Коли бажання збуваються

39
28 грудня 2011

Напередодні Нового року ми натхненно дивимось у майбутнє з надією на яскраве світло, яке неодмінно сповнить наше життя новою енергією, позитивними змінами і щастям.

Віра в диво – невід'ємна риса людського досвіду. Кожен з нас, відкриваючи для себе світ з найперших хвилин свого життя, сприймає багато речей як диво. Це відображається в психіці як очікування дива.

Новий рік символічно втілює початок життя і тому очікування дива пов'язане з цим святом.

Психоаналіз завжди приділяв особливу увагу бажанням людини. З психоаналітичної точки зору наші бажання також пов'язані з раннім досвідом задоволення, і відповідно, є найбільш стійкими характеристиками психіки. А це означає, що бажання завжди збуваються.

Безумовно, це не можна розуміти буквально, оскільки в психоаналізі йдеться про позасвідоме бажання. Відповідно психоаналітичний шлях пізнання себе націлений на можливість зрозуміти своє бажання. Це завжди відкриває шлях до здійснення бажання. У сучасному психоаналізі є гасло: "Не зрадь своєму бажанню!" Це означає, що людина може, пізнаючи своє позасвідоме, побачити справжні свої бажання, визнати їх і зрозуміти, як вони організовують життя.

Ще Конфуцій казав: "Не дай нам Боже жити під час змін…" Але ми наполегливо їх прагнемо… Це так само як втеча від свободи: з одного боку бажаємо бути вільними, а з іншого – патологічно боїмося бути незалежними, бо це наче синонім слова – самотність…

В цих протиріччях відображається амбівалентність, характерна для психіки кожної людини. Саме ця риса характеризує конфлікт, що знаходиться в основі кожної особистості. Але конфлікт в психоаналітичному сенсі і відображає можливість пізнання людиною світу, який наповнений завжди протилежними речами.

Наприклад, бажаннями і заборонами на їх реалізацію, потребами і необхідністю свої потреби співвідносити з прийнятими правилами. Все це ставить кожну людину перед багатьма виборами, і, мабуть, та людина, яка може визнати власні протиріччя, внутрішні конфлікти, власні бажання і заборони, засвоєні від своїх батьків, може знайти більш гармонійне існування.

Не можу оминути увагою тему 2012 року… Світ давно поділився на тих, хто боїться його наближення і тих, хто байдужий до теми апокаліпсису… На мій погляд, протягом всієї історії розвитку людства можна відстежити очікування кінця світу.

Позасвідоме почуття провини завжди породжувало очікування покарання у кожної окремої людини, що в масових уявленнях втілювалося в швидке настання апокаліпсису. Підтвердження цьому можна знайти в різних релігійних текстах, у тому числі в Біблії (Апокаліпсис Іоанна Богослова).

З психологічної точки зору у сучасної людини є всі підстави очікувати кінця світу, як покарання за колосальне втручання в природу, шляхом розвитку технічного прогресу. Тобто сучасна людина за своїми можливостями "наблизилася до бога" і за це має настати відплата.

На мій погляд, стрімкий розвиток техніки, яка кардинально змінює наше життя, особливості взаємодії між людьми, уявлення людини про її місце у світі, ставить перед людством гостру необхідність переосмислення всіх перерахованих вище питань, а також необхідність роздумів на тему сучасного розуміння благополуччя, задоволення, щастя і нещастя і можливих наслідків таких бурхливих змін.

Як правило, філософські та психологічні аспекти в Україні звернені до проблем сьогоднішнього дня: до проблеми адаптації до кризових ситуацій, до проблеми надлишкової інформації, до ситуацій втрати ідеології, орієнтирів...

А щастя – це завжди тема, яка передбачає перспективу. Варто спробувати залучити людей до осмислення щастя. Саме дефіцит осмислення цієї теми не дозволяє суспільству знайти нові орієнтири, нові погляди на подальший його розвиток.



powered by lun.ua