"Мертві душі"

7
21 березня 2012

Верховній Раді запропонували новий законопроект щодо заборони абортів... Проте, чи прийме вона його?

"Це особиста проблема кожної жінки. У цій ситуації їй ніхто нічого не може вказувати чи забороняти", – саме так реагує студентка факультету української філології Ярина на звернення голів Української греко-католицької та Римо-католицької Церков до Верховної Ради про заборону абортів в Україні.

Жінок та дівчат із подібними думками є безліч. Зокрема, низка громадських жіночих організацій України, серед яких правозахисні, соціальні та інші центри, а також науковці, лікарі, психологи, студенти, феміністки з різних регіонів – уже звернулися з відкритим листом до очільників Греко-Католицької і Римо-Католицької Церков в Україні архієпископів Святослава Шевчука та Мечислава Мокшицького, в якому "висловили своє негативне ставлення та категоричну незгоду" з їхніми закликами.

"Жодна з нас, жінок, не схвалює штучне переривання вже зародженого життя – це справді болісна, травматична й ризикована медична операція, шкідлива для жіночого організму та психіки, – пишуть автори листа. – Але це не означає, що жінок має бути позбавлено права вибору й можливості самій приймати рішення щодо свого тіла і своєї долі.

Вагітність та народження дитини в першу чергу зачіпають інтереси жінки, позначаються насамперед на її житті – тому ніхто, окрім неї, не повинен вирішувати, як жінка має вчинити в цій ситуації".

У свою чергу, є жінки з іншими думками. Серед таких і Тетяна, студентка факультету журналістики. "Всі люди мають право на життя, а в дітей відбирають їхнє право. Аборт – це вбивство, а вбивство не може бути дозволеним", вважає дівчина. Студентка гадає, що переривання вагітності можна чинити лише в екстрених ситуаціях, коли є небезпека смерті плоду або матері.

Пропоную пофантазувати.

От уявімо, ВР прийняла закон про заборону абортів. Відповідно, будь-яка заборона є "солодшою" і дорожчою.

Що зміниться?

Так, скоріш за все переривань вагітності поменшає, але не думаю, що суттєво. Чому?

Коли людина планує зробити аборт – вона його зробить. З'являться приватні клініки, які за більші гроші й без ліцензії пропонуватимуть "ексклюзивну" послугу – підпільно, звичайно ж. З'являться й лікарі, які робитимуть аборти на дому, тільки трішки дешевше. А ще, як це б жахливо не звучало – побільшає дітовбивств.

Є ще гірша сторона медалі. За часів СРСР Україна вже мала схожий досвід: в 1936-1955 роках аборти були заборонені, мовляв, країна потребувала робочу силу. Ця заборона призвела до збільшення смертей від абортів до 70%.

Переривання вагітності в підпільних умовах – це справді ризик смерті жінки. Операція потребує нормальних умов та професіоналізму лікарів. Якщо ж на державному рівні аборти заборонять – хтозна, як і хто їх буде чинити.

Знову повернемося до звернення церковних очільників.

У цьому випадку Шевчука та Мокшицького не варто критикувати. Церква повинна "кричати" на гріх, тим більше, коли щорічно від абортів гинуть сотні тисяч українців.

Але архієпископи забули, що держава не є релігійною інституцією. Та й ті, що у ВР, аж ніяк не є святими...

Роман Кравець, спеціально для УП-Життя

powered by lun.ua