Ціна великої гри. Чому варто поспівчувати новій очільниці "Мистецького Арсеналу"

Не думаю, що є з чим сьогодні поздоровляти переможницю конкурсу на посаду керівника "Мистецького Арсеналу" пані Олесю Островську. Той фарс, із присмаком вже не раз випробуваних політтехнологій, який був розіграний під час проведення конкурсу, змушує ретельно поміркувати…

До другого етапу конкурсу дійшло 5 осіб, один із яких самоусунувся, навіть не з'явившись на презентацію своєї програми розвитку і не виходячи на зв'язок, – гарна інтуїція у людини.

Кожна із програм кандидатів мала свої сильні та слабкі сторони. Енергійність, екстравагантність та амбітність програми Федора Александровича нівелюється відсутністю досвіду управління великими проектами чи підприємствами. Програму, що представила Наталія Заболотна, базується на 6-річному досвіді й підтримці трудового колективу та творчої мистецької спільноти, що зорганізувалася навкруги Арсеналу, але потребує вливання нових свіжих енергій та більшої відкритості.

[L]Прогресивні демократичні ідеї Олесі Островської у сфері управлінського стратегування, на жаль, не підкріплені досвідом формування сильної професійної команди. Програма мистецької експансії Оксани Чепелик, яка базується на низці цікавих творчих проектів, не відображає фінансово-управлінські аспекти діяльності центру.

Звісно, найсильнішими постали програми Островської та Заболотної, і конкурс відбувався між цими двома претендентками.

І все було б непогано, чесно та прозоро, що і намагалася забезпечити конкурсна комісія на чолі із Богданом Струтинським, якби не зорганізований демарш "громадських захисників справедливості, які з'явилися із АТО" для того, щоб навести лад у культурі країни.

7 липня відбулося друге засідання конкурсної комісії, на якому претенденти на посаду генерального директора "Мистецького Арсеналу" презентували свої стратегії розвитку закладу. Фото: Larisa Mudrak

Нахабна неповага до учасників конкурсу, неприкриті погрози до членів конкурсної комісії, зокрема, до активної Лариси Мудрак, спроба скомпрометувати членів комісії Владислава Піоро та Олександра Федорука, які потенційно могли проголосувати за пані Наталю Заболотну, на підставі надуманих конфліктів інтересів, бездіяльність представників органу управління (ДУС), що організував конкурс, – усе це конкурсна комісія гідно відрефлексувала та проголосувала рішення: 5 голосів за Олесю Островську проти 4 голосів за Наталю Заболотну.

Але чомусь виникає співчуття до переможниці конкурсу Олесі Островської. Бо якщо вона не є учасником розіграного поборниками справедливості шоу (в чому немає сумнівів), то є фігурою, якою грають.

І якщо вибір керівника почався із спровокованого скандалу та тиску, то що має витримати той очільник протягом своєї каденції від закулісних організаторів того брудного маскараду?

І якою має бути ціна такої гри? І не тільки для персоналій, а й для культурної спільноти країни та, власне, для нашого культурного центру "Мистецький Арсенал"?

Оригінал тексту – на фейсбук-сторінці авторки.

Олена Салата, експертка Реанімаційного Пакету Реформ "Культура"