Майдан надихає!

22
7 лютого 2014

Вечір провела на Майдані в Українському домі. Допомагала в бібліотеці Майдану. Втомилась, але повернувшись до дому, виявилось, що сил достатньо для того щоб зробити ще купу різних справ. Це так надихає Майдан!

Весь день у офісі, читання стрічки новин у фесбуці та твітері не приносили радості, а тільки більше наганяли сум.

Повідомлення про покалічених "правоохоронцями" людей; про суди над протестувальниками, які й судами назвати не можна, бо ні про яку законність чи правосуддя мова не йде; відверте ігнорування владою людей та їх прав; опозиція, яка... Не буду нічого казати про опозицію, краще промовчу. До того ж страшенний холод в офісі – це все наганяє сум, розчарування, роздратування, злість та відчуття безпорадності.

У кінці робочого дня хотілося тільки одного: прийти додому, закутатись в теплу ковдру й заснути, щоб не чути й не бачити ніяких новин.

Та взяла себе в руки й після роботи поїхала на Майдан, як це було заплановано ще звечора.

Майдан! Дійсно особливе місце, особлива атмосфера!

На вулиці тиша й порядок, навіть затишок, біля бочок гріється охорона, з наметів через труби йде дим, запах сухих дров, запах вогнища, наче й не центр мегаполісу. На сцені хтось негучно виконує колядки. Так чудово – вийти в будній день увечері з роботи, піти в центр міста й не побачити там величезної кількості машин, які мчать Хрещатиком, або ж стоять у заторі, шум, вихлопні гази. А вільні тротуари від автомобілів – то ще більша насолода!

В Українському домі на перший погляд може здатись, що панує хаос. Та то тільки на перший погляд. У цьому хаосі та безладі є свій порядок. Усе налагоджено, впорядковано – просто не так, як ми звикли в мирному житті. У холі багато людей, хтось про щось розповідає, якась лекція, група студентів проводить свої обговорення. Навколо жваві розмови та постійних рух.

До бібліотеки без зупину підходять люди. Хтось приносить десятки книг, хтось одну чи кілька, книги із власної бібліотеки й книги щойно із книгарні. Хтось бере книги, інший прийшов повернути прочитану.

Дають замовлення на певних авторів та твори. Один чоловік із Рівного дуже хотів почитати "Історію України" Костомарова – виявляється, уже не перший день запитував.

Ось інший чоловік з увагою оглядає кожну поличку, ретельно добирає кожну книжку. Коли запитала, чи шукає якусь конкретну, сказав, що підбирає книги для бібліотеки у своєму селі. "Привезу, хай люди читають розумні книги".

Не всі підходять до бібліотеки за книжкою, хтось хоче просто познайомитись та поспілкуватися. У бібліотеці рух постійний.

Поруч чоловіки щось майстрували з дерева, працювала електродриль, пилка. Уже під кінець вечора зрозуміла, що то майстрували двоповерхове ліжко – значить готуються бути тут до перемоги.

У залі зазвучала гітара, залунали повстанські пісні. Тут мені вже дуже складно стало залишатись біля книг, коли там звучить така музика. Тож я попрощалась з волонтерами бібліотеки й пішла слухати музику.

Лідер гурту Сергій Василюк "Тінь сонця" співав під акустичну гітару. Слова пісень, музика, люди, атмосфера – усе сприймалось якось особливо. У повітрі стільки було натхнення та впевненості в перемозі!

Одна з останніх пісень вечора ще й зараз лунає у вухах...

Майдан надихає. Люди надихають. Навіть той хаос зі своєрідним порядком надихає!

Альона Ткач, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua