Перша помилка нового уряду в соціальній політиці

Ми всі надзвичайно раділи з того факту, що нарешті після довгих місяців протистояння та відстоювання своїх прав Україна підписала Договір про Асоціацію з ЄС.

Але перші кроки та рішення Уряду в соціальній сфері повністю розчарували громадськість.

Ініціатива уряду зі скорочення фінансування – а фактично, руйнування інституту фахівців соціальної роботи в України, де працює 12.000 людей, – стала неприємною несподіванкою, яка змусила українські та міжнародні неурядові організації буквально бити на сполох.

Зокрема, фахівці із соціальної роботи в Україні допомагають дітям у кризових сім'ях, людям з інвалідністю, молоді, яка виходять з інтернатів, одиноким пенсіонерам, людям, які потерпають від насильства в сім'ї. Тому розцінювати цей вкрай потрібний Україні інструмент, як "армію агітаторів, що її створила Партія регіонів", є проявом важкої непрофесійності.

У свої спільній заяві 9-го квітня вони закликали уряд України виправити помилку, поки не пізно, та залишити механізм, який забезпечував соціальними працівниками, у тому числі, села та селища.

"А был ли мальчик?" або Чи насправді матимемо заплановану економію бюджету і чи на тому економимо?

Маючи на меті скорочення видатків державного бюджету на 308 мільйонів гривень, цим рішенням уряд провокує, подальше влаштування українських дітей в інтернатні "гетто", а відповідно й зростання видатків на утримання інтернатів, утримання яких уже сьогодні обходиться державній казні в захмарні 5,7 мільярдів гривень.

Типовою реакцією на кризу в сім'ї, яка вже трапилась, є вилучення дитини із сім'ї й поміщення її в притулок або інтернатний заклад. Про це яскраво свідчить ситуація в системі інтернатів: з 80 тисяч дітей, які там виховуються, сиротами є менше 20%. Тоді як 80% вихованців інтернатів – це "домашні" діти, які за інших обставин могли жити зі своїми родичами. Але потрапили в інтернати через різні кризові явища в сім'ї, спричинені бідністю, безробіттям, станом здоров'я, алкоголізмом тощо, які вчасно не були виявлені й попереджені.

Із бюджетних 5,7 мільярдів гривень на інтернати, на потреби дітей витрачають, за оцінками експертів, лише 10%. Усе інше – комуналка, зарплата, утримання величезних приміщень.

Адже за радянських часів школи-інтернати будувались як монументальні споруди на 300-500 і більше дітей. І навіть коли в інтернаті залишилося 50-100 вихованців – приміщення треба якось обігрівати, прибирати, ремонтувати… А це колосальні кошти.

Саме тому порожні місця керівники закладів намагаються заповнити дітьми з малозабезпечених сімей, переконуючи батьків, що дитина буде жити в хороших умовах.

Уже сьогодні, за попередніми обрахунками, можна стверджувати, що економію в запланованому розмірі можна було б отримати, закривши або перепрофілювавши тільки 20 з 679 інтернатів.

Натомість уряд позбавляє допомоги та підтримки сотні тисяч сімей та дітей.

Усупереч принципам політики Євросоюзу в соціальній сфері

Найперше, це принцип децентралізації: соціальні послуги розвиваються місцевими органами влади на рівні громади відповідно до потреб вразливих груп населення.

Соціальні послуги повинні бути максимально наближені до користувачів цих послуг та надаватися адресно – відповідати потребам особи, дитини та сім'ї.

Можливо не в повній мірі, але ми маємо приклади такого підходу в Україні – дільничні лікарі, міліціонери, соціальні інспектори. Відповідало цьому принципу й введення інституту фахівців соціальної роботи в 2012 році.

Основним аргументом громадських організацій, які лобіювали введення фахівців, був якраз той факт, що на рівні села/селища та мікрорайону в містах у нас не було цієї первинної базової ланки соціальної роботи. Існували обласні, районні та міські центри соціальних служб. Натомість людина, яка справді потребує допомоги, проживає не в "районі" чи "області" – а в конкретній громаді.

Другий важливий принцип – це попередження кризових ситуацій, а не робота з наслідками.

Третій важливий орієнтир – це деінституалізація послуг: максимальний перехід від послуг на базі інституцій/закладів до послуг у громаді в сімейному середовищі.

Скорочення фахівців соціальної роботи призведе до збільшення кількості влаштування дітей в "інтернатні гетто", бо не буде фахівця, який зможе підтримати сім'ю в тому селі чи селищі, де сім'я проживає.

Ці принципи та підходи викладені в ряді міжнародних документів та стандартів ЄС, зокрема – Конвенції ООН про права дитини, Керівних принципах ООН щодо альтернативного догляду дітей, 2010 рік, Рекомендації ЄС щодо переходу від інституційної системи догляду до системи тощо.

Запровадження системи фахівців соціальної роботи відповідало й прийнятим стратегічним документам України – Національній стратегії профілактики соціального сирітства на період до 2020 року, Стратегії реформування системи надання соціальних послуг.

Ще два важливих підходи, на які слід звернути увагу, стосуються механізмів прийняття рішень.

Перше – участь та консультації із громадськістю.

Цього не було зроблено. Натомість я впевнена, що громадські організації знайшли й напрацювали б для Уряду альтернативні рішення – і, можливо, ще з більшою економією для бюджету.

І нарешті питання аргументованості прийняття рішень – підхід розробки політики, яка має доказову базу (evidence-based policy planning).

Виникає питання: на підставі якої інформації Мінфін пропонує проекти таких рішень уряду, прийняття яких буде мати негативний соціальний та політичний резонанс у суспільстві?

Адже не було здійснено жодного моніторингу ефективності діяльності фахівців із соціальної роботи.

Кому і як допомагали фахівці соціальної роботи?

Фахівець із соціальної роботи живе й працює в територіальній громаді: селі, селищі, місті, іде до клієнта й надає йому послуги за місцем його проживання, обслуговує 2 тисячі населення в сільській місцевості та 6 тисяч населення в місті. Таким чином, забезпечується максимальна доступність та адресність соціальних послуг у територіальній громаді.

Основним завданням фахівця є своєчасне виявлення вразливих сімей та дітей, оскільки працюють безпосередньо в громаді, переважно в сільській місцевості, та знають усіх мешканців.

Відповідно, першими результатами можна навести такі:

– у 26 разів (!!!) зросла кількість випадків попередження ризиків розміщення дитини до інтернатного закладу. Наприклад, у 2013 році – 13 тисяч 559 випадків, тоді як у 2012 році – усього 523 випадки. Цей результат вважається одним із найкращих якісних показників їх роботи;

– у 16 разів зросли показники щодо сприяння фахівців у влаштуванні дітей до дитячих садків та шкіл: у 2013 році – 1.942 випадки, у 2012 – 833;

– у 5 разів збільшилась кількість дітей, яких фахівці повернули до біологічної сім'ї із закладу державного утримання: у 2013 році – 860 дітей, у 2012 – 166 дітей.

Знову-таки, відповідно до міжнародного визначення, завдання соціальної роботи – це посилити ресурси особи та активізувати ресурси її оточення для того, щоб людина була сама здатна долати труднощі, могла відновлюватися на основі своїх сильних сторін.

Отже, інститут фахівців соціальної роботи є принципово новою прогресивною формою надання державою соціальних послуг, який дозволяє ефективно допомагати людям, зокрема, на місцях, у селах – а тому має бути збережений.

Із проханням зберегти його в листі до прем'єра Арсенія Яценюка, міністра фінансів Олександра Шлапака та міністра соціальної політики Людмили Денісової попросили представники низки провідних міжнародних та українських організацій:

Василина Дибайло, директор Партнерства "Кожній дитині", спеціально для УП.Життя