Je suis Грибовичі. Як ми всі підкормлюємо гору сміття

Мої співчуття родинам тих, хто зник під завалами, тим, хто живе біля і з цієї смертоносної гори...

Je suis Грибовичі, бо в тій горі є і моя гірка.

Ця гірка починається для мене ще в супермаркеті. Звідки щодня приношу продукти, запаковані в упаковки, які не піддаються переробці; приношу речі, які рано чи пізно доєднаються до гори.

Я підкормлюю гору рештками їжі, лушпинням картоплі і моркви, ягодами з компоту і іншими "смаколиками", наївшись яких гора відригує метаном, а той часом спалахує.

До гори я докладаюсь і поза домом: кава на виніс і обов'язково з кришкою та додатковим тримачем, щоб в руку не пекло, латте чи лимонад в кафе не пристойно пити не через соломинку, а в особливо вишуканих подадуть навіть дві.

В дорогу я куплю нарізку сиру на пластині з спіненого полістиролу, бо переймаюсь естетикою нарізки.

А ще куплю свіжовипечені еклери у великому прозорому контейнері, щоб не пом'ялися.

Це те, що пригадала, а скільки неусвідомленої упаковки і тари знаходить свій шлях до гори через мене?

Вдома я звичайно сортую папір, скляні та ПЕТ пляшки, частину одягу відвожу в контейнери "Оселі". Але це мізер в порівнянні з моїм вкладом у Гору.

Студентська кухня у Гельсінки, де сміття сортують на 7 фракцій з відповідним способом переробки кожної. Фото автора

Зазвичай Гора далеко, я її не бачу. А от останні кілька днів вона нагадала про себе, змусила глянути з усіх ракурсів, так видовищно закутавшись в дим, підступно оголивши плече та затягнувши в свої шати людські життя.

Цього їй вочевидь замало: для повноцінного перформансу потрібне активне залучення глядачів, тож вже кілька днів на кожнісінькому подвір'ї Львова ми створюємо міні-копії грибовицької гори, до себе гора його вже не приймає.

Ми можемо і далі волати, що у всьому винна влада, але гірки на подвір'ях і гора в Грибовичах від цього не зменшиться.

Щонайменше найближчий тиждень гора не прийме наші гірки. І якщо ми не хочемо потопити наші подвір'я в смітті та смороді, то хоча б на тиждень (це мінімум, а по хорошому і на завжди) маємо перейти в режим "нуль сміття" в загальний смітник, аж допоки не відновиться робота сміттєзвалища.

Ось те, що особисто я планую робити і, що радила б вам:

– всі відходи рослинного походження і рештки їжі збиратиму в окремий контейнер і відвозитиму в компостну яму на дачі;

– в магазин ходитиму з своїми торбинками і контейнерами, не братиму кульочків і рукавичок, порційних товарів власного пакування в супермаркетах;

– якщо є вибір, купуватиму лише в тій упаковці, що можна здати на переробку у Львові (картон, PET-тара, скло, алюміній, метал);

– якщо нема, то в тій упаковці, що має найменший об'єм порожньої упаковки;

– каву на виніс купуватиму лише якщо маю своє горня багаторазового використання;

– сміття, що не переробляється у Львові (більшість упаковки, багатошарові пакети), буду полоскати від залишків їжі і ретельно спресовувати, щоб хоч меншою за об'ємом була моя гора і росла вдома, а не на подвір"ї.

Сподіваюсь, що деякі з цих заходів і на довше приживуться.

Львівський бізнес теж зараз може багато зробити з цього списку. А може навіть придумати і кращі рішення.

Зокрема, шановні ресторатори, можуть подумати над:

– роздільним збором залишків їжі;

– вилучити з продажу соломинки;

– пропонувати відвідувачам купити собі багаторазове термогорня і лише з ним брати напої на виніс;

– сортувати і здавайти на переробку, те що переробляється, а все інше пресувати.

[L]Супермаркети, хоч на тиждень, мають вилучити з торгового залу одноразові рукавички, свої нарізки запаковані на/в пластикових дощечках, лоточках, контейнерах.

Єдине, в чому я звинувачую владу, що вона досі не започаткувала цей важкий діалог з мешканцями і бізнесом про походження сміття, про те, куди воно йде і скільки це коштує в грошах, в якості довкілля, в здоров'ї людей.

Влада має озвучити скільки коштуватиме цивілізоване поводження з відходами і чому рано чи пізно тарифи повинні зрости і сильно, якщо ми хочемо, щоб в місті з'явився сміттєспалювальний завод.

Але перш ніж шукати місце під новий полігон чи гроші на завод, треба розробити і впровадити спільний план дій зі зменшення генерування сміття, що є, зрештою, пріоритетом в ЄС.

Je suis Грибовичі. Я гірка в горі. Я крапля в океані. Мої маленькі дії і вибір мають значення. Ваші теж. Ну, ви пам'ятаєте.

Ірина Миронова, львів’янка