Живуча маланка

106
16 січня 2012

13 січня, на маланку, у Красноїльську відбулося традиційне свято. П'ять кутів: Велика і Мала Путна, Трожани, Сус і Діял змагалися між собою, у кого краща маланка.

Спершу, маланка кожного кута обходила свої території. Відбувалося це так: підходить маланка до господи, ґазди уже чують, що гості на підході і зустрічають їх.

Маланка запитує: "Можна замаланкувати"? Коли ті погоджуються, то по свистку командира – маланкується.

У маланку входять: дід, баба, царі, цариці, коза, всяка нечисть, і що є специфічним саме у Красноїльську – вони інтерпретують свою легенду села про Урсула.

Історія розповідає, що колись селами ходили цигани, показували свої виступи, де ведмідь показував різні трюки. Один із мешканців цього села приручив собі ведмедя. Закінчення цього сюжету ніхто не хоче розповідати, чи не знає. З тих пір вважається, що ведмідь є прабатьком їхнього села

Цікаво, як кожний кут інтерпретує історію про Урсула. А саме, як у різних кутах виглядають ці ведмеді: у деяких, вони у костюмах ведмедів зі штучної шкіри, у декого зі шкіри вовка, лисиці.

Але є і дуже оригінальні костюми з сіна, лози. Так, одні ведмеді виглядають, як копиця сіна. Цей костюм дуже важкий, тож персонажу допомагають зняти і одягти цю копицю допомагають двоє людей.

А ще є ведмеді з великими крилами, по 3-4 метра одне крило. Той костюм важить десь 60 кг. Їхні крила прикрашені квітами, різнокольоровими смужками, дощиками, цятками.

Обличчя персонажів маланки вимазане в мазуті, тіло у сажі, а деякі частини тіла взагалі голі, незважаючи на те, що на вулиці морозно. Маланкуючі піднімають догори сокири, ножі, шаблі і, підтанцьовуючи співають: "Вище, вище танцюй, щоб всі бачили ведмедя, який він і звідки тут взявся". Далі пісня про те, щоб зловити його, взяти жир і шкіру.

В цьому селищі маланка у костюмі лікаря може взяти людину з дороги (ту, яку знає) на носилки: міряти тиск, пульс, маячити з кожного боку – так вона платить за все "хороше", що людина зробила їм.

Для кожної сім’ї дуже поважно, щоб у маланці брали участь їхні сини, щоб маланка заходила на їхнє подвір’я. Маланка збирає з кожного кута до 60 тис. гривень. Потім частину грошей командир маланки вертає за костюми й організовує великий стіл для всього кута.

Важливість ще у тому, що участь у маланці беруть неодружені чоловіки. Тоді їх оглядають дівчата, а вже на той бай, де вони збираються, то найголовніше, щоб прийшли дівчата, – так і складаються пари. Але цьогоріч було так, що поки хлопець йшов у маланці, біля нього вже крутилася дівчина.

 

За радянщини маланку забороняли. Ходив міліціонер, підпалював костюми ведмедів, розривав їх… Але коли маланка була вкупі, міліціонери не підходили.

Буття Красноїльська

Люди у Красноїльску закриті. Мешканці довколишніх сіл не сприймають їх, кажуть, що – дикі. А самі красноїльці один за одного страшне тримають. Так, міліція спробувала зупинити одного з них в іншому районі, так красноїльці всі поприходили захищати його.

А ще кажуть, що тут одразу розуміють, хто свій, а хто чужий. І мало, хто б ризикнув приїхати туди ввечері погуляти, чи посидіти десь у кафе.

Пару років тому у Красноїльську закрили пункт перетину контролю , бо вони перевозили з Румунії сигарети і продавали в Україні. У деяких селах Буковини, я навіть сама бачила контрабанду, де продавці витягували із-за прилавку пакети "Астри" та "Дойни" і підпільно продавали.

В Красноїльську живуть чистокровні румуни, адже за декілька кілометрів вже Румунія. Вони розмовляють румунською. Тут навіть є три румунські школи й одна українська. У багатьох є румунські паспорти.

Щоб отримати паспорт, треба принести довідку, що ти з тієї території, де колись була Румунія, і, що твої пращури жили на ній. 40 % населення СМТ за кордоном на заробітках, що і видно по їхніх 2-3 поверхових будинках, вкритих черепицями. Вони і зробили собі румунські паспорти.

"Цей паспорт можна зробити за 3 тис. євро, але я цього не можу зрозуміти. Я от народився в Україні, я приймав присягу в армії, я мушу тут бути. Як можна ще одну присягу приймати, що тепер ти будеш румуном? Це виходить ти зрікаєшся себе, якщо вони такі патріоти Румунії, то най йдуть туди. Я є румун, але якщо я вже тут народився то все", - говорить житель СМТ, який, як і всі інші сказав: "А нащо?!", – коли я попросила його представитися.

Чернівецький фестиваль маланок

До площі Філармонія сходилася маланка, яка представляла кожне село Чернівецької області. Вона була різна, традиційна і ні: дід, баба, коза і т. д., а були й ті, що відтворювали діснеївські мультфільми, долучали до кози мікі маусів й шейхів, каламбур, Юлію Тимошенко у тюрмі.

Щодо музики, яка супроводжувала колективи, то це здебільшого російська, чи американська попса, яка звучала з колонок. Звісно, були і троїсті музики, але їх було ледве чутно.

Кожне село на Буковині має власні традиції, свої персонажі. З одного боку, такий фестиваль шкідливий, бо села не вивчають своє, а дивляться, що показують інші і потім повторюються. Але з іншого, видно й тих, хто не вивчивши своїх традицій, показують мікімаусів, шейхів, бджілок.

Що цікаво, мешканці Красноїльська, не дуже люблять, коли до них приїжджають. Вони кажуть: "Нам не треба, щоб ви приходили дивитися на нас, ми це свято робимо для себе". І справді, ми приходимо, дивимося, – дифузія відбувається, і вони стають іншими.

Цьогоріч спостерігала такий приклад: всі підбігали фотографуватися з персонажами маланки і давали їм гроші. А ті пручалися, казали, що не продаються. А хто знає, чи наступного року вони не візьмуть гроші?

Саме у Красноїльськ почали їхати недавно, після декількох постів у ЖЖ. Тепер люди звідусіль їдуть, наймають автобуси з Чернівців, з Києва. Їдуть навіть з-за кордону.

Як не крути, звичай цей язичницький, як і більшість обрядів християн в країні. Гарно було б, щоб кожне село знало і показувало саме те, що притаманне саме йому. Маланка - це і є розповідь історії села. До прикладу, у персонажах маланки є еврей, німець, поляк, циган, ворожка. Але не у всіх, бо не у кожній місцевості вони жили і приживалися.

Сучасна маланка

"Що дратує сучасних людей?", – маланкувальники, які стоять на дорозі й не жартома зупиняють водіїв, щоб ті давали гроші. Переодягнені хлопці, чоловіки напідпитку вилазять на автомобілі, б’ють по вікнах, не дають проїхати, поки їм не даси гроші.

Водії починають з 5 гривень. Хто пропускає, а хто вимагає більше. Через це, мало водіїв виїжджає у цей день. Скажімо, у с. Дубівці, що на Буковині, поставили шлагбаум, хлопці одяглися у німецьку форму і говорили німецькою. Таким чином, платити щоб проїхати, повинні були всі. Це не дуже подобається людям, вони називають це "діччю" і через це, не хочуть йти дивитися до Чернівців на Маланку та й взагалі виступають проти цього.

У Чернівецькій маланці все менше залишається автентичного, все далі від фольклору. Це дійство тепер перетворюється на живий музей. Звісно, цінні є ці живі експонати, але як і в музеї, вони вже не мають того духу, не можуть передати тієї органічної атмосфери.

Вони не передають нам подих того часу, не дихають справжністю. Що ж тоді ми можемо відчути? Хіба що добре замерзнути, попручатися, бо побачити, щось крізь десятки голів людей складно. Тільки шум та каламбур залишається у голові після цієї бестії і тобі вже не хочеться жодних традицій.

До Чернівців на Маланку з’їхалося багато молоді з довколишніх сіл, щоб взяти участь і подивитися. Але впродовж свята вся молодь розійшлася по барах, ресторанах. На останні колективи мало хто дивився, а всі харчевні були переповнені, що і місця потім було не знайти.

Отож не дивно, що до кінця карнавалу на площі залишилися тільки бабки. Вони, як останні герої прикипіло дивилися на таких самих бабусь і дідусів, які колядували на сцені "Нова радість стала", "Добрий вечір тобі", щедрували "Ой чінчику-Васильчику".

Маланка завершилася. Всі ще місяцями обговорюватимуть, що, хто і як показував цього року, що було добре, а що ні. Утім, наступного року вона прийде до нас знову, може і кращою, бо вона не помирає, а відновлюється, осучаснюється, подекуди й собі на зло, але на задоволення людям. Якщо вони вже так хочуть, то най так їм і буде.



powered by lun.ua