ТОП – 10 українських шкіл: не журнальний "фокус"

Топ – 50 шкіл України нещодавно представлений журналом "Фокус", як і попередній за 2011 рік, є відсотковим рейтингом учнівсько-педагогічних шкільних колективів.

Зауважимо, що з підсумковими результатами ЗНО за 2012 рік у розрізі кожної школи можна познайомитись тут. Хочу звернути увагу, що відношення числа випускників даної школи, які отримали високі бали на ЗНО до загальної кількості школярів закладу, що приймали участь у даному тестуванні, є далеко не вичерпним показником.

Адже можна зібрати в одному – двох класах школи дуже розумних дітей, підібрати для них трійку чудових вчителів і високі відсотки гарантовано. Важливо, щоб у багатьох інших класах справи були не гірші.

На скільки продуктивними є ліцеї чи гімназії "камерного" типу на 40 – 60 випускників у містах-мільйонниках? Адже батьківська громада живе надією не на відсотки. Їм важливіше знати, де ефективне навчання має масові виміри і здійснюється на базі передових освітніх технологій, а не лише завдяки селекції кращих.

Чи пам’ятаємо як колись саме так працювали, наприклад, Віктор Шаталов чи колективи Сухомлинського, Щетиніна та інших активних освітян?

Автору статті важливо було проаналізувати показники ЗНО у конкурентів зі сфери фізико-математичної профільної освіти. Під час пошуку закладів з помітною кількістю успішних юних математиків та фізиків, вразило велике число шкіл, наприклад, в Одесі, у яких ЗНО з математики проходять лише одиниці випускників. Подібне має місце й щодо фізики, наприклад, у таких центрах як Львів та Київ. І це за нещодавно прийнятої програми розвитку фізико-математичної освіти школярів.

[L]Адекватне деклараціям осучаснення освіти старшокласників у першу чергу мало б передбачати зосередження учнів випускних класів у закладах певного освітнього профілю. Натомість головною так і залишається модель пострадянської "усередненої" школи.

Прикладом "ефективності" такої моделі є результати ЗНО випускників однієї "Школи майбутнього": математика (на 183 – 200 балів) – 7 учнів, фізика – 2 учні. Крім того, загалом місті, де діє ця "Школа майбутнього" із 435-ти учнів, що здавали ЗНО з математики лише 22 спромоглися на зазначений вище рівень, а з фізики й того "краще" – всього 4 учні. Невже такий вплив "маяків" на майбутнє може бути орієнтиром для батьківської громади та держави в цілому?

Тому-то, пропоную звернути увагу на колективи, котрі технологічно, а не лише селекційно спроможні досягати значних абсолютних показників. Адже такі заклади є ефективними "центрами конденсації" для формування потужного так званого шкільного "середнього" класу, котрий є майбутньою основою процвітання країни.

Запропоновані нижче показники стосуються лише тієї освітньої бази, котра є основою для технічно-економічного сектору. Ось таблиця "валового" виміру результативності шкіл на ЗНО – 2012 з математики та фізики.

Математика на 183 – 200 балів:

Фізика на183 – 200 балів:

Ефект "солоного огірка"

Варто розуміти, що ширше коло успішних учнів у закладі, тим більше у громади підстав покладати свої надії на даний педагогічний колектив. Там вчителі дійсно вміють працювати по-новому.

Тільки адекватні часу технології профільно-цільового навчання спроможні масово навернути школярів перейти зі школи свого мікрорайону до ліцею, який вже не так близько від дому. Школяр, який потрапляє у середовище з помітною кількістю успішних товаришів, починає працювати на максимумі своєї здатності, а це лише на краще для всіх.

Тому, відкриваючи свій ліцей у досить далекому 1989 році, ми свідомо відмовилися від моделі "камерного" закладу, який працює виключно з природно обдарованими. Ставка була на формування ліцею як закладу масової (250 випускників 8-ми 11-х класів у 2012 році) профільної освіти старшокласників, котрі готові працювати за програмами поглибленого вивчення математики, фізики та інформатики.

При чому цей комплекс предметів вже відтоді став обов’язковим для кожного учня замість секуляризації на окремих фізиків, математиків чи інформатиків.

Саме такою є світова практика: потужні ліцеї на 1000 – 2000 учнів старшого віку формують різнопрофільну мережу закладів міста (регіону).

В умовах, що склалися в історії новітньої України батьківській громаді потрібно грудьми стати на захист місцевої початкової чи початково-основної (до 9-го класу) школи, але не старшої. Саме задля старшої школи має гарно працювати програма "Шкільний автобус".

Звісно, що ліцеї для старшокласників мають бути різнопрофільними за напрямком особистісного розвитку, а не новою варіацією звичайної школи під виглядом так званої "варіативної частини" старого навчального плану.

Менеджмент

Освітнім керманичам пора зрозуміти, що формування потужних профільних ліцеїв для старшокласників є життєвою потребою кожної міської та районної сільської громади. Такий підхід є докорінно більш якісним, бо крупні ліцеї легко формують атмосферу продуктивного партнерства та здорової конкуренції як між профільними вчителями, так і учнями-старшокласниками. Саме ліцей для старшокласників в окремій будівлі стає прообразом їх майбутньої професійної спеціалізації в освітніх закладах для дорослих.

Не менш важливо, щоб наші посадовці зрозуміли: стенання за втраченими можливостями ручного управління, за спілкуванням приймальної комісії з абітурієнтом віч-на-віч не є ознакою сучасного менеджменту. Перерозподіл природно наявного людського потенціалу через незалежне тестування не може бути проблемним, якщо зробити їх адекватними до задачі. Було б бажання, у першу чергу політичне.

А ще маємо усвідомити, що головні чинники мотивації школяра до якісної освіти знаходяться не у школі чи ліцеї/гімназії. Вони у правилах входження до закладу вже професійної освіти та у порядках, що там панують під час самого навчання.