Вибухи у Стамбулі: погляд очевидців з України

Ми прилетіли о 21.00 в Стамбул, в аеропорт Ататюрк. Звідти о 23.35 повинні були відправитися в Даламант внутрішнім рейсом Turkish airlines.

Затрималися на паспортному контролі, потім - у Dury Free. Близько 22.00 вирушили до столів реєстрації внутрішніх рейсів.

Спочатку ми побачили охоронців, які бігли з другого поверху по ескалатору. Подумали, що вони женуться за кимось.

Тоді почули звуки пострілів. В аеропорту почалася паніка. Потім мертва тиша і перший вибух.

Вибух пролунав на поверсі вище і ми лише побачили як телевізори, які висіли на стелі попадали вниз. Усі почали бігти. Я рефлекторно тримався стіни, тримаючи Катрусю біля себе.

Основна маса людей створила натовп біля основного входу в аеропорт. Ми ж звернули направо у зону Duty Free і випросили в охоронців пропустити нас (там не можна заходити назад).

Відійшли на відстань метрів 50.

Пролунав другий вибух. Значно сильніший. Мені прилетіло щось тупе в голову. Текла кров, але я розумів, що це щось легеньке і не було часу про це думати. Я ще ніколи не відчував стадний інстинкт, як тоді. Люди почали масово бігти до столів паспортного контролю. Ми ж знову звернули і потрапили до поліцейського офісу.

Те, що я побачив там, мене максимально протверезило: поліцейські без рацій, у паніці, усі з пістолетами, але ніхто не в курсі, що робити. Одна дівчина поліцейська просто плакала в істериці.

В офіс забігло багато людей. Ми з Катрусею вибрали куток біля стіни і "занизили горизонт".

Оскільки англійською ніхто не говорив, wifi вирубився і люди відверто панікували (особливо бачучи мій лоб) ми почали їх заспокоювати, просити дихати глибоко і намагалися дізнатися у поліції, який у них план дій.

Плану дій очевидно не було.

Тоді принесли поранену жінку.

Ліва нога мала велику пляму крові вище коліна та імпровізований джгут з хустинки. Я попросив перевірити його і спокійно запхав пальця під нього. З нею було ще дві жінки.

Жодна не говорила англійською. Тому я, як у грі "Крокодил", показав своїм тілом, що їй просто треба лягти на спину і підняти ногу на стілець. Коли вона так зробила, ми з її подругою порвали їй штанку і я побачив чисельні дрібні рани. Кровотечі вже не було, але я вирішив затягнути джгут.

Поліз у її сумочку, взяв звідти щіточку для вій і зробив турнікет з хустки. Попросив тримати його одну з її подруг.

Далі підклав їй під голову декілька рулонів туалетного паперу, показав, що їй треба дихати глибоко і попросив другу дівчину принести води і регулярно давати їй пити (усе на жестах).

Потім почав оглядати її і побачив декілька дірочок на спині. Кровотечі не було, диханню не заважало, тому я їх не чіпав, хоча дівчині було боляче. Пізніше перевернув її на бік, бо її наче нудило. Так вона лежала поки не прийшли медики і не забрали її.

Пізніше ми познайомилися з двома турками, які щойно прилетіли з Києва і були в черзі до паспортного контролю, коли сталися вибухи. Ми подружилися і зараз живемо в батьків одного з них.

Ми постійно комунікували з Катрусею. Оцінювали ситуацію, заспокоювали інших і тримали горизонт низько. Регулярно писали смски родичам, що ми в безпеці. Намагалися випитати у поліцейських яка ситуація ззовні і який їхній план.

Це все - симуляції і тренінги "Захисту Патріотів", які я спостерігав.

Загиблих більше, ніж кажуть у новинах.

Вибухи і стрілянина були всередині. Аеропорт, принаймні та частина поліції, яку бачили ми - теж були не готові. Ніхто з поліцейських у нашому приміщенні (близько 10-12) не вмів надавати першу допомогу. Ніяких аптечок. Ніяких бинтів.

Це ми були в їхньому офісі!

Ті турки, з якими ми познайомилися, допомагали пораненим в епіцентрі вибуху. Для них це вже третій теракт у цьому році. Один з них лікар. Не змогли врятувати нікого.

Зараз Станіслав та Катерина перебувають у Стамбулі. Їхньому життю та здоров'ю нічого не загрожує.

P.S. В ніч на середу головний міжнародний аеропорт Стамбула, аеропорт ім. Ататюрка, став об'єктом атаки терористів-смертників. За попередніми даними турецької влади, внаслідок трьох вибухів загинуло 36 людей, не враховуючи самих терористів.

Оскільки теракт відбувся в період високого навантаження аеропорту, кількість поранених також є дуже значною.

Як відомо, атака відбулася відразу на декількох рівнях аеропортового терміналу. Перший терорист-смертник підірвав себе у залі прибуття міжнародного терміналу.

Відразу після цього на верхньому рівні терміналу інший терорист почав стріляти в людей з автоматичної зброї, а коли поліція відкрила вогонь у відповідь і поранила його – також підірвав вибуховий пристрій.