“Ефемероїди”: між мистецтвом жити і мистецтвом виживати

28 жовтня 2016, 12:10

Ольга Мельник керівниця музейного відділу Мистецького арсеналу

Можна визначити навіть точну дату, 16 червня 2015 року, коли вперше виникла думка створити виставку плакату. У Мистецькому арсеналі презентували проект "Катерина Білокур. Хочу бути художником…".

Тоді в кулуарах жваво обговорювали вічну дилему між свободою творчості і офіційним протекціонізмом, адже естетські пошуки авторки відбувались на тлі складних особистих і політичних обставин. Саме серед вибагливих квіткових композицій Білокур вперше пролунала концепція проекту про плакат як противагу мистецькому експерименту і квінтесенцію позиції тодішньої влади щодо суспільного призначення мистецтва.

[L]Досить абстрактна на початку ідея поступово набувала конкретики під час експертного обговорення і гострих дискусій серед кураторів (Вікторія Величко, Ольга Мельник, Ігор Оксаметний, Альона Соломадіна, Анастасія Чередничеко).

Класична суперечка фізиків і ліриків трансформувалась у трикутник "історики-мистецтвознавці-дизайнери". Справді, найскладнішим було відновити зв’язок між мистецькою формою та змістом плакату, подивитися на нього не лише як на графічний витвір, але як на історичне джерело, повернути в первісний ситуативний контекст.

Альфонс Муха "Глибоке вшанування від "Нестле" 1897 року

Остаточно повірити в можливість реалізації нашого задуму допоміг випадок. Тодішній завідувач Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України Роман Чмелик запропонував для виставки величезний, два на три метри, плакат Альфонса Мухи "Глибоке вшанування від "Нестле" 1897 року.

Однак той потребував реставрації, яку було здійснено за сприяння Товариства "Нестле Україна". В такий спосіб соціально відповідальний бізнес позбавив кураторів можливості відступати, а виставка почала набувати реальних обрисів.

Проте титульним для проекту ми обрали інший плакат із промовистим гаслом: "Громадяни! Сила та успіх реклами залежить від доброго плаката" (Едмунд Бартломейчик, 1920 рік). Справді, головна функція постеру – продаж. Не має значення, що ви при цьому намагаєтесь продаєти – товар, ідею чи суспільні цінності.

Зведене в чітку візуальну формулу повідомлення, яке містить плакат, має формувати у споживача конкретний висновок та спонукати його до дії. Здавалося б – яскрава картинка, влучне гасло – і успіх забезпечений. Проте невибагливість постеру є оманливою.

"Свідоме й винахідливе маніпулювання звичками та смаками є найважливішою складовою демократичного суспільства. Вмикає цей механізм невидимий уряд, який і є справжню владою. Нами керують, нашу свідомість програмують, наші смаки визначають – і все це роблять люди, про яких ми ніколи не чули", − так вважав "батько піару" американський фахівець з пропаганди Едвард Бернейс.

Він, небіж Зігмунда Фройда та розробник технології формування громадської думки, добре знався на своїй справі – ще під час Першої світової війни він створив Комітет інформації США, пізніше розробляв рекламні кампанії для CBS, American Tobacco Company и General Electric.

Ми сприйняли меседж Бернейса, спробували деконструювати механізм створення суспільного міфу і використали як засіб графічну мову плаката.

Анатоль Петрицький "Революционный держите шаг - Неугомонный не дремлет враг", 1919

"Ефемероїди" − поняття добре знане фахівцями з ботаніки. Так зазвичай характеризують рослини, які коротко квітнуть і більшу частину року проводять у стані спокою під землею. Подібне визначення можна застосувати й до плакату, оскільки воно якнайкраще відповідає його сутності.

Час фізичного існування паперового аркуша, на якому друкований плакат, є нетривалим. Водночас мінливими є гасла, що створені у вузькому колі ідеологів-рекламістів та артикульовані через нього.

"Ефемероїди" − надзвичайно різноплановий проект. Він дотичний до політичної історії, соціальної психології, історії мистецтва і торкається широкого спектру питань – масова культура, війна і милосердя, гендерна тематика, екологічні проблеми. Кожна з них могла стати темою окремої виставки.

З мистецтвознавчої точки зору "Ефемероїди" є своєрідною "розкадровкою" стилів і напрямків – від сецесії і ар-деко до постмодерну. В експозиції подано твори художників, які перетворили плакат на окремий жанр графічного мистецтва.

Кассандр (Адольф Жан-Марі Мурон) "Північний Експрес", 1927

Француз Жюль Шере, якого надихали життєрадісні паризькі танцівниці, ще у 1860-і роки сформулював основні принципи плакату, якими послуговуються дотепер дизайнери релами. Плакат "Північний експрес" всесвітньої відомого графічного дизайнера Кассандра (Адольф-Жан-Марі Мурон), який, між іншим, народився у Харкові, уособлює стилістику ар-деко.

Незмінний котик − на культовому плакаті "Радіон" сам пере" Тадеуша Грановського. Рекламу популярного порошка для прання замовив міжнародний хімічний концерн "Schicht-Lever S.A.", який проводив рекламну компанію в багатьох країнах. Реклама "Радіону" Гроновського стала хітом міжвоєнного покоління.

Тадеуш Грановський "Радіон сам пере", 1926, Варшава

Разом з тим "Ефемероїди" − незвичний, навіть жорсткий проект. Експозиція демонструє, як під впливом політичних потреб плакат еволюціонував від мистецького шедевра до ідеологічного "агітпропу". Яскраві рекламні постери поступилися реалістичним зображенням та легко впізнаваній символіці.

Образ людини, яка втілює у життя свою утопічну мрію − відновлення Тисячолітнього Рейха чи Великого Риму, світову революцію чи перемогу комунізму, посідає провідне місце на пропагандистських плакатах, які позначені відвертою митецькою стагнацією.

"Ефемероїди" не нав’язують готових відповідей, а запрошують до роздумів щодо тих цінностей, стереотипів, ідеологем, які в різний час транслювалися за допомогою плакату і які значною мірою сформували світогляд сучасної людини.

Здається, "Ефемероїди" не втратять актуальності, доки аудиторія проекту залишається поділеною на тих, хто прагне зробити селфі на тлі плакатів з портретом Сталіна, та тих, хто вподобав постер "Young and Active" Лекса Древінські.

Ольга Мельник, спеціально для УП.Культура

Головне сьогодні