Війна за життя лише починається
Сьогодні зранку я отримала дивний дзвінок від голови секретаріату пані Бахтеєвої. Головне питання: "Чи не заважала мені корона зірки Інтернету спати вночі".
Не дуже характерна реакція дорослого чоловіка на наш прес-реліз про те, що Бахтеєва приховує розгляд Закону про ліцензування ліків від громадськості.
Цей скандальний закон передбачає введення додаткового ліцензування на всі іноземні ліки в Україні. І не тому, що вони є неякісними, не тому, що ми хочемо підтримати власного виробника – ні!
Єдина причина тому – додатковий прибуток в кишені кількох чиновників. Лише в 2012 році обсяг іноземного фармбізнесу ринку склав 3 мільярди євро.
Недаремно цей законопроект був у найкоротші терміни проголосований на комітеті з питань здоров’я та за одне читання в сесійній залі простою більшістю "кнопкодавів".
Бажані мільйони були вже так близько, але несподівано втрутилися пацієнти й активісти. Я, мої друзі, мої знайомі, всі, хто розумів, що станеться в Україні, якщо цей закон набуде чинності: за місяць до вступу Закону в силу не були прописані жодні умови його реалізації.
А отже – в руках керівництва Держслужби лікарських засобів опинився б потужний механізм стягування поборів з фармацевтичних компаній – а насправді з простих українських громадян, що купують будь-які іноземні ліки в цій країні.
Сильна спільнота важко хворих українців об’єдналася, щоб через гучний скандал у ЗМІ, зібравши кілометрові черги до аптек, відстояти своє право на життя.
Адже насправді різкий дефіцит імпортних ліків – це проблема не лише батьків онкохворої дитини, які вже й так продали квартиру для порятунку її життя.
Це стало б проблемою кожного українця, адже кожен хабар за видачу ліцензії перетворювався б на додаткові гривні на ціннику кожного імпортного препарату в аптеці – чи то дитячий антибіотик, чи простий соляний розчин для носа, який і так коштує дорожче за три кілограми солі в супермаркеті.
Нам пропонували купувати українське. У той час, як ліки іноземного виробництва складають левову частку для лікування тяжких захворювань в Україні: 100% для лікування діабету у дітей і вагітних; 97% – дитяча онкологія та онкогематологія; 80% – доросла онкологія та онкогематологія; пульмонологія – 100%; анестезія – 98%; ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатит – 97%.
[L]Усі телеканали України сповіщали про те, що ліки іноземного виробництва в українських аптеках значно подорожчають або взагалі зникнуть з полиць.
Піднімалася величезна хвиля невдоволення, тому ініціатори ліцензування під тиском Кабміну вирішили поступитися.
За перші два тижні вступу в дію закону було видано близько 130 ліцензій. За перший місяць їх отримали всі без винятків і перевірок. Вони розліталися, як гарячі пиріжки. Ніхто не зважав на обов’язкові перевірки якості препаратів в лабораторіях, які начебто були головною метою ліцензування.
Адже потрібно було терміново показати, що ліки не зникнуть і не подорожчають. Та й кому потрібні були ті перевірки, адже сертифікати міжнародного стандарту GMP якості вже були отримані зовсім нещодавно.
Так, це була хоча й маленька, але перемога громадськості! Тисяч людей, які по всій Україні стояли в чергах, писали листи та здіймали галас. Але ми виграли битву, а не війну. Адже це лише її початок.
Закон є, і він діє. Ліцензування ніхто не скасував і не збирається цього робити. Більше того, тепер Держлікслужба може за три дні просто взяти і викинути будь-який препарат іноземного виробництва з аптечних полиць – це дозволяє зробити даний нормативний акт.
Законопроект № 2196, поданий опозиційними депутатами на прохання громадських організацій для скасування чинного Закону, осів в комітетах, з яких його регіонали не випустять. А якщо й випустять до зали, то в житті не проголосують!
Роздати ліцензії до кінця 2013 року було розумним кроком Азарова. Громадські активісти виглядатимуть "балаболами", адже ліки не зникли, та й в ціні поки що різко не піднялися.
В кінці року, коли ж добіжать терміну ліцензії, це буде абсолютно іншою розмовою.
З 1 грудня тишком-нишком розпочнеться таке звичне для нашої країни ручне регулювання ринку. Тільки регулювати будуть ліки. А, отже, наше здоров’я та життя.
Не сподівайтеся, панове, головна битва ще попереду.
"Гаряча" лінія зі збору інформації щодо підвищення цін на препарати працюватиме. Ми закликаємо фармацевтичні компанії допомогти нам у цій боротьбі: не платити ті хабарі, як ви вже давно звикли в цій країні, а говорити про них публічно. Адже кожен хабар – це менша кількість препаратів, а відповідно і врятованих життів.