Міжвидова культурна вовтузня, або Історія навколо культурного фонду

998
17 січня 2017

30 серпня 2016 на засіданні Національної ради реформ, було схвалене рішення про створення Українського культурного фонду. Над текстом цього законопроекту працювали з грудня 2015 по лютий 2016 як відомі представники творчих, експертних середовищ, так і народні депутати, працівники Адміністрації президента та Міністерства культури.

Структура і концепція створення Фонду проста, прозора і зрозуміла: його діяльність буде фокусуватися виключно на культурі та мистецтві, доступ до фінансування матимуть як окремі особи, так і державні чи не державні інституції.

Фонд є самостійний у прийнятті рішень, відбір проектів для реалізації здійснюється виключно висококваліфікованим експертним середовищем.

Запропоновано особливу систему управління Фондом, яка забезпечуватиме збалансованість політики та прозорість діяльності Фонду. Очікуваним є формування високої довіри до Фонду потенційних донорів і меценатів.

Не запроваджується використання платежів соціальної лояльності з боку бізнесу та нема втручання у бюджетний перерозподіл акцизного податку, що суперечить як Податковому, так і Бюджетному кодексу.

Крім наповнення Фонду з бюджету, пропонуються добровільні внески фізичних і юридичних осіб, у тому числі нерезидентів України; інші джерела, не заборонені законодавством. Така модель є у багатьох країнах.

До слова, моделей, відмінних від Британської, є багато і вони працюють.

State Culture Capital Foundation (Latvia) – Формується за рахунок:1) коштів Державного бюджету отриманих від загальних доходів у розмірі, зазначеному в щорічному законі про державний бюджет; 2) подарунків та пожертв від осіб, у тому числі іноземних осіб, та іншої фінансової допомоги; і 3) доходи від господарської діяльності Фонду.

Fund for the Promotion of Creative Activity (Poland) – Фінансується за рахунок державного бюджету і добровільних внесків.

Public Fund for Cultural Activities (Slovenia) – Фінансується державою з так званого "євро бюджету")

Administration of the National Cultural Fund (Romania) – Фінансується з державного бюджету, через Міністерство культури. Отримують дохід також від продажу продукції, міжнародних грантів, пожертвувань, спонсорства, інших доходів.

The Netherlands Foundation for Visual Arts, Design and Architecture – фінансується Міністерством освіти, культури та науки, але це автономний фонд, який приймає свої рішення самостійно.

Dutch Foundation for Literature – фінансується Міністерством освіти, культури та науки.

Фонд культури сприятиме розвиткові сучасних напрямів культурної та мистецької діяльності, передбачатиме експертний відбір, фінансування та моніторинг виконання проектів, стимулюватиме розробки сучасних програм і проектів (ініціатив) у сфері культури і мистецтва, підтримку реалізації міжнародних проектів.

Він також сприятиме збереженню національної культурної спадщини України за рахунок підтримки інфраструктурних проектів, фінансуватиме мистецькі дебюти та розвиток молодих митців, інших діячів культури, у тому числі за рахунок надання їм стипендій та індивідуальних грантів. Підтримуватимуться міжнародні проекти у сфері культури та мистецтва.

Фонд підзвітний Міністерству культури та громадськості, що є абсолютно логічним.

Оскільки суттєвим і таким, що потребує особливої пильності є розподіл в тому числі і бюджетних коштів, немає суперечності у тому, що громадськість буде брати участь у діяльності Наглядової ради – тяжіємо ж бо до прозорості в культурному діалозі і до регулярного міжнародного аудиту, який теж передбачений?

Міністр культури делегує 2 осіб до Наглядової Ради і призначає Голову Фонду, обраного з трьох, запропонованих Наглядовою радою кандидатів. На цьому вплив Міністерства закінчується.

З текстом законопроекту №5491, де прописаний також алгоритм функціонування і формування Наглядової ради, Дирекції фонду можна ознайомитися за посиланням на сайті ВР України.

Безсумнівно, цей закон не ідеальний і може бути доопрацьований між читаннями.

Законопроект пані Наталії Заболотної теж має право на існування, як будь-які інші цінні законопроекти, з якими до нас звертаються різні середовища.

Пані Заболотна, хоч і не є суб’єктом законодавчої ініціативи, зуміла, використовуючи свій очевидний управлінський талант, зібрати буквально за кілька днів підписи депутатів практично усіх парламентських груп і фракцій, включно з Опоблоком (можна тільки уявити, як депутати підписували цей об’ємний законопроект, який навіть не читали), і така енергія не може не захоплювати.

Однак, нам пропонують створення монструозної структури, яка перебирає функції кількох міністерств і руйнування принципів податкової і бюджетної політики держави. Про це я зауважувала ще у листопаді 2014 року, але ж наші проекти, то як наші діти, і міняти їх ми не хочемо – любимо такими, які вони є.

Що ж, так урочо презентований запрошеним до Арсеналу минулого року гостям проект пані Заболотної теж має всі шанси бути розглянутим у залі ВР.

Тому, як підсумок, пропоную усім, хто зосереджений на відверто маніпулятивній, емоційній, особистісній і тому не завжди об’єктивній критиці законопроекту про Український культурний фонд сховати персональні амбіції, минулі образи, стишити агресію, відмовитися від інтриг, а спокійно працювати, не виснажуючи власну психіку конспірологічними теоріями змов і не ображаючи людей. Якщо ми очікуємо респекту від когось, то мусимо своєю чергою демонструвати респект.

Сродна праця знайде кожного, а у пантеоні діячів української культури місць вистачить для всіх героїв і героїнь.

Ірина Подоляк, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua