Хто має забезпечувати документами окупованих в Криму?
Вже два роки, як Крим окупований.
Багато кримчан виїхали на материкову Україну, хто продав своє майно, а хто просто замкнув свою квартиру і поїхали, взявши лише своїх дітей та речі, що вмістилися у валізу.
Але, тут на півострові, лишилось багато людей, які вважають, що вони українці.
Вони вважають, що все що сталось на півострові, це анексія, і агресія з боку Росії.
Але життя їде, люди живуть, працюють, народжуються і помирають.
Хтось отримує документи окупантів, щоб мати змогу працювати, і годувати своїх дітей, а хтось до останнього, зберігає свій український паспорт.
Порушення прав людини на півострові – це норма, ніхто не захищений. Життя людини не має ціни, якщо нема "паспорта громадянина РФ".
Так сталось з молодою жінкою, яка захворіла, а коли родичі зателефонували до швидкої то сталася така розмова:
– Есть паспорт гражданина РФ и страховой полис?
– Нет.
– Скорая не приедет.
Таких спроб отримати допомогу було дві. На третій раз дівчину все-таки привезли до лікарні, але вже з зупинкою серця.
Всі спробі спасти її життя були марні. Жінка померла, в неї лишилась маленька донечка, яка ще не розуміє, що сталося.
Такі випадки непоодинокі. Не маєш паспорту:
– не маєш права на соціальні виплати;
– на роботу;
– твої діти не мають права вчитися в школі, відвідувати дитсадок;
– ти не маєш права на медичну допомогу.
А найважливіше, що люди, які зберегли своє громадянство в окупації, не захищені державою, яку вони вважають своєю. Адже ніхто у Києві не розуміє, що відбувається в окупованому Криму.
Мене звуть Олена Антонова. Я – мешканка міста Євпаторія (тимчасово окупована територія України).
Протягом двох років я допомагаю кримчанам з документами – зберігати та підтверджувати українське громадянство.
Більшість з них це люди з обмеженими можливостями, фінансовими труднощами, малозабезпечені та багатодітні родини.
Що я зрозуміла за час роботи?
1. Зберегти громадянство хочуть багато людей, які живуть в Криму.
2. Для більшості кримчан це складно і не по кишені.
З 12 січня 2016 року діти, які досягли 16 років, можуть отримувати біометричний паспорт.
Процедура його оформлення не складна, і майже безкоштовна, для всіх дітей, крім тих, які проживають на окупованій території.
По перше, дитина повинна дістатися до найближчого відділку Державної міграційної служби з одним із батьків. Це 200-300 км в дорозі, ціна таксі 1,5 тисячі рублів з одного пасажира, в один кінець.
По друге, дитина повинна залишатися на материковій Украйні 20 днів.
Проживання коштує приблизно 100 гривень на добу, помножуємо на два і на 20 днів – приблизно 4 тисячі гривень.
По третє, дитина все одно вимушена отримати паспорт держави окупанта, а хлопці стають ще й на облік у війскоматах РФ.
І останнє, держава окупант не визнає новий документ.
При цьому питання збереження громадянства на окупованій території, повинно бути питанням держави, а не волонтерів та посередників.
Україна навіть не намагається допомогти своїм окупованим громадянам. Не вигадала і не впровадила механізм спрощення системи адміністративних послуг.
Складається враження, що держава умисно створює такі умови, виправдовуючи свою бездіяльності і неспроможність ефективно і професійно діяти в інтересах своїх громадян.
Державна влада дійсно не розуміє, що треба зробити для ефективної роботи, то хай спитає у активістів.
Наразі ми намагаємось створити приймальню для мешканців Криму. Таким чином можна навести порядок і організувати роботу, щоб кожен кримчанин, який приїхав на материк, знав куди звернутися.
Для тих, хто не матимуть змогу приїхати, потрібно запустити сайт з інформацією про зміни законодавства та організувати онлайн-консультації, юристів, нотаріусів та працівників Державної міграційної служби.
Поки це все роблять активісти, але час вже підключатися державі!
Олена Антонова, спеціально для УП.Життя