Пекло-фестиваль під Києвом та всі наслідки

7
4 червня 2012

Фестивальний рух за останні роки в Україні стає все більш популярним явищем. Тільки-но літо, як намет, наплічник і на черговий фестиваль. Моя історія розпочалася з такого ж рішення-поїхати на невеличкий фестиваль, який відкрив цьогорічний сезон. 

Ідея мені сподобалася: свято обрядових традицій-від проводів весни до наближення Івана Купала та і назва цікава "Ночі русальні". За заявкою організаторів фестиваль мав тривати два дні (2-3 червня). Проте не так сталося, як гадалося! Дійство перетворилося у справжнє пекло, яке я пережила на своєму досвіді. Але про все по порядку.

Неочікуванне скорочення програми
"Ночі русальні" відбувався у селищі Бобриця Києво-Святошинського району. Ця місцина вже не раз ставала майданчиком для етнічних заходів різного плану. Тому дізнавшись, що фестиваль буде посеред мальовничого поля, ми неабияк зраділи.

Організатором в офіційній заявці заходу виступив голова Бобрицької сільської ради, але фактично всіма організаційними моментами займався особисто Роман Северин з театру "Човен".

Територія фестивалю дійсно вражала мальовничістю, тому відпочинок мав бути приємним. Я поїхала на "Ночі.." разом з друзями, серед яких було кілька активістів Молодого Народного Руху та звичайна активна молодь.

Захід мав би бути платним, проте на місці ми дізналися, що коштів з відвідувачів брати ніхто не збирається. Але аж ніяк ми тоді не могли подумати, що це передбачає відсутність будь-якої медичної допомоги та охорони.

Сама програма дійсно була достатньо цікавою: виступали відомі гурти, такі як "Тарута", "Топоркестра" та інші. Але вже протягом вечора кілька людей скаржилися на те, що на території з’являються місцеві молодики, м’яко кажучи в неадекватному стані. Вони намагалися чіплятися до приїжджих дівчат, але ніяких серйозних конфліктів не виникало.

По завершенню першого фестивального дня, толком не повідомляючи присутніх, раптом виявилося, що другий день скасували, нічні дійства на річці також. Частина гостей поїхала по домівках, а частина залишилась, оскільки ведучий зі сцени оголосив, що гуляння продовжуються, незважаючи на кінець офіційної програми, тому всі бажаючі можуть лишатись. Оскільки ми були налаштовані на 2-денну програму і було вже достатньо пізно, то вирішили залишитись.

Хто бачив організатора?
Всі люди, які поїхали зі мною за цей захід не перший рік на фестивалях і знають, що зазвичай жодних проблем з ночівлею немає. Тим паче, у нас було своє наметове містечко та вогнище. Як тільки стало зовсім темно до нас в табір раптово завітали твоє невідомих молодиків.

Судячи з нервової ходи та матів, які лунали ще за метрів 15, ми зрозуміли, що щось не так. Тріїця безпардонно зайшла до нас в табір і почала вимагати сказати, де хлопець, який вдарив одного з місцевих. Ми, не розуміючи в чому справа, спробували з’ясувати ситуацію. Проте ватажок цієї компанії був розлючений, весь час лаявся та вимагав показати "ворога".

Згодом з’ясувалося, що шукав він хлопця з нашого табору, який, судячи з розповідей очевидців вчасно не відійшов з дороги, коли місцеві вешталися територією фестивалю. Останні сприйняли це як особисту образу і вирішили помститися. Місцевий молодик заявляв, що він зараз покаже, хто тут господар і чия це земля.

Двоє активістів Молодого Народного Руху спробували спокійно з’ясувати, власне, причину абсолютно незрозумілих до нас претензій, після чого одному просто пішов прямий удар в голову, згодом постраждав й інший. До речі, в нашому таборі було достатньо багато дівчат, які були шоковані тим, що відбувається.

Тому ми рушили шукати організаторів, оскільки хоча б хтось з представників оргкомітету мав би лишатись. Проте зусилля були марними. Організатори просто поїхали геть, лишився головний режисер фестивалю, який, зробивши здивовані очі, та дізнавшись про ситуацію, сказав, що він зараз викличе міліцію і зник. До кінця "розбірок" він так і не повернувся і це наштовхує на версію, що він просто втік.

"Земельні" питання
Головний провокатор сутички не заспокоювався і просто бив без розбору будь-кого, хто хоч якось намагався його вгамувати. Абсолютно всі місцеві були сильно п’яні і мало що розуміли. В результаті спроби захистити табір мирно, ще кілька наших друзів отримали удари, а одному з наших розбили брів і довелося везти його у найближчий медпункт у Боярку.

Слава Богу, що дівчат ця банда не чіпала, навіть чемно вибачаючись і підкреслюючи, начебто дівчат вони не б’ють. В ході цього нічного жаху, вони намагалися зламати наші намети, просто топчучи їх ногами. Були також спроби зірвати прапор України і заяви, що їм глибоко все-одно до нього і при бажанні вони навіть можуть його спалити. Через годину з’явилася підмога, ще близько 10 місцевих. Вони, то намагалися чіплятися до нас і намагалися вдарити, то починали сутички між собою.

Ситуація жахлива, а головне, що у той момент, виходу, окрім спробувати це всіма правдами і неправдами врегулювати самим, не було. Охорони на фестивалі апріорі не існувало, довкола поле, глуха ніч, купа місцевих п’яних молодиків… Тільки через деяких час нарешті приїхала міліція, яку ми неодноразово викликали.

Тривали "розбірки" близько трьох годин, причому навіть дівчата намагались вмовити найбільш адекватних з місцевих забрати інших та розійтися. Хлопця, який став "червоною ганчіркою" для "місцевої братви" ми сховали в наметі і дивом йому вдалося лишитися в живих, бо ми вигадали історію, що він давно поїхав і ми не знаємо, де він.

А місцевий ватажок пропонував вийти "один на один". Думаю не варто розповідати, що би було з нашим другом, якби така "дуель" таки відбувалася. Як люди мислячі ми такого не могли допустити.

Щодо лексикону, то думаю, ви підозрюєте, яким він був. Мати та погрози. Потім кілька молодих людей кричали, що ми "вуйки" (приводом стало слово "ватра", яке вжив хтось з нашої компанії) і хай ми забираємось геть з їхньої землі. З чиєї, виникає питання? Української?

Міліція з народом чи проти?
Після тривалих розмов нам таки вдалося трохи заспокоїти всю цю "братію", а незабаром приїхала міліція. Ми розповіли все з самого початку. Тим часом місцеві почали втікати, міліціянти погналися за ними, проте не впіймали, лише один був затриманий.

Згодом один з міліціянтів почав сумлінно розповідати, що ми самі винні, бо буцімто не спитали в організаторів, як у них справи з охороною. Вибачте звичайно, але ми люди, які приїхали на відпочинок, на подію, яка організована певними людьми, які забезпечують нашу безпеку, чому ми повинні думати, що в організаторів з охороною?

Одним словом, в результаті розмов з міліцією ми домовились дати свідчення наступного дня у Боярці (там найближчий відділок). Наші намети були пошкоджені, кілька людей постраждало і дивом ми всі лишилися живими. Бо у місцевих були ножі при собі, пляшки та бажання рознести все вщент. Вони трощили не лише наш табір, а і залишки сцени та інсталяцій.

Епілог
Проблема навіть не в тому, що жертвами такої ситуації стали ми. Врешті-решт, ми сприймаємо це як досвід, а проблема в тому, що такі історії повторюються ледве не щотижня. У п’яних розбірках гинуть люди, міліція закриває на це очі. Цей випадок ілюструє лише маленький клаптик Київської області, а що з регіонами, які віддалені від столиці? Хто несе відповідальність за "земельні розбірки" такого штибу? Риторичне запитання…

Організатори "Ночі русалонь" абсолютно не взяли жодної відповідальності за безпеку гостей фестивалю. Проте я буду вдячна, якщо цю історію прочитає якомога більше людей.. Ми маємо щось змінювати в цій державі..

powered by lun.ua