400 мільйонів євро на пішохідні доріжки, яких нема?

22
23 липня 2012

У вирі підготовки до Євро 2012 держава ударними темпами готувалась до прийому гостей та розбудовувала інфраструктуру.

У крихітному селі Болярка, що під Житомиром, дуже добре знають, на який жах може перетворити життя пересічних людей прагнення держави не пасти задніх перед європейцями.

В’їзд в село Болярка. Фотоматеріали було зібрано під час візиту НЕЦУ до с. Болярка у березні 2012 року, але проблема залишається актуальною і досі

Село стоїть вздовж дороги "Київ-Чоп", яку нещодавно було реконструйовано. З вікон автомобілів не видно ніяких проблем, дорога рівна, відбійники встановлено, розмітку нанесено. Але варто лише вийти з машини і спробувати тут прожити лише день, як стане зрозуміло, чому дорогу називають вбивцею.

Реконструкція призвела до того, що село опинилось буквально розрізаним навпіл. Перейти з одного боку дороги на інший – небезпечна вправа.

Пішохідний перехід, яким щодня мають користуватись мешканці села 

Пішохідні переходи ледь видно, нема ні жовтих світлофорів, ні резонаторів, лише напівстерта "зебра" та ледь помітний знак.

Освітлення траси не працює, так само як і відсутнє обмеження швидкості територією села, тому вантажівки та автівки, що мчать на шаленій швидкості, навряд чи помічають, що проїхали пішохідний перехід. Наїзди на пішоходів з летальними наслідками стали сумною реальністю для мешканців села, при чому відбуваються вони саме на обладнаних для переходу місцях.

Троє дітей з села Болярка припинили ходити до школи, що розташована на іншому боці дороги, бо перетинати дорогу Київ-Чоп двічі на день занадто небезпечно.

Пішохідна доріжка, якою треба дістатись від пошти до магазину 

Крім того, реконструкція призвела до того, що не тільки перетинати дорогу можна лише з ризиком для життя, але і пересуватись по самому селу стало важко та небезпечно.

Зазвичай у селах, що розташовані вздовж швидкісних трас, роблять пішохідні доріжки, що дозволяють селу жити своїм життям, людям ходити у справах, возити кіньми вантажі, виганяти худобу. Під час реконструкції частину таких доріжок в Болярці просто зруйнували і так і залишили, а там, де люди раніше ходили по узбіччю дороги, встановили відбійники.

Тепер, щоб дістатись наприклад з пошти до магазину, треба або йти "доріжкою", що зображена на фото, або перелазити через відбійник та іти по проїжджій частині. Це особливо небезпечно взимку, коли слизько і на узбіччях лежать купи снігу, які треба обходити і наражатись на ще більшу небезпеку.

Мешканцям села доводиться іти по проїжджій частині, оскільки іншого фізичного шляху немає 

Селяни не можуть переганяти худобу, бо немає обіцяних скотогонів, не можуть їздити кіньми, бо немає доріжок, не можуть обробляти землю, оскільки відбійники заблокували заїзди до деяких ділянок. Зате ДАІ охоче штрафує тих, хто з відчаю наважився проїхати територією села на возі по трасі, бо ж в правилах дорожнього руху це заборонено.

На реконструкцію дороги було виділено 400 мільйонів євро (чотириста мільйонів!). І дали їх державному підприємству "Укравтодор" Європейський банк реконструкції та розвитку та Європейський інвестиційний банк. Проект мав стати взірцем, на який мали орієнтуватись усі виконавці подібних проектів в Україні в майбутньому. Але, виявляється, навіть такої суми не досить на те, щоб побудувати пішохідні доріжки та облаштувати безпечні пішохідні переходи в цьому малесенькому селі.

Підрядна компанія "Гульсан" пояснює, що за проектом усі роботи виконано, тож відсутні доріжки, непродумана схема встановлення відбійників, та неадекватне маркування пішохідних переходів списує на погану якість проектної документації. Хоча це не звільняє його від відповідальності за низьку якість виконання елементів за проектом: неправильно встановлені дренажні системи, відсутність шумозахисних екранів, відсутність туалетів на зупинках громадського транспорту, непрацююче освітлення траси тощо.

Але і з проектною документацією все непросто. Виявляється, що до половини села проектну документацію розробляв державний інститут "Укргіпродор", розташований в Києві, а іншу частину "Житомиргіпродор", розташований в Житомирі.

Тож знайти "кінці", і хто був відповідальний за узгодження проектної документації, тепер встановити майже неможливо.

Затвердження швидкісного режиму, маркування пішохідних переходів, та встановлення дорожніх знаків, яких зараз бракує на деяких частинах дороги на території Болярки, за словами "Укравтодору" відноситься до повноважень Управління ДАІ МВС України. Останнє на звернення громади села знов відсилає людей до "Укравтодору".

"Укравтодор" обіцяє громаді та банкам, що все буде виправлено до терміну здачі проекту в експлуатацію в вересні цього року, але фізично нічого не відбувається. З березня на території села не було здійснено жодних робіт по усуненню недоліків, більше того, табір компанії "Гульсан" стоїть порожній, усі дорожні робочі поїхали по домівках. Тож невідомо, на що розраховує "Укравтодор", оскільки роботи просто нема кому виконувати.

Ще одна пішохідна доріжка. Варто звернути увагу на стовпи освітлення, що стоять просто посередині

Мешканці села оббили усі пороги, вони писали і пишуть в усі інстанції з 2010 року, намагаючись донести до відповідальних за виконання проекту, свої проблеми. Вони навіть звернулись до банків, що надали кошти, але навіть це не призвело до будь-яких фізичних змін.

Чиновники шлють відписки, не бажаючи марудитись, а селяни продовжують ходити по своїй дорозі і кожного дня грати в "російську рулетку" з автівками.



powered by lun.ua