Кілька безкоштовних ідей для передвиборчої кампанії...

Цікаво, чи почали вже студенти-філологи чи соціологи досліджувати феномен демотиваторів — лаконічних картинок із влучним іронічним текстом актуальної тематики, найласіші шматки вітчизняного інет-контенту.

Демотиватори мають терапевтичний ефект. По-перше, сміх — то йога й антистрес, по-друге, здорова іронія утримує мозок від запливання жиром й уповільнення його роботи.

Те, що в нас гуляє з неабиякою популярністю лише в інтернет-просторі, в Берліні з незапам'ятних часів прикрашає стіни будинків, дорожні знаки, каналізаційні люки, біг-борди, сіті-лайти тощо. (а надто ті біг-борди, що геть забембали комерційною нав'язливістю і ті, як легко здогадатися, що присвячені кастінгам народних слуг).

Пам'ятаю, як сильно мене вкупі з іншими тисячами перехожих розважали наклеєні біля серйозних чи усміхнених, переконливих чи демократичних фізій політиків коміксові хмаринки, а в них слова: "It's just porn, mom..." – "Мамусю, та ж це лише порно...". Отакі безневиннятка.

І паралельно цьому демотиваційному перформансу широко застосовувався інший: лиця політиків, жінок і чоловіків, заклеювалися зеленою, круглою мультяшною пикою із хрестиками замість очей і дурнуватою посмішкою. Виходило ідеально — в поєднанні з іменем політика і його обіцянками покращення життя вже сьогодні.

Гуляти Берліном без фотоапарату — смертний гріх. І не тільки того, що у вас є здоровецькі шанси сфотографувати собі до приватної колекції оригінальні графіті Бенксі чи вічний поцілунок Брєжнєва з Хонекером на залишках Берлінського муру.

Тут вічно триває змінна експозиція просто на вулицях — на актуальні чи вічні теми, так що можна заощаджувати на галереях сучасного мистецтва, якщо у вас щільний бюджет. Тут вам і лірика на тему картини міста просто на смітнику:

І стьоб із котроїсь політичної поп-звізди:

А от художник, певно, до дня взяття Берліну старався, зобразив сліди радянських куль на стінах житлового будинку:

Правда, інколи мистецтво лишається не лише мистецтвом, а несе цілком практичну функцію. Приміром, коли у вчорашні богемні райони почали масово заселятися япі (бо райончик став модним і кожен захотів відчути себе "альтернативним митцем"), кілька мажорних машинок було показово підпалено.

Понти — вони чогось лиш у пост-радянських країнах сприймаються за даність. А тут багатих синочків чесно попереджають: зафіксовані випадки палаючих порше і бентлі:

Але перемахнемо через океан до наших баранів. Політиків, себто.

В Америці у сиву давнину під час одної виборчої кампанії стали страшно популярними гумові маски політика зі упізнаваною зовнішністю — Річарда Ніксона.

"Такі, знаєш, із відвислими щоками і велетенським носом..." - розказує мені чоловік, риючись в Інтернеті, аби знайти дидактичний матеріальчик. І раптом аж скрикує: "Боже мій! Знаєш, яке перше посилання вискочило?! Маски Річарда Ніксона в індустрії сексуальних ігор..."

О, яка прекрасна ідея для наших політтехнологів. Порадьте своїм босам, чуєте, хлопці? Замість ото книжки клепати на "16 мільйонів гривень", варто було би поберегти природу і вдатися до синтетичного продукту.

Однаково ж безкоштовно роздаватимете — то наробіть відповідних масок свого "відного мущіни", хай собі люди розважаються на дозвіллі. Чиновникам усіх калібрів прийдеться до душі: метафора "ми маємо цей народ" нарешті знайде собі практичну реалізацію. А заодно й роликів агітаційних назнімаєте. Та хоч на телефони. І "youtube" вибухне, і бюджет не постраждає.

Ніксон мав одну знамениту фразу, котру люди, що вдягали на себе потім його маску, мали за добре саркастичне правило повторити: "I am not a crook" – "Я не бандит". У випадку України все трохи складніше — замучить проблема вибору цитат рум'яного Царя.

У фільмі "Страх і ненависть у Лас Вегасі" герой Хантера Томпсона вчить свого пса кусати манекен у масці, віддаючи команду "Ніксон!" Моя собака теж сутужно виє щоразу, коли в нас під вікнами виють кортежі народних слуг. Передчуває щось тварина?..

А ще Ніксон був президентом, що сам, добровільно, в силу своєї мінімальної народної популярності, тікаючи від привида імпічменту і просто знайшовши у старій шкарпетці рештки сорому, ЗВІЛЬНИВСЯ З ПОСАДИ. Правда, я даю прозорі натяки?..