Чому Україна, а не Швейцарія?

62
21 травня 2012

"Мені от цікаво – як Ви, стільки часу проводячи не в Україні, можете потім спокійно жити/бути в Україні?" – ось таке запитання отримала від українця, який зараз у Швейцарії. Жартуючи, відповіла: "Ті українці, які жили за кордоном, а потім повернулися в Україну, певною мірою, живуть тут як іноземці. А іноземцям, у більшості випадків, в Україні подобається!"

"Вам достатньо молока та цукру?" – таке почути від офіціанта в Україні є великим дивом. Рівень обслуговування в розвинутих державах дуже високий. Не можу сказати, що мені не подобається, коли люди посміхаються та привітно спілкуються зі мною. Чи не найбільшим бонусом демократії є відчуття комфорту, що випливає з поваги до людської гідності! Кожного разу, перебуваючи в країнах західної демократії, захоплююся тим, як люди ставляться один до одного!

Звичайно, українці, які жили за кордоном, знають, що в розвинутих державах життя безпечніше, комфортніше, стабільніше.

Ти не мусиш перевіряти термін зберігання кожного продукту, який купуєш у супермаркеті. Якщо раптом виявиться, що в помешканні немає гарячої води, то ти точно знаєш, що вона з'явиться максимум через 15 хвилин. Таксі, яке ти замовив, обов'язково приїде, і приїде вчасно. Таксі, яке ти зупинив на вулиці, не коштуватиме вдвічі чи втричі дорожче від того, яке можна викликати. Трамвай приїде рівно о 8:00 і від'їде о 8:07, якщо саме так зазначено в графіку.

А якщо ти захочеш проїхатися громадським транспортом з одного кінця країни в інший, то можеш в інтернеті знайти повний часовий маршрут для своєї подорожі – трамвай-метро-потяг-автобус, – не втративши жодної хвилини свого часу. Якщо ти хочеш орендувати машину, то вона чекатиме на тебе в аеропорті, у який прилітаєш, і ти можеш залишити її там, де тобі буде зручно.

Одне з найбільших вражень, які привезла в Україну зі своєї першої поїздки в США: на автобусній зупинці в Чикаго побачила неповносправного в інвалідному візку – одного! Автобус зупинився, східці легко опустилися, а двоє людей в автобусі підвелися, піднімаючи свої стільці. Неповносправний чоловік легко в'їхав у призначене для інвалідного візка місце... Громадський транспорт у розвинених країнах пристосований для людей з фізичними вадами. А в Україні маршрутка не пристосована навіть для цілком здорової людини.

Пересічному українцю важко повірити в те, що в розвинених країнах відомі та дуже заможні люди спокійно їздять громадським транспортом, якщо таке їм зручніше. "Останній раз я спускався в метро років 10 тому", – а ось так, зверхньо, може підкреслювати свій "високий" статус мешканець України.

Натомість, швейцарець, який знає кілька мов і має кілька автомобілів, не має комплексів, які б не дозволяли йому спуститися в метро чи проїхатися на велосипеді. Колись мій друг з Франції дуже влучно зауважив: "Коли у вашому метро можна буде побачити дуже заможних людей, то це означатиме, що у вас з'являється еліта. І це буде сигналом того, що ваша держава починає ставати успішною державою."

Звичайно, людині, яка отримала західну освіту, нелегко, а то й неможливо заплющувати очі на деякі наші все ще радянські норми життя. Коли ти не просто знаєш, що взагалі-то існують такі поняття як "права людини", "повага до людської гідності" – а сам жив у системі координат, у центрі якої – людина, то розумієш, що ми в Україні живемо в таких собі європейських джунглях.

Чому ж є такі українці, які, отримавши хорошу західну освіту, сюди повертаються? І чому так багато іноземців люблять Україну?

Анна Яцюк, яка навчалася в престижному в ЄС "Коледжі Європи" та стажувалася в Європейському Парламенті, обґрунтовує свій вибір України так: "Кожен з нас, хто навчався чи жив за кордоном, постає в певний момент перед неоднозначним вибором: де будувати своє життя? Я знаю багато молодих, розумних і успішних, що зробили вибір повернутися. Як на мене, вони зробили його більше серцем, ніж логічно-прагматичними проекціями. Я одна з них.

І мені здається, що феномен успіху України полягатиме саме в тому, що її еліта любитиме її серцем, пов'язуючи свій особистий успіх з її досягненнями, процвітанням і доброю славою".

Випускник Оксфордського університету, юрист Олег Ахтирський зовсім не шкодує про те, що продовжив будувати свою професійну кар'єру саме в Україні. "Мені здається, що тут ти отримуєш більший драйв від безпосередньої участі в процесах, що відбуваються навколо, у професійному, громадському, культурному житті.

Закордонна освіта, безперечно, є великим козирем, але разом із тим це й обов'язок правильно використати свою щасливу карту. Я досі не зустрів в Україні жодного випускника закордонного вузу, який не прагнув би самовдосконалюватися та розвиватися далі. Життя в Україні – це постійний процес оцінки своїх викликів", – розповідає Олег.

"Я вважаю, що в Україні відчувається динаміка життя за рахунок труднощів, з якими треба постійно зустрічатись. Вони розхитують тобі нерви, впливають на твій настрій... Але вони не дають тобі "заснути" у комфорті, який часто в країнах західного світу, дається занадто легко і як результат, не дає належного відчуття досягнення", – пояснює своє рішення жити в Україні художниця Наталія Церклевич, яка брала участь у багатьох навчальних програмах за кордоном, зокрема, у Літній школі Гарвардського університету.

Тренер київського спортклубу Олег Войшицький, який 12 років працював у спортивних клубах Німеччини, переможець багатьох змагань міжнародного рівня, неодноразово відмовлявся від пропозицій отримати німецьке громадянство. Йому добре запам'яталися слова його німецької колеги: "Поки ти гість, тобі будуть посміхатися по-дружньому. Якщо ти залишишся тут – будеш конкурентом і тобі вже будуть посміхатися по-іншому". Олег впевнено стверджує, що українець і в себе на Батьківщині може реалізувати свій потенціал.

Оксана Стремоусова, яка навчалася в США та Бельгії, сьогодні працює в Україні у ВІЛ-секторі: "Звичайно, в Україні в порівнянні з рештою Європи та Америкою гостро відчувається брак стабільності, брак впевненості в завтрашньому дні. Тут безліч проблем, які треба долати, безліч викликів, на які треба відповідати. Але ж саме це робить наше життя цікавим, саме це робить нас сильнішими й спонукає до постійного розвитку.

А ще в Україні така кількість прекрасних місць, куди вистачить їздити до кінця життя!"

Партнер CFC Consulting, випускник Лондонської школи економіки Василь Мирошниченко вважає, що багато молодих українців, які отримали освіту в західних країнах, повертаються через бажання брати участь у позитивних перетвореннях в Україні. Найважче, на його думку, зберігати оптимізм та наполегливість, незважаючи на уповільненість чи відсутність прогресу та вірити в тимчасовість цього явища.

Запитання "Як Ви можете спокійно жити в Україні?" переадресувала успішному бізнесмену.

Ось відповідь ще одного представника нового покоління України: "Україна – це країна можливостей, які треба вміти використовувати. Українці із західною освітою мають перевагу в порівнянні з іншими, бо знають також західний менталітет, звичаї й культуру. У моєму розумінні вони є провідниками західних цінностей і капіталу.

Зрозуміло, що в країні процвітає корупція й постійно змінюються правила гри, але той, хто вміє змінюватися сам у постійно мінливому навколишньому середовищі, той має шанс домогтися на батьківщині набагато більшого успіху, ніж за кордоном. Для цього необхідно розглядати будь-які недоліки – як потенційні можливості. Одночасно доводиться робити дуже багато "місіонерської" роботи: прищеплювати цінності, яких навчали за кордоном – клієнтам, контрагентам, партнерам по бізнесу, колегам, а також на побутовому рівні. Адже неможливо бути успішним, не піднімаючи рівень тих, хто входить у твоє коло спілкування.

Так, безпека та інфраструктура залишають бажати кращого. Але поки в країні не встановився тоталітарний режим, то можливості беруть верх над ризиками".

Особисто я переконана, якщо наша держава буде правильно розвиватися, то може статися так, що через 20 років у Києві житиметься більш по-європейському, ніж у Парижі.

Я впевнена, що незважаючи на усі наші сьогоднішні негаразди, іноземцям, які приїдуть до нас на ЄВРО-2012, в Україні сподобається!

Звісно, вони побачать незвичні для них дороги та незрозумілі "правила" дорожнього руху. Вони знають про всі наші політичні "феєрверки". Однак найважливіше те, що вони побачать звичайних українців, які в силу різних обставин не так часто посміхаються – але якщо посміхаються, то дуже щиро.

Вони відчують, що в Україні серед пересічних людей також популярні європейські цінності. І вони будуть приємно здивовані, що європейська культура, яка є найбільшим ресурсом нашого континенту, зберігається в Україні.

Україна має усі шанси стати однією з найуспішніших у Європі! І справді може такою стати!

Адже в Україні все більше й більше з'являється тих, хто бажає досягнути успіху не лише для себе, а й для своєї країни.

Ольга Босак, голова Клубу "Молода демократія", спеціально для УП

powered by lun.ua