Логіка собачої зграї
У моїх знайомих колись був кіт. Згадав про нього, читаючи черговий прогноз, чого слід очікувати від влади. Здавалося б, що може поєднувати аналіз дій "межигірських старців" і домашнього улюбленця? А дещо таки є.
Вже не пам’ятаю, як звали кота, тому умовно наречу його Барсіком. Від всіх інших істот свого виду він відрізнявся тим, що все життя прожив в квартирі і майже ніколи не покидав її меж. Оскільки кішок для заповнення любовної порожнечі йому не приводили, а каструвати було шкода, він час до часу мав "заскоки".
Щоби Барсікові було легше, йому купували таблетки. Вони мали би заспокоїти кота і погасити його "хотячку". Часом господарі забували про потреби свого улюбленця і вдома не виявлялось рятівної пілюлі. Тоді котові просто зносило дах.
Він засідав в якомусь кутку і вичікував, поки хтось необережно потрапить під гарячу лапу. В такі моменти він кидався на всіх без розбору, навіть на улюблених господарів. Міг добряче поцарапати чи покусати. В ньому прокидалося тваринне єство: інстинкт самозбереження і страх, що не вдасться продовжити рід. Все це в сумі виливалося в агресію.
Чоловіче, і до чого ж тут влада, запитаєте ви? А всі криваві розгони, підпали авто активістів, штурм церкви, погром книгарні "Є" в Харкові, бійка під Святошинським судом, погроза мінкульту про заборону УГКЦ, нічні прогулянки тітушок Києвом – це щось розумне і стратегічне? Ні, на Банковій керуються страхами та інстинктами. Раціо в їхніх мізках і не ночувало.
Вони просто бояться втратити владу й інстинкт самозбереження нашіптує всі ці геніальні ідеї прямо у їхні вуха. Януковича та компанію сміливо можна було би назвати в цім сенсі епікурейцями, якби вони знали, хто такий Епікур.
Тому мені шкода тих, хто на аналітичному рівні розмірковує над діями влади. Хто розпізнає якісь геніальні тактичні та стратегічні ходи в їхніх діях. Хто думає, що на Банковій комусь йдеться про довготермінові плани та заходи. Хто думає, що цьому можна протистояти раціонально.
Щоби краще зрозуміти владу не варто вигадувати надскладних стратегій. Звісно, не потрібно опускатися до того ж рівня, щоби могти протидіяти цим навіженим планам. Просто слід все більше звертати увагу на друзів наших менших.
Я от вже який день приглядаюся до поведінки зграї бродячих собак, що бігає містом. Вони дуже сміливі, коли їхня зграя велика, тоді вони кидаються і на найміцніших чоловіків. І якщо в людини настає паніка – вони хвацько чіпляються своїми щелепами, поки випадкові перехожі не відженуть їх від нещасної жертви.
Але, як тільки з’являється хтось, готовий дати їм відсіч, піднявши з дороги каменюку чи діставши банку кефіру з пакету і замахнувшись нею, вони одразу втікають, підібгавши хвости. При цьому вдають, що гавкають дуже люто, але то лиш, щоб себе заспокоїти, вгамувати страх. І чим сильніше вони гарчать, тим більше бояться.
Вловлюєте логіку?