Школа і підготовка до служби в армії: кому потрібно?
Зараз вже всі зрозуміли, що випускник школи (гімназії, ліцею тощо) повинен чітко визначити свої здібності, особисту зацікавленість і розвивати їх у відповідному напрямку, обравши два-три базових предмети та стільки ж супутніх до них.
Міністерство освіти теоретично все це підтримує. Ми тільки й чуємо про Болонську систему та європейський досвід. Але наш випускник і сьогодні, повинен вивчати 21 обов’язковий предмет. Зверну увагу тільки на один з них – Захист Вітчизни.
Його, мабуть, і назвали так, щоб не було зайвих думок ("Хіба Ви проти того, щоб захищати Вітчизну?").
Програма, підручники, методичні посібники з цього предмету гладенько заколисують освітянських чиновників: "Все організовано за схемою інших предметів і немає причин турбуватись: учні як-не-як отримують знання про Збройні сили, а головне – вони вчаться, як потрібно захищати Вітчизну".
Для військових (воєнізованих) ліцеїв така профільність відповідає дійсності і є ефективною. В Росії, наприклад, цей предмет має назву "Основы военной службы" і викладається в межах ОБЖ (Основы безопасности жизнедеятельности) у обсязі однієї години на тиждень. Напередодні до Думи був представлений законопроект щодо повернення "Начальной военной подготовки" та збільшення його навчального наповнення (2 години/тиждень і вивчення починаючи з 9-го класу). Мотив – підготовка юнаків до строкової служби.
Освіта і служба в армії
Проаналізуємо мотиви незалежної української держави щодо упровадження військових елементів у шкільне навчання.
Головна мета – розвиток особистості учнів, формування їх готовності до захисту Вітчизни.
В 30-ті роки минулого століття в Радянському Союзі практично вся молодь отримала далеко не формальні знання і навички з військової справи, та це ніяк не допомогло у 41-му році зупинити ворога в прикордонних боях. Хоч все населення держави на той час володіло стрілецькою зброєю набагато краще, ніж сучасні солдати. На кожний літак в ті часи було навчено по три-чотири екіпажі, а танки вивчали досконально ще у школі.
Сучасні озброєння і техніка набагато складніші. Та проблема, як її ефективно використати у бойових умовах, якщо у військових "постійний дефіцит пального і боєприпасів".
В школах взагалі матеріальна база практично відсутня. Де-не-де можна побачити магазин до АКМ, два-три командирських ящики (КЯ-56), прилади з ЦО (ВПХР, ДП-5В) тощо. Десь ще вчитель ЗВ правдами чи неправдами має два-три навчальних АК-47. Більша частина навчання відбувається "по малюнках" і іноді по фільмах (відео "то там-то тут"). Може вже годі марнувати учнівський час?
…підготовка молоді до служби у Збройних Силах України.
Якщо ви колись бачили сучасний танк, то не варто довго пояснювати, що його екіпаж повинен володіти основами комп’ютерних технологій, бо вони тоді і двигун не заведуть, а 125-мм снаряд полетить не в ціль. А ще володіти спеціальним технічним фахом, щоб управляти 46-тонною самохідною фортецею.
Навіть при підготовці членів екіпажів за радянських часів навчальної програми (6 місяців) було недостатньо для забезпечення боєготовності військ. Кого і під час яких бойових дій у сучасних військових конфліктах може врятувати пресловутий автомат Калашникова? Що може вдіяти 18-річна людина біля танка взагалі? Так може вже годі обманювати хоча б допризовників, якщо продовжуємо шельмувати долями дорослої молоді?
Морально-психологічна підготовка до захисту Вітчизни.
Скільки б на уроках не повторювали учням про військову дисципліну, статутні відносини, бойову славу предків та роль України у підтримці миру у гарячих регіонах, а один сусід (знайомий, батько знайомого тощо), який повернувся з військової служби, назавжди поставить жирний хрест на нашій брехні, бо він чітко розкаже, що там все далеко від статутних норм.
І йому повірять зразу, бо всі бачать, що і цивільне життя також тече здебільшого не по законах.
Фахова підготовка вчителів Захисту Вітчизни.
Хто викладає предмет ЗВ в школі? В м.Херсоні відсотків десять з них – колишні військові (офіцери запасу або у відставці). Може ще такий же відсоток тих, хто служив строкову службу. Всі інші – вчителі фізичної культури та праці (кращий варіант), а іноді взагалі жінки.
Навіть найкращий педагог, який не вивчав військову справу, не може викладати ЗВ, як учителю історії не варто навчати фізиці. Хто не знає, що часто і густо предмет Захист Вітчизни викладається суто формально? Тільки лінива розумом людина.
Армійські атавізми і школа
Кожний з викладених мотивів закінчується питанням. Щодо мене, то Захист Вітчизни як предмет і в такому виконанні, як сьогодні, вже давно є атавізмом шкільної програми. Питання взагалі не має великої проблеми, хіба що знову повернутись до тотальної "мілітаризації школи", у якій "воєнрук" - заступник директора, а діти в уніформі рухаються територією навчального закладу у строю та з піснею… Хай Бог милує. А от проблема профільного навчання все ще залишається завданням до розв’язання. Я вважаю, щоб її вирішити, треба почати з того, що набратися духу і відмовитись від пережитків минулого та припинити обманювати і дітей, і себе.
Крім того, може відмова від армійської навчальної дисципліни стане у нас першим кроком до школи, яка управляється не наказами, а освітніми категоріями.