Небезпечний наркоз

Продовження. Читайте також Медична реформа. Роздуми анестезіолога

Недоречно вести бесіду про недостатнє фінансування нашої медицини, про потребу залучення позабюджетних ресурсів, про необхідність створення страхових фондів і т.д.

Зрозуміло одне: коштів явно недостатньо. А де їх брати, скільки брати, в кого їх брати – вирішує Верховна Рада, виділяючи стільки, скільки вважає за потрібне. А вважає за потрібне виділяти менше меншого, тобто менше 5% ВВП: коли – 2,2%, коли – 3,6%, коли середнє, коли - трохи більше, але ніколи не виділяє 5%, бо остання цифра це той показник фінансування, який теоретично дає можливість в наступному році утримати рівень медицини не нижчим, ніж в поточному.

В Чехії виділяють більше 7% ВВП, і ситуація там настільки загострилася, що лікарі масово пробують писати заяви на звільнення. І це при зарплаті в 2500$ (!) на місяць, а не за рік, як у нас. Медики Чехії наголошують, що належний рівень фінансування медицини можливий лише при виділенні більше 10% (!) ВВП, як це є у розвинених західноєвропейських державах, і вимагають збільшення асигнувань.

А де там ми зі своїми 2,2%, 3,6%? Наші ж лікарі нічого не наголошують і не вимагають: напевно, і медикам добре, і народ задоволений. Але якщо ж і надалі виділяти менше 5%, що влада і робить увесь цей час протягом 20 років, то на щось фінансування хронічно скорочується, а на щось з часом і припиняється зовсім.

І так рік за роком, через два десятиліття такої "практики" вималювалася невесела картина: багато з того, що було доступним громадянам в радянські часи абсолютно безкоштовно, нині може бути лише нездійсненною мрією, або реальністю, але вже тільки за гроші.

Чи платив хтось в Радянськім Союзі, наприклад, за рентгенологічне обстеження черепа? Звичайно, ні, а сьогодні за це ж обстеження, але зроблене на комп’ютерному томографі (той же рентгенапарат, лише набагато досконаліший) пенсіонерові треба викласти майже всю свою пенсію.

А чи платив хтось раніше за лабораторне обстеження? А сьогодні якісне, сучасне лабораторне обстеження проведене приватними структурами, які набагато швидше, ніж держава освоюють нові технології, може коштувати навіть кілька сотень гривень. Те ж стосується різних видів УЗД-діагностики, ехокардіоскопії, коронарографії і т.д. І такий список можна продовжити.

Як анестезіолог, – кожного ж болить за своє – не можу не згадати, що на Україні практично зникли з ужитку загальноприйняті в світі середники для проведення наркозів. З 10 медичних препаратів, якими проводилися наркози в 1980-му році в СРСР і які були доступні для кожної радянської лікарні, сьогодні залишилося лише 2, і, зрозуміло, що ці два є найдешевшими і не є найкращими.

До речі, в першій декаді лютого 2011, коли держава у ветеринарів відібрала засіб для наркозу під назвою кетамін, ЗМІ повідомили громадян про дешевизну цього препарату, що відповідає дійсності, але не вияснили, що це один з двох анестетиків, якими проводять наркози і людям.

До слова буде сказано, другий ще дешевший, ніж перший. І ним також можна проводити наркози тваринам. Ось вам і парочка: що людям – те і тваринам: першим – безплатно, другим – за гроші. Але де ще 8 анестетиків для людей поділося? А нема. Бо нема грошей.

Зник і основний засіб для проведення наркозу – закис азоту, який в достатній кількості вироблявся в радянські часи на Україні. В Росії без нього не обходяться, в Канаді не обходяться, в Африці (працював, знаю) перенаправляють в інші лікарні невідкладних хворих хірургічного профілю, якщо виникають перебої з постачанням, а лікаря, який би ризикнув провести наркоз без закису азоту в той же день звільнили би з роботи.

А у нас – якось обходяться без нього. У свій час автор провів достатньо експериментальних операцій під наркозом на лабораторних щурах. Щурі, а тим більше лабораторні, і є щурі. Тому їм проводять наркоз з допомогою одного препарату і не більше.

Людині в більшості серйозних випадків наркоз треба проводити, використовуючи одночасно багато препаратів, щоб потенціювати сильні сторони одних ліків і послабити шкідливі впливи інших ліків, тобто вплив ліків повинен бути збалансованим.

Але нема чим збалансовувати: на двох препаратах далеко не заїдеш. Інколи підчас операцій складається така ситуація, що ні один з них, ні другий без видимої шкоди для здоров’я вводити не можна. А доводиться. При таких тенденціях "прогресу" в технологіях”проведення анестезій, не за горами і варіант проведення "щурячих наркозів людям".

Фізично міцні громадяни, а також компенсовані хворі витримають без проблем ці наркози, а от субкомпенсовані можуть або негайно відчути наслідки, або – через кілька днів у вигляді різних ускладнень, включаючи і фатальні, які напряму з наркозом ніхто і не пов’яже.

Якщо ми обходимося 2-ма препаратами, а всі решта цивілізованих країн – ні, то ми: 1) наймудріші від усіх, бо обходимося мізером, 2) дивись варіант перший, тільки навпаки.

Найприкрішим є те, що необхідні препарати є і в Україні. Середньої складності і тривалості наркоз по витратних матеріалах сьогодні може коштувати кілька десятків гривень, але якщо робити тим, чим треба і так, як треба, а не тим, чим є, то це може коштувати близько п’ятисот – тисячі гривень.

А чи можна з матеріалів за кілька десятків гривень зробити те, що можна зробити за тисячу гривень? У важких хворих – ніколи. Звідси і результати: інколи при патологоанатомічному розтині фахівці констатують факт бездоганності виконання хірургами оперативного втручання, і слідом виникає закономірне питання – то від чого ж тоді помер пацієнт? А однією з імовірних причин може бути в тім числі і дешевий наркозний захист пацієнта підчас операції.

З ностальгією згадую ті давні радянські часи, коли ввечері, заступаючи на чергування, перевіряв готовність своєї анестезіологічної служби до роботи: в холодильнику було не менше 35-40 флаконів крові, причому найвищого ґатунку, 15-20 флаконів плазми, ящик-півтора кровозамінників (а це кілька десятків флаконів) засобів гемодинамічної дії.

Сьогодні крові може бути 3-5 упаковок, або ні одної, плазми кілька упаковок, або ні одної, а геодинамічної дії кровозамінників аж 1-2 флакони, або ні одного. Вражаючий регрес! Якщо б людина раптом забула всі події останніх 30-ти років і її попросили б назвати можливу причину такої деградації - імовірна відповідь була б така: ,"Велика війна".

Далі буде