Про Добро і Зло

Один монах старанно молився, прагнучи осягнути, що є пекло і рай. Однієї ночі йому наснилося, що кличе його Бог і підводить до дверей із надписом: "Пекло".

Монах відкриває двері й бачить кімнату, посеред якої стоїть великий стіл, на ньому – чан зі смачною ароматною стравою. Навколо стола стоять люди, слабкі, стомлені, голодні...

І в кожного в руці – велика ложка. З такою довгою ручкою, що зачерпнути їжу можна, але неможливо донести її до рота. – "Це є пекло".

Потім Бог повів монаха до іншої кімнати, на дверях якої було написано: "Рай". Монах бачить: та ж сама кімната, стіл, чан зі стравою. Та такі ж великі ложки в людей. Але люди зовсім інші – веселі, добрі, ситі.

"У чому ж різниця?" – питає монах. Бог відповів: "Різниця у тому, що в цій кімнаті люди навчилися своїми ложками годувати один одного..." Притча

Прочитавши притчу, українці, найімовірніше, віднесуть себе до тих, хто в пеклі. Зрозуміло, що пекло й ті люди, що є в пеклі, уособлюють зло. Я вже якось торкався питання Зла, а зараз хотів би розібратися в причині того, чому в боротьбі Добра й Зла перемагає Зло.

У китайській медицині є така теза: "Погані думки – погана енергетика – погана кров – погане здоров'я". До речі, уся китайська медицина базується на китайській філософії і є профілактичною – тобто, вони лікують не наслідок, а причину. Цікаво, що китайський імператор платив зарплату своєю лікарю лише тоді, коли ніхто з його родини не хворів.

У нас, правда, усе навпаки. Якщо перефразувати зазначену тезу, то можна сказати: "Неправильні знання – нелогічні рішення – важкий стан – хаос".

Подивимось на наші українські реалії.

Якщо маємо родючу землю, помірний клімат, роботящих людей, то ми повинні мати високі врожаї. Високі врожаї повинні робити людей ситими й багатими, а ситі й багаті люди повинні бути щасливими й здоровими.

Це, по-перше. По-друге: розумна й талановита нація повинна мати добру владу, розвинену економіку й міцну державу. По-третє – побожна й культурна нація повинні збудувати суспільний устрій, де панує любов, взаємоповага, добро й справедливість.

А фактично маємо все навпаки. Тлумачити не буду, бо кожен знає про наші реалії.

У чому причина такого стану?

Переконаний, що причина криється в нашому викривленому світогляді. Нам нав'язали, чи ми самі для себе створили, невірні уяви про взаємини між речами, явищами та поняттями.

Наприклад, ми вважаємо, що Світло неодмінно має боротися з Темрявою. Тому й кажемо: "День переможе ніч", або "Життя перемогло Смерть", чи "Справедливість є, і за неї варто боротися".

Ми хочемо, щоб хоча б "Зло-менше", врешті-решт, перемогло "більше Зло".

Але так ніколи не буде! Бо мале Зло неодмінно стане великим, і тоді нам знову доведеться з ним боротися. І так по колу все життя.

У цілому, ми, українці, вважаємо, що між протилежними речами має бути боротьба. У цій боротьбі повинні перемагати ті, хто символізує собою позитив, хто нам більш симпатичний.

Звідси випливає, що Добро повинно боротися зі Злом і неодмінно перемагати. Що бідні повинні боротися з багатими й повинні перемагати. Що праві партії повинні боротися з лівими й перемагати. Що віруючі повинні боротися з атеїстами й перемагати. Що біла раса повинна боротися із чорною расою й повинна перемагати.

Весна повинна змагатися із зимою й, також, повинна перемагати. Чоловік, як протилежність жінці, повинен із нею боротися й повинен перемагати. Позитивний електричний заряд повинен боротися з негативним електричним зарядом і повинен перемагати. Солодке повинно боротися з гірким і повинно перемагати. Тощо, тощо...

Роблячи порівняння із протилежними за якістю чи суттю речами, я спеціально довів ці порівняння до абсурду. Чому? А тому, що ми до цих понять підходимо вибірково.

Якусь позицію нам хочеться розвивати – і ми їй присвячуємо вірші, пісні, казки, приказки тощо. А про іншу говорити не хочемо – бо розуміємо, що це дурня, що в цьому не має логіки, що воно суперечить здоровому глузду.

Але так само суперечить логіці й здоровому глузду все те, що ми вихваляли!

Адже весна завжди приходить після зими, і немає ніякої потреби за це боротися, незважаючи, у тому числі, на приплив енергії й радості, які маємо із приходом весни.

Хочу ствердно сказати, що між протилежностями не повинно бути ні війни, ні боротьби. Ці речі нам дані Богом, чи природою, це як кому подобається, – а тому ми повинні навчитися правильно з ними жити.

Протилежні між собою речі дозволяють нам пізнавати устрій світової ієрархії, яка панує в Природі, у будові нашого організму, у Всесвіті. І, саме тому, ми повинні навчитися правильно ці протилежності використовувати, а не їх викорінювати.

Якби не було протилежностей, ми б не знали, що цукор є солодким. Пригадуєте, колись ті ж самі китайці в часи культурної революції винищували горобців, що пошкоджували рисові посіви, а потім не знали як їм боротися зі шкідниками, яких не було кому поїдати?..

Отже, висновок:

У боротьбі між Злом і Добром завжди перемагає Зло – саме тому, що боротьба між протилежними поняттями є алогізмом. Відтак, усе що є неправильне, усе що суперечить гармонії й балансу речей – продукт Зла. Ось тому в цій боротьбі завжди перемагатиме Зло.

Нагадаю, що у філософії поняття "екзистенція" означає умову існування. Зло буде існувати й процвітати тоді, коли буде мати забезпечену необхідну умову й джерело свого існування. Неправильне розуміння чи неправильне тлумачення людських і природних явищ, алогічність мислення тощо – є джерелом і умовою існування Зла.

Мусимо погодитися, що в кожному з нас жив е негативна енергія чи хтось, хто нашіптує нам робити погані вчинки. Боротьба зі Злом повинна бути. Але ця боротьба має бути внутрішньою, і ми повинні вбивати в собі хама, егоїста, п***са, циніка й так далі.

Для себе я зробив таке визначення: "Зло – це негативна енергія, яка перебуває в активному стані, руйнує гармонію, баланс речей, і повинна пригнічуватися нашим розумом". Добро, відповідно має діаметрально протилежне визначення.

Без філософської основи, без уміння мислити не лише логічно, але й системно, а ще краще модельно, ми завжди будемо в пеклі. При повних казанах завжди будемо голодні, бідні й злі.