Чого очікувати від медицини у 2017-му році

4987
2 січня 2017

2016-й рік можна сміливо назвати драматичним, з точки зору медичної реформи. Було усе: і зрада, і перемога, і розпач, і надія.

Якщо на початку 2016 року, на фоні конфлікту між законодавчою і виконавчою гілками влади, у інформаційному просторі ключовим запитанням було "хто винен?" у відсутності реформ, то на кінець 2016 стояло питання "що робити?" аби реформа відбулась.

Отже, що важливого відбулось у році 2016, а основне, чого ж очікувати від року 2017.

Кадровий калейдоскоп: відставка міністра Олександра Квіташвілі, невизначеність нового уряду з позицією міністра охорони здоров’я, в.о. Віктор Шафранський, і на кінець призначення Уляни Супрун.

Не менш драматичними були перипетії, пов’язані зі звільненням і призначенням заступників міністра: від відставки "останнього реформатора" команди Квіташвілі – Ігоря Перегінця, до призначення чинної команди МОЗу.

В результаті, на кінець року, мали сформовану МОЗівську команду.

Боротьба ідей і концепцій: на початку року було розмаїття усіляких проектів, що стосувались медичної реформи.

Зокрема, дві концепції (Концепція реформування системи охорони здоров’я і Концепція реформування фінансування системи охорони здоров’я), "Стратегія побудови нової системи охорони здоров’я 2015-2025", "25 кроків до щастя" Ольги Богомолець, ряд законопроектів.

Проте, усі вони мали статус проектів, і не були ухвалені відповідними органами влади. На кінець 2016 року ми мали ухвалену урядом Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я, а разом із нею, ще ряд постанов, що стосуються медичної реформи і ухвалений у першому читанні законопроект щодо автономізації медичних закладів.

Комунікація реформи. Тут хотілось би виокремити комунікацію, між різними учасникам процесу реформ.

Взаємовідносини між МОЗом і профільним комітетом змінились від взаємних звинувачень на початку року, до тривалих і часто непростих дискусій. Але дискусії ці, з усією впевненістю можна назвати пошуком компромісу. Як наслідок, підтримка профільним комітетом законопроекту, щодо автономізації, у редакції, пропонованій МОЗом.

Комунікація між МОЗом, лікарями і громадянами: періодично виходять новини, щодо планів реформи, і, що не менш важливо, плани ці описані простою і зрозумілою для громадян мовою, а не сухими цифрами і складними термінами.

Комунікація між центральною і місцевою владою: останні пів року, спілкування будувалося не на адміністративно-командному принципі, а радше на принципі консультацій з зацікавленими сторонами. Це вже десь нагадує світові практики формування політики policy making.

Відповідальність і лідерство. Мені неодноразово доводилось чути, що основна причина відсутності реформ, це дефіцит політичної волі.

На моє переконання, основною причиною відсутності реформ є все ж таки невміння збалансувати інтереси лікарів, громадян і влади (вище згаданий policy making), проте і без політичної волі, далеко не заїдеш.

Судячи з останніх заяв прем’єра і дій Кабміну (ухвалення одномоментно 10 постанов щодо медичної реформи) у особі очільника уряду ми отримали і лідера і політичну волю.

Звичайно, фігура, якій вдасться реформувати вітчизняну медицину має усі шанси стати топовою в українській політиці. Проте, лідерство завше тягне за собою відповідальність, а політична воля – ризик "наламати дров", прийнявши хибне рішення. Зокрема, постанови, що мали за мету збільшити доступність громадян до ліків, вийшли у такій редакції, що можуть призвести до зникнення з ринку деяких брендових препаратів.

Реальні кроки в медицині у 2016 році

У напрямку доступу до ліків: ухвалення закону №4484, що стосувався спрощення реєстрації лікарських засобів.

У напрямку автономізації медичних закладів: відміна 33 наказу МОЗ, щодо штатних розписів; ухвалення Кабміном постанови, згідно якою з 1 січня 2017 року медичні заклади отримають більше свободи у розпорядженні коштами.  

У напрямку переходу на доказову медицину: розіслані рекомендації МОЗу щодо лікування ГРВІ. У рекомендаціях, мабуть вперше вказали на препарати, що не мають доведеної ефективності, але широко призначаються лікарями в Україні. Це дуже сміливий крок МОЗу у напрямку переходу на світові протоколи лікування і діагностики.

Плани на 2017 рік

Зі слів заступника міністра охорони здоров'я Павла Ковтонюка, ключові пріоритети наступні:

1. Продовжити формувати інституційні основи для реформ в медичній галузі, зокрема, ініціювати закон "Про державне медичне страхування" та створити національного страховика – Національну службу здоров’я;

2. Втілити новий механізм фінансування охорони здоров’я на первинці;

3. Підготувати вторинну ланку до впровадження страхової моделі медицини у 2018 р;

4. Запровадити електронну систему охорони здоров’я в тій частині, яка потрібна для реформи первинної ланки;

5. У кожній громаді впорядкувати медичну інфраструктуру, підготувавши галузь до впровадження страхової моделі медицини.

Чого очікувати у 2017 році

Моя порада наступна: не очікувати, а діяти! Але діяти усвідомлено і кожен на своєму місці і у своїй ролі, і дуже важливо, ці ролі не плутати.

На ролях власне і зупинюсь.

Центральна влада (Кабмін і ВРУ) повинні встановити чіткі і зрозумілі правила щодо лікування та організації системи охорони здоров’я. Зокрема: протоколи діагностики і лікування це компетенція МОЗу, а принципи фінансування і управління це – компетенція Кабміну і ВРУ.

Найближче, що повинен зробити уряд уже в січні – затвердити календарний план розгортання реформ, погодити межі госпітальних округів та ініціювати зміни в основи законодавства щодо охорони здоров’я. ВРУ повинна ці зміни підтримати ухваленням відповідних законопроектів.

Реалізація цих змін здійснюватиметься на місцях. Але для того, щоб на місцях ці зміни були втілені, необхідна постійна комунікація з регіонами.

Спочатку на етапі формування переліку нормативних документів, який дозволить імплементувати перший етап реформ у 2017 році та підготуватись до 2018-го, а потім і на етапі самої імплементації.

Іншими словами, зміни до нормативно-правових актів повинні узгоджуватись з регіонами, поза як, саме там вони і впроваджуватимуться.

Не менш важливо, розгорнути широкомасштабну кампанію з пояснення реформи серед медиків і громадян, поза як, перші бояться, а другі уже ні у що не вірять.

Внаслідок цієї комунікації і громадянин, і медик повинен чітко усвідомлювати, які його права і обов’язки у новій системі охорони здоров’я, для чого ці зміни персонально їм, і які дії необхідні для впровадження цих змін.

Думаю, що саме успішна комунікація і повинна стати ключем до вдалих реформ. Я не гарантую, що реформа у 2017 році вдасться, але я вірю, що у нас є всі шанси її розпочати.

Індикаторами, що зміни в медицині у 2017 році відбуватимуться стане затвердження календарного плану розгортання реформ Кабінетом міністрів і ухвалення низки законопроектів Верховною Радою (зміни в основи законодавства щодо охорони здоров’я, законопроект щодо автономізації медичних закладів у другому читанні).

Тому, за підсумками року 2016-го я особисто з надією дивлюсь на рік 2017. Рік буде не легким, але це буде рік можливостей і усе залежатиме від того, чи зуміємо ми цими можливостями скористатись.

Бажаю усім здоров’я, сил і мудрості у Новому Році.

Олександр Ябчанка, менеджер групи "Реформа системи охорони здоров'я" Реанімаційного пакету реформ

powered by lun.ua