Можливо, ви не батько

Думаю, нікого не здивую, якщо скажу, що питання присвоєння імені дитині регулюється, як і більшість інших правовідносин, недосконалими нормами.

В результаті чого на практиці трапляються конфлікти, яким можна було запобігти.

З іншого боку, це нормальна практика – закони, так само, як і правила дорожнього руху пишуться кров’ю, тобто реальними випадками, які демонструють потребу у тій чи іншій нормі.

До написання цієї статті мене спонукало бажання упередити можливі конфлікти між батьками щодо присвоєного імені, прізвища та по-батькові дитини, а також запису про батьківство.

Безумовно в основі лежать реальні конфлікти з якими звертались до мене як до юриста, що спіткали людей через необачність.

То що ж там з іменем та батьківством?

За законом після народження дитини до органів РАЦС для реєстрації новонародженого можуть з’явитись як обоє батьків, так і хтось один.

Ось тут і закладається основа майбутнього конфлікту.

Залишаючись на одинці з працівниками РАЦС новоспечений татусь чи мама, чи то від сповнення емоціями, чи то від можливості довести, хто в домі реальний господар, вносять у свідоцтво про народження малюка зовсім не ті данні, про які щойно домовились батьки.

Мені траплялись випадки одноособового вирішення способу написання імені дитини; реєстрація іншого імені, ніж домовлялись; реєстрація іншого прізвища (якщо тато і мама носять різні прізвища); а кульмінацією таких непорозумінь був випадок, коли мама вписала зовсім іншого чоловіка батьком дитини.

Мама на цей момент знаходилась у нерозірваному шлюбі з попереднім чоловіком. Через правову необізнаність мами та працівників РАЦС, батька визначили автоматично за печаткою про шлюб у паспорті мами.

Жінку запевнили, що саме такий порядок передбачений у законі. А що робити з тим, що жінка давно з чоловіком не проживає, і знаходиться у фактичних сімейних стосунках з іншим чоловіком, біологічним батьком дитини, працівники РАЦС не збагнули.

Проблема викрилась лише тоді, коли дитина пішла до школи. До цього моменту у біологічного батька не було потреби подивитись свідоцтво про народження своєї доньки.

Наступні 7 років дружина ніяк не могла зібратись виправити "помилку", аж до поки не трапилась трагедія і дитина залишилась лише з батьком (який за документами й не батько, тобто юридично не має жодних прав на свою біологічну доньку, яку виростив).

Тож, шановні батьки, дійсно у законодавстві відсутня пропорційність, адже надати ім’я та прізвище може один з батьків, а от змінювати вже потрібно за погодженням обох.

Так само надавати інформацію про батьків до органу РАЦС дитини може один з батьків, а от змінити запис про батька дитини – це вже тривалий процес за участю всіх сторін.

Тож будьте пильними, довіряйте, але перевіряйте, якщо вже так трапилось, що закон не вимагає обов’язкової присутності обох батьків при реєстрації народження дитини, або принаймні письмової згоди одного з відсутніх батьків на ім’я та прізвище, що планується присвоїти дитині.

Не забувайте під час процедури присвоєння імені, що згідно з законом (ст. 294 Цивільного Кодексу) фізична особа має право на транскрибований запис імені відповідно до своєї національної традиції.

Тобто імена не перекладаються українською, а відтворюються українськими літерами. Наприклад, якщо ви належите до однієї з багатьох національних меншин, що проживають на території України, то маєте право на вимову та написання вашого імені чи імені дитини відповідно до ваших національних традицій.

Приміром, Міхаіл, а не Михайло, Алєксандр, а не Олександр, Крістіна, а не Христина, Альона, а не Олена, Дамір, а не Дамир, Ібрагім, а не Ібрагим, Савікас. а не Савік.

Законодавство замовчує як бути з вигаданими, дивними іменами, тобто якщо ви хочете назвати дитину припустімо назвою країни, міста чи планети. Але й прямої заборони на такі імена немає. Тому в Україні вже зареєстровані діти з іменами – Золушка, Весна, Афина, Султана, Граф, Мілан, Мєркурій.

Якщо прикра помилка трапилась? Батьком записали не вас – тоді вам до суду, доводити батьківство. Якщо ж вас не влаштовує ім’я чи прізвище вашої дитини – спробуйте домовитись з татом, чи мамою дитини.

За умови згоди обох батьків процедура проста – ви звертаєтесь до органів опіки і піклування за місцем проживання, вони дають згоду, органи РАЦС – вносять зміни.

Згода обох батьків потрібна незалежно від того, чи перебувають батьки у шлюбі, чи проживають разом. Якщо вашій дитині більше 7ми років – враховується ще й її згода.

Якщо ви не досягли порозуміння – вашу суперечку можуть вирішувати як органи опіки та піклування, так і суд.

Сама особа, тобто ви чи ваша дитина, має право корегувати волю батьків. Так, починаючи з 14 років ви можете змінити прізвище та ім’я за згодою батьків.

А по досягненню 16-ти років, ви маєте право вже самостійно, нікого не питаючи, змінити свої прізвища та (чи) ім’я (увага, але не по-батькові).

Насамкінець дві основні поради.

Перша – у питаннях, що стосуються оформлення особистих документів, краще перепильнувати, ніж навпаки.

Друга. Якщо ж ви недогляділи, і помилка сталася – не чекайте, що вона сама розсмокчеться, йдіть за порадою до юристів.