Our DREAM. Лікувати СНІД в Африці

242
14 травня 2013

Африка для більшості українців здається аж дуже далекою, а її проблемою – занадто абстрактними. Це не наша справа, нехай самі розбираються, - так люди часто аргументують свою байдужість.

Три тижні в центрі лікування СНІДу в Мозамбіку остаточно переконали мене, що страждання не можуть бути надто далекими. А ще – що в Африці можна і варто лікувати СНІД.

 

Ана Марія Мухай часто показувала цю фотографію. "Я єдина людина, яка може показати фото своєї тіні", - казала вона. На цій світлині їй 41, у неї СНІД – вона важить 28 кг, її тіло вкрите ранами. Її зневажають, від неї відвертаються. Вона за кілька днів до смерті.

У житті Ани Марії, як згодом і у житті тисяч людей, сталося чудо. Лікування.

10 років тому міжнародний рух Спільнота Святого Егідія відкриває в Мозамбіку перший центр лікування СНІДу під промовистою назвою DREAM (Drug Resource Enhancement against AIDS and Malnutrition).

На той час це була єдина можливість лікувати СНІД не лише у всій країні – у всьому регіоні. Ана Марія стала однією з перших пацієнток програми. Лікування, що повністю відповідало європейським стандартам, повернуло її до життя.

 

"Я виходила на ринок купити продукти, а люди підходили до мене, щоб доторкнутися… Вони думала, що я уже померла і що це ходить мій привид", - розповідала Ана Марія.

Вона стала першою жінкою в країні, яка наважилася говорити про свій ВІЛ-статут публічно. Вона розповідала про хворобу і свою історію голосно і з силою, щоб боротися з неймовірною стигматизацією ВІЛ-інфікованих, що існує в Африці.

Виступала на Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Ніколи не вважала себе жертвою.

Ана Марія започаткувала рух активістів DREAM – це люди, ВІЛ-інфіковані, які, пройшовши лікування, вирішують допомагати іншим хворим.

Приклад Ани Марії надихнув багатьох африканців змінити своє життя – бідні, хворі, слабкі вони докладають всіх зусиль, щоб змінити ситуацію в своїй країні.

 

Ана Марія називала своє життя історією воскресіння. Недавно, менше місяця тому, вона померла від раку. На її похорон прийшли сотні людей, його транслювали по місцевому телебаченню, спеціально прилетіли друзі Ани Марії зі всього світу.

"Ця жінка, бідна, хвора, перетворила своє життя у шедевр любові", - сказав про неї Андреа Ріккарді, засновник Спільноти Святого Егідія.

 

Як лікувати СНІД в Африці – це питання, з яким зіткнулася Спільнота святого Егідія більше десяти років тому, коли кілька людей зі Спільноти у Мозамбіку померло через цю хворобу.

На той час Спільнота уже знала, що не існує нічого неможливого – про це свідчив досвід примирення двох сторін, які 16 років вели жорстоку громадянську війну у Мозамбіку. Коли Спільнота почала шукати можливості для переговорів з ними, це здавалося дитячою наївністю – втім, через два роки, у 1992-ому, у невеличкій церкві Святого Егідія в Римі був підписаний мирний договір, який не порушується досі.

СНІД став новим викликом.

 

В той час, коли у Європі та Америці вже винайшли ліки, які перетворюють ВІЛ у хронічну хворобу, на африканському континенті просто не існує лікування. Це при тому, що дві треті всіх ВІЛ-інфікованих у світі – люди з Африки південніше Сахари – це близько 25 мільйонів. 25 мільйонів!

Уряди африканських країн не визнають, що проблема існує – так не потрібно шукати рішень. Різні міжнародні організації пропонують хіба що превентивну допомогу – презервативи та брошурки з інформацією.

Ідея DREAM – відмовитися від подвійних стандартів, лікувати в Африці так само, як лікують в Європі, - здається безглуздою авантюрою. Втім, перший центр відкрито.

Згодом DREAM визнають найкращим проектом з лікування СНІДу в регіоні.

Недавно народилася 25-тисячна здорова дитина від ВІЛ-інфікованої матері. Лікування у цій програмі повністю безкоштовне, а тому доступне для найбідніших. Більше того, воно – комплексне – адже якщо ВІЛ-інфікована жінка отримає таблетки, але не матиме їжі та чистої води, користі з цього буде мало.

Лікування з турботою адаптоване до місцевих реалій – наприклад, схема з сонечком і місяцем пояснює, коли пити пігулки, тим, хто не вміє читати і не має годинника.

 

Минулого літа я три тижні працювала у програмі DREAM у Мозамбіку. Треба сказати, що увесь персонал центрів – місцевий. Лікарі проходять спеціальне навчання, увесь час підвищують кваліфікацію.

Волонтери з Європи бувають в DREAM хіба в серпні (це руйнує стереотип, що африканці самі не хочуть нічого робити).

 

Я зустрічала багатьох активістів. Їхні історії вражають – після знайомства з ними уже ні в кого не повернувся б язик запитувати, навіщо лікувати СНІД в Африці. Згадую свого друга Ізаіяша – свого часу через СНІД він не міг піднятися з ліжка. Активісти DREAM привезли його до лікаря на тачці.

 

"Усі мої мрії збулися: я був хворим, але зустрів DREAM – і одужав. Я мріяв про роботу і от працюю в програмі, я хотів мати багато друзів – і тепер у мене їх справді безліч. Ми з дружиною не могли мати дітей, тож про це я навіть не мріяв… Але і це збулося!" - розповідав мені Ізаіяш на особливому святі у своєму домі.

Це було свято на честь Туту і Кало, двох бездомних хлопчиків, яких Ізаіяш з дружиною вирішили всиновити. Окрім них, в цій сім’ї живе ще четверо дітей з вулиці.

 

Ізаіяш та багато інших людей, яких я зустрічала у Мозамбіку, мріють змінити свою країну – вони почали з себе і своїм прикладом "заразили" багатьох. Вони руйнують всі стереотипи, які часом можна почути про африканців.

 

Люди часто запитують мене, навіщо їхати в Африку, навіщо збирати гроші для Мозамбіку – адже в Україні є вдосталь своїх хворих на СНІД.

Не хочу применшувати проблеми нашої країни, але їх неможливо прирівняти до тієї бідності, того страждання, яке я побачила в Африці. Є багато раціональних, навіть економічно обґрунтованих причин, чому вкладати у розвиток Африки.

Звісно, потрібно допомагати тим, хто поруч (і Спільнота це регулярно робить), але неможливо закрити очі на тисячі, мільйони людей, які сьогодні все ще помирають від голоду чи СНІДу. 



powered by lun.ua