Замість тиску і змов – повторний конкурс на посаду гендиректора "Мистецького Арсеналу"

6346
8 липня 2016

Вчора, 7 липня, відбулося засідання Комісії з обрання генерального директора "Мистецького Арсеналу".

Було складно і виснажливо. Понад 5 годин роботи в постійному діалозі з присутніми тут же представниками громадськості, що робило вдумливий аналіз майже неможливим для членів комісії.

Звичайно ж, подібний діалог дуже ускладнював роботу конкурсантів – і так зістресованих і напружених.

І в цьому діалозі було все – спроби дискредитувати то одних, то інших учасників, спровокувати на емоції, підважити легітимність членів комісії або просто поставити в нестерпну етичну ситуацію когось із учасників процесу.

Це було сумно і небезпечно для всього конкурсу. І це була дуже прикра несподіванка.

Однак, комісія встояла під тиском і ухвалила рішення.

Я вдячна за довіру та обрання на посаду директора "Мистецького Арсеналу".

Але, "видихнувши", обміркувавши хід подій під час засідання і відчувши весь тягар фрустрації від процесу, мушу чесно сказати: інколи краще провести повторний конкурс, ніж протягувати такий тягар у майбутнє.

Особисто я була б готова взяти участь у такому повторному конкурсі, виграти його або програти. Але це би мав бути конкурс програм, а не звинувачень.

Ще раз: погано організований процес може вбити весь результат.

Мене засмутив перебіг подій на засіданні, і я переконана, що кожен наступний конкурс, у будь-якій інституції культури, від такого необхідно захистити.

Як? Можливо, прописавши спеціальний підзаконний акт – порядок проведення конкурсу, – де визначити, що громадськість присутня у якості представництва в комісії, а також у якості спостерігача під час заслуховування програм кандидатів.

Однак громадськість, яка є спостерігачами, не має права висловлювання, бо саме тут може виникнути простір для тиску на комісію.

А рішення комісія повинна приймати за зачиненими дверима, але із ввімкненою камерою.

І насамкінець: мені вже довелося прочитати в кількох медіа про себе як про креатуру то одного, то іншого політика. Я відчуваю потребу на це відповісти прямо.

Так от, я є передусім професіоналом і аж ніяк не учасником якихось змов.

Я не маю жодних політичних чи економічних зобов’язань ні перед ким.

Більше того, моя професійна репутація є основою того суспільного капіталу, на який я можу спертися для будь-яких позитивних зрушень в Арсеналі.

Проте я маю професійні та етичні зобов’язання перед культурною та інтелектуальною спільнотами. Саме вони мене сформували – отже, я є саме їх креатурою.

Отже, в будь якій ролі, директорки "Мистецького Арсеналу" в тому числі, я відстоюватиму цінності саме цих спільнот – свободи творчості, інтелектуального пошуку, культурного розмаїття – і працюватиму для їхнього розвитку.

Олеся Островська-Люта, експерт платформи "Культура-2025", керівник аналітики Аналітичного центру pro.mova

powered by lun.ua