4 програшні тактики у поведінці жінки при знайомстві з чоловіком
У процесі спілкування з жіноцтвом періодично спостерігав схожі епізоди жіночої поведінки на ранньому етапі знайомства.
Очевидно, вони провадяться з розрахунку привернути чоловічу увагу, проте призводять зазвичай якраз до протилежних результатів.
У цьому матеріалі хочу поділитися з жінками власним спостереженням, аби звернути їх увагу на подібні речі. Мені вони здаються помилковими й даремними.
Оговорюсь одразу, що це мої суб’єктивні спостереження і мова, звісно, не про всіх жінок. Але з власного досвіду роблю висновок, що це може стосуватися значної частини жіночої статі.
Також припущу, що комусь із чоловіків те, про що говоритиму, може й сподобатись, та в моєму випадку це працювало зі зворотним ефектом. Отже…
Зустрічаються двоє при нейтральних обставинах (припустимо якусь спільну справу), знайомляться і чоловік веде себе надалі рівно, а жінка вирішує привернути до себе його увагу.
При цьому вона зазвичай вдається до того, що назву умовним "пунктом першим" помилкової тактики – починає себе вихваляти. Ніби й пусте, та замість пробудити зацікавленість, подібна техніка у мене, наприклад, викликає настороженість і сумнів.
Звісно, жінки не хвалять себе прямо, а передають слова інших. Тонкий момент цієї ситуації якраз в тому, що переконливо подібна інформація звучить якраз із вуст інших. Коли ми самі переказуємо чиїсь компліменти на нашу адресу – це вже зовсім інший ефект (знаю з гіркого досвіду, бо сам таким грішив, один разочок).
Що можна порадити жінкам натомість? Це легше сказати, ніж зробити, і тим не менше – проявляйте на ділі свої чесноти і достоїнства, замість говорити про них, переказуючи чиюсь щодо вас похвалу. Це принаймні в рази дієвіше і переконливіше.
Коли прийом із самовихвалянням не спрацьовує, жінки вдаються до "другого пункту": починають проявляти активність, тобто у розмові з чоловіком відверто спонукають його запросити себе в кіно/театр/ресторан/бібліотеку, або ж самі його запрошують, що, звісно, ще гірше.
Ок, оговорюся ще раз, можливо є чоловіки, для котрих ця активність є прийнятною. Для мене – ні.
Поясню чому. В юнацьку пору я любив дівчат активних. Але набравши трохи досвіду, зрозумів, що у жіночій активності більше шкоди для обох, аніж приємності. Бо чоловік обов’язково проявить активність, якщо жінка йому цікава, і якщо він хоч трохи чоловік.
При цьому коли чоловік поступається жіночому натиску, не бажаючи її засмутити чи образити і запрошує жінку кудись чи приймає її запрошення, він це сприймає лише як дружній жест та намагання бути ввічливим.
Жінка ж сприймає це як зацікавленість з його боку. І обнадіюється. А потім ще й виставить претензію: "Навіщо ж було давати надію?!" Це цитата, раптом що…
Що можна порадити жінкам у цьому випадку? Замість проявляти активність і натиск, уподібнюючись у цьому чоловіку, оберіть жіночу тактику: спонукати чоловіка до активності, надихнути його зробити перший крок, тримаючись при цьому нібито пасивно.
Всі жінки знають цю гру, яка ведеться більш чи менш коректно. Серед найкоректніших прийомів виділив би наступний: звернутися до чоловіка про допомогу вам у якійсь справі. Це добре тим, що залишає йому місце для маневру. До того ж дає йому можливість проявити себе якщо не суперменом, то принаймні вправним у чомусь хлопцем (его потішити).
Однак спрацює це лише в тому випадку, коли він має щодо вас певну зацікавленість. Зате ви знатимете, чи вона присутня. Після допомоги чоловік, що вами цікавиться, без сумніву проявить активність. Якщо ні, то це означатиме те, в що жінка просто відмовляється вірити: ви йому не цікаві.
Часто жінка вдається до "третього пункту": розповіді про своїх колишніх/теперішніх. Погодитесь, що прийом сумнівний, м’яко кажучи. Хоча мотив при цьому зрозумілий: спробувати пробудити ревнощі і повторити перший пункт (повихвалятись).
Як на мене, цей варіант гірший від обох перших разом взятих. Але з кимось із чоловічої статі, припускаю, таке може спрацювати. Та чи потрібен буде вам той чоловік, котрий заводиться від ревнощів? Подумайте…
Що можна порадити жінкам у даному разі? Можете показати, що у вас є залицяльники. Це, насправді, прийнятно і може таки спрацювати. Проте говорити про них з чоловіком не треба.
Ну, уявіть, що ви на зустрічі з паном Генрі Фордом почнете вихваляти мерседеси… Чоловік позитивно зреагує на розмову про себе, але навряд чи зрадіє розмові про іншого.
[L]Окей, припустимо, все ще не склалось, та жінка продовжує наступ. Тоді вона вдається зазвичай до "четвертого пункту": мітить територію. Цей сценарій можливий тоді, коли у них із чоловіком спільні знайомі чи колеги по роботі, а пов’язані вони окрім простого знайомства чимось іще (спільне місце роботи, проживання по сусідству, спільне дозвілля чи щось подібне, що передбачає періодичні зустрічі).
Тоді жінка відчайдушно створює у навколишніх ілюзію, що у них із чоловіком "щось є", що вони – пара. При цьому, звісно, обманює вона, головним чином, саму себе, оскільки ця тактика ще більш програшна, ніж перші три, по спадаючій.
Ілюзія у навколишніх цілком може виникнути, але вона буде короткочасною, як і терпіння чоловіка, котрий навряд чи дасть з цим довго гратися. Як жінка цю ілюзію витворює, думаю, зрозуміло і немає потреби пояснювати.
Що пораджу тут? Мати достоїнство, прийняти ситуацію і дати спокій цьому чоловіку. Якось так. Адже жінка прекрасна тоді, коли любить себе. Ну, хоч трішечки. Бо ж недаремно сказано любити ближнього, як самого себе. Тобто спочатку себе, а нас, чоловіків, опісля.
Олександр Пилипчук, гід-фрілансер