Краса і Правда. Уроки В’єтнаму

52
15 травня 2012

Людина чуттєво сприймає світ. Коли її внутрішні коди вступають у "резонанс" з оточуючою її дійсністю, виникає "красиве". Як істота суспільна людина повинна цей екстаз-досвід передати і отримати підтвердження.

В цей момент і виникає стереотип, який закріплюється табу, традицією, нормою або законом. Так виникає "правдиве".

Зрозуміло, що між "Красою" і "Правдою" існує матриця перетворення. "Правда" завжди є формальною уявою про "Красу". Це і є суспільний договір у своїх двох іпостасях: неформальній – "Красі" і формальній – "Правді".

Якщо суспільний договір недосконалий, якщо, до того ж, він привнесений і є чужим, то в такій спільноті не існує продуктивної координації між оточуючим світом – "Красою" і законом існування спільноти – "Правдою".

У важкодоступних джунглях В’єтнаму жило плем’я кхмерів-мисливців, яке відзначалось своєю автономністю, агресивністю і колоритом. Під час в’єтнамської війни це плем’я успішно воювало з усіма, хто намагався проникнути на його території. Після війни, через деякий час, з’ясувалось, що плем’я кудись щезло. Усі вважали, що воно емігрувало.

Але, з’явились взаємні звинувачення американської і в’єтнамської сторін, що супротивна сторона під час війни знищила плем’я. Для з’ясування об’єктивності картини була сформована  незалежна експедиція, яка встановила наступне: плем’я, отримавши нові види зброї, спочатку винищило усе, на що досі полювало, а потім винищило і себе. Цей брутальний приклад обраний не випадково. Як і будь-яка крайова ситуація, він дає можливість виділити домінуючі фактори у чистому вигляді.

Так само цивілізація римлян виявилась чужою для варварів. Величні будівлі, акведуки, лазні, вулиці, каналізація – усе це виявилось поза уявою "Правди" для загарбників. Відтак, воно не вписувалось у настанови агресора про уяву прекрасного.

Технічні засоби змінюють життя. Якщо вони еволюційним чином входять у спосіб існування спільнот, то перебувають у гармонії між прекрасним і правдивим. Існують гіпотези, що поява землеробства та скотарства, осілості і накопичення була ні чим іншим, як способом вижити тодішнім спільнотам людей.

А причиною глобальної катастрофи стали винайдені і розповсюджені лук і стріли. З їх допомогою дуже швидко були винищені тварини, частина з них розбіглась, і людство почало займатись самознищенням. Виживання забезпечив перехід від мисливства до землеробства, коли засіб полювання був перетворений на засіб виробництва і був сприйнятий настановами про "прекрасне" нових спільнот.

Коли ж технічні засоби раптово привносяться у життя спільнот, то дуже гостро проявляє себе конфлікт між старим укладом (уявою про "прекрасне") і "новою Правдою", яка приходить з технічними засобами.

Якщо не вдається знайти між ними компроміс, шляхом внесення змін у суспільний договір, то не виключено, що усе це призведе до посилення агресії між членами спільноти.

Такою саме і була внутрішньовидова агресія в спільнотах первісної людини з появою і розповсюдженням знань про лук і стріли. Компроміс був знайдений у формуванні культури землеробства. Але, збережені мисливці і збирачі, як носії вищої внутрішньовидової агресії, по відношенню до землеробів зафіксувались як перманентні "рекетири". У цих двох глобальних трендах цивілізації завжди були і будуть різні уяви про "Красу" і про "Правду".

Україна уявляє собою спільноту з постординським суспільним договором, який координує "Красу" і "Правду" через механізм тиранії.

Відтак у суспільстві і культивуються відповідні уяви про "прекрасне" і "правдиве". Намагання в такий суспільний договір внести ззовні демократичні механізми координації "Краси" і "Правди" завжди викличе  дисонанс. Це призведе до посилення суспільної агресії.

У визначенні чинників успіху наше суспільство має разючі відмінності з західними класичними демократіями. Так визначають важливість факторів у досягненні успіху у нас і у них:

=- Високий інтелект: у нас – 30%, а у них – 56%;

- Вміння обходити закон: у нас – 33%, а у них – 5%;

- Наявність впливових родичів: у нас – 51%, а у них – 12%;

- Хороша освіта: у нас – 25%, а у них – 49%;

- Багаті батьки: у нас – 36%, а у них – 15%

Демократія відзначається тим, що оперативно і точно здатна втілювати соціальне замовлення. Але, впроваджена у такі уяви про "Красу", демократична матриця перетворення, сформує не "Правду", а її виродок.

Власність стане не створеною, а загарбаною. Капітали будуть не легалізовуватись через визнання, а призначатись через дозвіл. Професіоналізм знівелюється корупцією, а законність для усіх поступиться місцем вибірковості для наближених.

Демократичні процедури є продуктивними в спільнотах, де уява про "Красу" була адекватна світу. Грецькі демократії – це були спільноти людей, які вивчали і захоплювались пошуком гармонії і краси (мова йде про тих, хто мав право голосу).

В таких умовах, демократична процедура була матрицею перетворення, сепаратором, який найповнішим чином наближав "правдиве" до "прекрасного".  Якщо механізм демократичної координації "Краси" і "Правди" неконтрольовано привнести у спільноту, де торжествує "Культ сили", то така демократична матриця перетворення "на виході" видасть "Красу" як брутальність, а "Правдою" стане груба сила.

В Україні потрібно спершу сформувати нову уяву про "Красу", цю нову уяву точно відобразити у настановах "Правди". І тільки тоді "демократична матриця перетворення" стане продуктивною в нашій країні. Але, впроваджувати таку "матрицю" слід негайно, усвідомлюючи усі ризики, і, по можливості, контролюючи процеси становлення нових суспільних взаємин.

Що стосується, згаданого на початку племені гірських кхмерів, то ми, на цьому прикладі, спостерігаємо те, як "впроваджена Правда", у вигляді гвинтівки М16 та автомату АК, брутально переконституціювала мисливця племені. Це порушило віками створену і збережену гармонію "Краси" і "Правди" у джунглях Вєтнаму. Мисливець виявився відірваним від "Краси" і вступив з нею в убивчий конфлікт.

Фактично, в Європі ми спостерігаємо подібний конфлікт казенної "адміністративної Правди" і, багатющої за своєю палітрою, "індивідуальної Краси". Цей конфлікт може виявитися не менш фатальним, ніж у в’єтнамських кхмерів, хоча і проходитиме він  не в таких гострих формах.

Мабуть тому, найвеличніші взірці письма, архітектури, скульптури, науки і елементів побуту ми знаходимо, усе-таки, у руїнах.

В чому особливість світоглядної кризи Європи? Справа в тому, що, формально додавши до "Свободи, Рівності і Братерства" "Толерантність",  Європа позбавила себе можливості в своїй "матриці перетворення" адаптовувати нові прояви "Краси", привнесені технічними засобами, міграційними та інформаційними потоками, до нової уяви про "Правду".

"Правду" позбавили "колориту" і зробили казенною, стерильною, універсальною, а, відтак, чужою, як і для "аборигенів", так і для "мігрантів". При цьому, внаслідок вказаних процесів, коренева уява про "Красу" почала стрімко арифметично нагромаджуватись, але змістовно – розмиватись, а "Правда" покинула ці процеси напризволяще.

Але найгірше те, що ця казенна "Правда" почала тлумачити уяву про "Красу", перебравши на себе роль самих людей.

Суспільства, де втрачається продуктивний зв'язок між "Красою" і "Правдою", де він не адекватний,  завжди занепадають. В Європі – торжестві бюрократії – роботу душі, що полягає у постійному пошуку гармонії між "Красою" і "Правдою", віддали на поталу процедурі. "Красу" почали адмініструвати, відтак, "Правда" з такої матриці перетворення вийшла чужою, та ще й почала автономне життя.

Справжня толерантність полягає в тому, що, шануючи уяву про "Красу" іншого, ти дбаєш і про свою уяву про "Правду", тому що за нею стоїть вже твоя "Краса". Європа вирішила зробити "Правду" універсальною, і в цьому її найбільша помилка, тому що ніколи універсальною не буває "Краса".

Вона, "Краса", завжди індивідуальна і через стереотипи координується і узгоджується між членами спільноти. Це і тримає спільноту у купі. Хто руйнує уяву про "Красу", той руйнує спільноту. І байдуже, що цей механізм реалізується опосередковано через збочені настанови про "Правду".

Та толерантність, яка панує в Європі – це толерантність суспільства споживання, де доцільність постала перед "Красою", затуливши її, і зробила її предметом купівлі-продажу. Вона, толерантність, сформувала "постмодерністську Правду", де цінності визначаються не в апеляціях до поля, гір, лісу, пустелі, моря, живого спілкування. Ці збочені цінності формуються у офісах рейтингових агентств і аукціонних домів, в кабінетах бюрократів і мережах електричних сигналів.

Тут особисте спілкування замінене повідомленням-меседжем. Тут життя перетворене на виконання функцій та інструкцій по застосуванню методик здобуття "успіху". Але такий "успіх" – це "успіх кхмера з гвинтівкою в руках".

Такий "успіх" – це "успіх одного пострілу". Він не дає відповіді на питання, що буде зі мною далі? Усі голлівудські фільми закінчуються на тому, де має розпочинатись найголовніше: "Гроші, діаманти, скарби – у тебе "в кишені", але що з цим робити, якщо "Краса Світу" відвернулась від тебе?; адже ти спалив усі мости, по яким мав іти далі".

Фактично, людство перебуває у стані цивілізаційної кризи. Вже неосяжні для окремої людини технічні засоби і надмірні інформаційні системи починають формувати свою "технологічну Правду", яка індукує свій неприродний прототип – "віртуальну, вигадану Красу".

Кодові, засадничі камертони людини просто вже не в змозі віднайти резонанс з цією "інструментальною цифровою Красою". І це так, хоча б тому, що камертони – аналогові, а "цифрова Краса" – дискретна або не цілісна. Таким і стає моральний світ людини: він – пошарпаний.

Людство в таких умовах змушене "повертатись" і шукати виходи там, де раніше був "Вхід". І добре, якщо процес піде саме так. Бо у Ноосфери, як показує історичний досвід, є безліч своїх компенсаторних механізмів у вигляді катастроф, катаклізмів, воєн і епідемій, які вона вмикає при надмірних розривах між фундаментальною "Красою Світу" і "Правдою", що культивується людьми.

Краса, дійсно, врятує Світ! Але, хотілося б, щоб цей новий Світ був і з нашою участю. І, чим швидше "Краса" постане перед доцільністю "збоченої Правди", тим більше у нас шансів бути свідками і учасниками нової реальності.

powered by lun.ua