Декілька слів про цінності

12
18 листопада 2013

У контексті дебатів про євроінтеграцію України та цінності, якими живе Європа, хочеться розповісти одну історію. 

У січні 2013 року в Чехії пройшли перші прямі президентські вибори. З перевагою лише в 2% переміг лівоцентристський політик, соціал-демократ та колишній прем'єр Мілош Земан. Фігура достатньо контраверсійна, особливо якщо додати, що другим кандидатом був відомий правозахисник та міністр закордонних справ Карел Шварценберг. 

Але мова не про вибори. Це – лише одна із двох передмов. 

Друга ж передмова розповідає про те, що в Україні поки що, на жаль, втілити неможливо. 

Кожного року в Празі проходить найбільший у Центральній Європі гей-прайд. Між іншим, Чехія – єдина країна колишнього соцтабору, яка узаконила реєстроване партнерство про одностатеві пари. 2 роки тому, напередодні чергового гей-прайду, тодішній заступник міністра освіти Ладіслав Батора виступив із різкою критикою прайду та всього ЛГБТ-руху, та висловився в досить різких термінах, непритаманних цивілізованим політикам. Більшість політиків ці висловлювання осудили, і в принципі, на цьому дискусія закінчилась. 

Прайд відбувся без жодних проблем. Але в колоні журналісти сфотографували відомого професора-теолога Карлового університету та відкритого гея Мартіна Путну із плакатом "Католицькі ... – далі йшло те саме слово, яке так полюбляють використовувати гомофоби, і яке використав замміністра – вітають пана Батору". Цей достатньо дивний крок обговорювався всюди десь тиждень, а потім про нього всі забули. 

Але, як виявилось, не новий президент Земан. 

У квітні 2013-го Рада Академії наук Чеської Республіки традиційно подала президентові список викладачів, які цього року отримають звання професора. Закон визначає повноваження президента в цьому випадку як виключно представницькі – рішення приймає Рада Академії, і президент на офіційній церемонії в Празькому Граді передає новим професорам грамоти. 

В 2013 році до цього списку потрапив і Мартін Путна – один із найбільш популярних викладачів головного ВНЗ країни. І тут президент відмовився вручати йому грамоту, вважаючи той його сумнозвісний плакат "дивним та образливим". 

Ця заява спричинила обурення в академічному суспільстві. Студенти Карлова університету вийшли на акції протесту проти президента. Частина нових професорів також відмовились прийти на церемонію та разом з Путною отримали грамоти від міністра освіти. Ректори частини університетів дуже активно виступили із критикою Земана, у тому числі й ректори найбільших та найвідоміших Карлова, Масарикова та Південно-Богемського університетів.

Президент виправдовувався, що він зовсім не гомофоб, що це його уряд першим запропонував закон про реєстроване партнерство, що йшлося лише про конкретну поведінку конкретного професора. 

Рейтинг і так не дуже популярного серед еліти президента впав ще нижче. 

Але й на цьому історія не закінчилась. 

У День відновлення незалежної чехословацької держави, 28 жовтня, президент традиційно запрошує представників академічної та політичної еліти на державну вечерю. Цього року він запросив ректорів усіх 26 суспільних та 2 державних університетів, окрім ректорів Масарикова та Південно-Богемського університетів. 

Першого – за відмову провести лекцію президента у своєму університеті перед парламентськими виборами, щоб уникнути агітації за президентську партію, яка, до речі, до парламенту не потрапила. Другого – за критику під час скандалу із професором Путною. 

У відповідь на це, з 24 запрошених ректорів суспільних ВНЗ на вечерю відмовилися прийти 22, заявивши, що їх обирають студенти, і саме студенти виступили проти їхньої участі в заході. Їх підтримали мери декількох міст, включно з дуже популярним молодим мером Праги. 

Президент знову мусив виправдовуватись. 

Ці дві історії дуже яскраво виглядають на фоні скандалів в Україні між Києво-Могилянською академією та міністерством освіти; на фоні дискусій про "традиційні цінності слов'ян" – якими, до речі, чехи також є; на фоні абсолютної централізації усіх сфер життя, та намаганнями це скрити перед Європою заради Асоціації, яка виглядає все більш примарною. 

20-25 років тому ми вийшли з однієї й тієї самої системи – але вибрали абсолютно різні шляхи свого розвитку. 

Чехія стала членом НАТО в 1999, ЄС – в 2004, основою її конституції є Документ про основні права й свободи, і права людини завжди були основою чеської внутрішньої та зовнішньої політик. Чехи вибрали собі першим президентом великого Вацлава Гавела, і таким чином визначили собі напрямок розвитку на багато років. 

Коли було прийнято закон про реєстроване партнерство, не було масових акцій протесту та дискусій про цінності. Тодішній президент Вацлав Клаус виступав проти цього закону, але це ніяк не вплинуло на рішення парламенту. 

І небо на голову не впало. Люди продовжили жити своїм життям. Тому що вони розуміють, що права меншин – це права людини, і що від їх захисту залежить добробут усього суспільства. 

Тому президент змушений захищати свої рішення перед людьми та елітою, і його образи не доводять до судових процесів та позбавлення майна. Його дріб'язкові образи – це його особиста справа, яка не призводить ні до чого, окрім падіння його ж рейтингу. 

Тепер уже професор Мартін Путна далі викладає в Карловому університеті. Ректори залишаються на своїй посаді до наступних виборів в університетах. Вацлав Клаус не зміг навіть потрапити до парламенту, як і партія Мілоша Земана. Одностатеві пари реєструють свої відносини, і люди й надалі живуть, працюють та подорожують без кордонів. 

І вони абсолютно задоволені своїми цінностями – зрештою, поки що вони призводили лише до поліпшення їхнього життя... 

Надія Іванова, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua