803 заручники з "Острова Крим"

Сьогодні вже потроху стихають пристрасті з приводу (не)героїчної оборони заблокованих українських військових частин у Криму та звільнення наших офіцерів, які опинилися у ворожому полоні.

Останні наші військовослужбовці та визволені полонені під прицілом телекамер у режимі LIVE залишають півострів, який фактично на невизначений час перетворюється на "Острів Крим" під російським триколором.

Попереду ще чимало розслідувань на кшталт "Хто зливав Крим" та оцінка ролі вищого керівництва держави і міністерства оборони у цій ганебній але невідворотній капітуляції.

Зараз не про це…

Мова про нікому невідомих 803-х пацієнтів-заручників, поки що громадян України, яких кинула на "острові" власна держава в особі…звичайно не Міноборони, а Міністерства охорони здоров’я України.

Кинули навіть не подавши чіткого сигналу "Тримайтеся!" та з обмеженими запасом "патронів". Більш того, в останні дні нечіткі "сигналу" з МОЗу можна трактувати лише як "Ми вам нічим не можемо допомогти ! Застрельтеся самі!".

Передісторія

В Україні вже 10 років впроваджуються програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), в рамках яких сьогодні понад 8 800 наркозалежних пацієнтів в усіх куточках держави щодня отримують лікарські наркотичні препарати-замінники: метадон або бупренорфін.

Багато у чому саме завдяки цим програмам в Україні вдалося стабілізувати епідемію ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків, знизити рівень загальнокримінальної злочинності, тисячі людей повернулися до більш-менш стабільного життя, отримують освіту, працюють, створюють сім’ї, народжують дітей.

803 таких пацієнти сьогодні опинилися в окупованому РФ Криму. Але на відміну від інших категорій хворих, які можуть без особливих проблем продовжувати отримувати лікування, пацієнти ЗПТ в 11 містах Криму стали фактично заручниками.

Справа у тому, що у Російській Федерації, на відміну від 80 країн світу, у т.ч. усіх без виключення країн Євросоюзу, замісна терапія законодавчо заборонена, як і лікарські препарати, що у ній використовуються.

Більш того, так співпало, що один з фігурантів "чорного списку" санкцій Держдепу США, Голова Федеральної служби наркоконтролю (ФСКН) РФ Віктор Іванов саме у день його занесення до цього списку у своєму інтерв’ю російському телеканалу "Мир 24" повідомив про наміри заборонити програми ЗПТ в окупованому РФ.

Після цих заяв почалася серйозна паніка серед пацієнтів та медперсоналу ЗПТ у Криму. Але проблеми почалися ще на початку березня, коли стало зрозуміло, що наркотичні лікарські препарати для ЗПТ, запаси яких вичерпувалися, фізично неможливо доставити з материкової частини України на заблокований озброєними людьми півострів.

Адже мова йде про обмежені в обігу наркотичні засоби, що мають перевозитися за спеціальною процедурою, ліцензованою компанією у супроводу озброєної міліцейської охорони.

Вже після проведення "псевдореферендуму", коли кримським пацієнтам почали серйозно знижувати дозування ліків і перспективи поставки чергової партії препаратів стали виглядати зовсім примарними, Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, за підтримки якого впроваджуються програми ЗПТ в Україні останні 9 років, почав бити на сполох і звертатися до усіх уповноважених державних органів, як в Україні, так і в самопроголошених органах влади в окупованому Криму.

Альянс-Україна запропонував виступити посередником між двома сторонами, які не визнавали один одного (зараз немає підстав казати, що щось змінилося) та організувати гуманітарну поставку препаратів на півострів за маршрутом: Харків-Херсон-Крим.

Тиждень від кримської влади не було жодної реакції, сподівання на реальність поставки танули з кожним днем.

24 березня представники Альянсу-Україна та Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ (серед 803 пацієнтів ЗПТ у Криму третина мають ВІЛ-інфекцію) провели терміновий прес-брифінг для українських та зарубіжних ЗМІ.

Основні питання, навіть благання, були саме до влади Криму… "м’яч" був на їхньому полі, вони мали документально висловити свою готовність прийняти ліки.

Так сталося, що саме того ж дня Міністр охорони здоров’я самопроголошеної влади Криму направив офіційного листа (щирою українською мовою) новому Міністру охорони здоров’я України пану Мусію… з проханням надати лікарські препарати для забезпечення безперервності лікування 803 пацієнтів у Криму та організувати постачання за запропонованою Альянсом-Україна схемою.

Лист Міністра охорони здоров’я Криму Міністру охорони здоров’я України від 24.03.2014

Це було дійсно несподіванкою для усіх… Як виявилося, найбільш несподіваним цей офіційний запит виявися для вітчизняного МОЗу.

Станом на ранок 27 березня відсутня будь-яка офіційна реакція на лист.

Найбільше вбиває те, що під час персональних комунікацій з відповідальними чиновниками від охорони здоров’я України чуєш такі фрази: "це неможливо", "протирічить законодавству", "ми не можемо на таке піти", "потрібна політична воля" і вже більш конкретно: "все залежить особисто від Міністра" .

Зрозуміло, що у нового очільника відомства сьогодні дуже багато невідкладного клопоту. Мабуть, не менше клопоту було у вже відставленого очільника оборонного відомства адмірала Тенюха, від якого чекали конкретних наказів та практичних дій по збереженню обличчя української армії. В результаті сьогодні маємо інформацію майже про 2/3 військовослужбовців, які перейшли служити окупантам.

В мене інших термінів, ніж САБОТАЖ, щоб охарактеризувати ситуацію із долею 803-ох пацієнтів-заручників у Криму немає. Можна ще казати про службову ХАЛАТність або злочинну недбалість з боку конкретних керівників охорони здоров’я.

Подивіться на офіційні веб-сайти МОЗу або підпорядкованих служб. Тільки не намагайтеся там знайти офіційну позицію або будь-яку інформацію про пацієнтів-заручників.

Принаймні, на час написання цієї колонки її там геть не було.

Проте, вже достатньо публікацій та репортажів у вітчизняних і закордонних ЗМІ, свою стурбованість публічно висловив спеціальний посланець Генсекретаря ООН з ВІЛ/СНІД у регіоні професор Мішель Казачкін.

Найавторитетніший медичний журнал світу "The Lancet" сьогодні опублікував розгорнуту статтю про небезпеку для пацієнтів ЗПТ в Криму з коментарями самих пацієнтів та виконавчого директора Альянсу-Україна.

Сумно читати коментарі наших громадян на сторінці пана-міністра Олега Мусія у Фейсбуку під публікацією про пацієнтів-заручників, або у вітчизняних інтернет-виданнях. Люди з дипломами медичних університетів на повному серйозні пишуть таке:

- "Почему МОЗ Украины должна что-то Крыму? Это вопрос к минздраву РФ".

- "Краще переживайте про онкохворих дітей в Україні, а наркомани Криму уже націоналізовані РФ то най ними і займаються".

- "Дурний пост. Олег Мусій має десантуватися в Криму із запасом ЗПТ?? Там все контролюють окупанти".

Пишуть, що немає сенсу допомагати людям, які нібито усі голосували на "референдумі" за вступ до РФ, або вистроїлися в чергу за російськими паспортами.

Справа у тому, що усі пацієнти ЗПТ в Криму вже давно чудово усвідомили відношення російської влади до цього науково-обгрунтованого методу лікування, більшість з них або взагалі не голосувало або голосували проти вступу до РФ.

Закликаю українську владу організувати порятунок для 803-х пацієнтів-заручників, які є громадянами України, принаймні…поки що…

На сьогодні маємо наступні беззаперечні факти:

1. Не зважаючи на заяви голови ФСКН В. Іванова Програми ЗПТ у Криму поки що працюють, пацієнти отримують суттєво знижені дозування препаратів через брак ліків.

2. Жодного нормативного документу про заборону або припинення програм ЗПТ у Криму не видавали органи влади РФ, Криму … тим паче України

3. Є офіційний лист від самопроголошеної влади Криму до профільного українського Міністра з проханням надати ліки для забезпечення лікування усіх 803-х пацієнтів-заручників.

4. Поставка медпрепаратів ЗПТ з Харківа до Криму в якості гуманітарного вантажу в умовах "крайньої необхідності" цілком можлива. Залишається лише прийняти управлінське рішення (якщо необхідно, то на рівні Кабміну) та узгодити технічні питання транспортування і прийому-передачі.

Це аж ніяк не складніше, ніж вивід українських військовослужбовців з Криму або обмін полонених.

Хочу нагадати, що саме спираючись на обставини "крайньої необхідності" парламент України місяць тому усував від посади нині біглого президента Януковича, що не було передбачено жодними законодавчими документами.

Що заважає сьогодні на тій же підставі "крайньої необхідності" забезпечити поставку гуманітарного вантажу та врятувати здоров’я, а можливо й життя 803-ом українським пацієнтам-заручникам?

Пане Міністре охорони здоров’я, шановний Олеже Петровичу, м’яч вже на Вашому полі! Саме час дати команду і врятувати своїх пацієнтів в окупованому у Криму, як Ви рятували наших патріотів усі попередні місяці на Майдані!

Всі заручники мають бути звільнені!

Слава Україні!