Modus vivendi
Modus vivendi (від лат. modus – спосіб і лат. vivendi – жити) – латинська фраза, що означає згоду сторін співіснувати з різними поглядами на певний об'єкт незгоди. Фраза вживається в дипломатії для позначення неформальної домовленості між сторонами певного протистояння. Прикладами modus vivendi є перемир'я й домовленості про здачу в полон. З Вікіпедії
Модус вівенді лупить лопатою по голові зусібіч.
Один френд прокоментував ексклюзивний аналіз ситуації від іншого френда, а інший френд виклав собі на стіну найточніший список потрібних медикаментів. Відкрила одне вікно, не встигнувши закрити друге, а в третьому вже 15 хвилин фонить інтерв'ю з Найбільш Авторитетним Українським Істориком про Найбільш Вірогідний Розвиток Подій – і от браузер уже видає фатал ерор на 37 вікон.
Не біда розібратися із браузером. Не біда навіть прочитати всі 50 нових постів і 200 нових коментарів.
Біда їх укомплектувати в голову, без глобального клеш оф сівілзейшнз.
Один френд пише, що треба погоджуватися. Другий – що все провокація. Третій – що це такий тонкий тролінг, що навіть не смішно. Один френд із другим френдом сперечаються в коментарях про третього френда.
Вийшла погуляти у свою місцеву захоплену мітингарями ОДА, і трошки полегшало.
От хлопці – відкидають сніг. От мужчини – охороняють вхід. От жінки в харчоблоці – роблять канапки. А потім такі кажуть: "А чого ви у нас дозволу не питаєте, щоб нас знімати?.." Жінки праві. І я права. Їм треба зберегти свою приватність. А мені треба їх зняти для відео про нашу облдержадміністрацію.
Але от ця вся революція, цей весь неспокій, він так закручує, що є тільки ця спіралька торнадо. І все, що чути – це "ушшшш" довкола. І видно лише дим та як ці жінки миготять переді мною своїми масками, шапочками, панчохами, переляканами очима, і кричать "А ЧОГО ВИ У НАС ДОЗВОЛУ НЕ ПИТААААааа...", – а я їм: "ТО МОЖНА?!"
А відповіді не чути, їх уже понесло кудись, закрутило, або мене, і я тільки безпомічно клацаю, щоб зачепити своїм кадром краєчок панчохи чи маски.
То можна?
То треба погоджуватися?
То це точно провокація?
Френд?..
Наталя Єрьоменко, спеціально для УП.Життя