Різні наслідки смерті

3118
10 травня 2017

Підтримка родин героїв, які полягли за Україну є обов’язком держави.

Згідно Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", родини загиблих мають право на одноразову грошову допомогу у розмірі 1 200 000 грн.

Однак в тому ж законодавстві встановлені певні обмеження.

Так, якщо учасник бойових дій помирає після звільнення зі служби внаслідок поранення або захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків служби і вже не має статусу військовослужбовця, його родина не отримує нічого: ні статусу, ні грошей.

На перший погляд здавалося б нічого дивного, адже людина може померти і через 20, і через 40 років після участі в бойових діях.

При великому бажанні можна завжди знайти спосіб, щоб пов’язати смерть з пораненням, отриманим колись на службі, і, тоді, незалежно від підстав чи дійсних потреб, родина отримає виплату з держбюджету.

Однак в умовах війни розповсюджені дещо інші історії.

Наприклад, захищаючи Україну людина отримує поранення, яке вимагає тривалого лікування і, в решті, призводить до непридатності до військової служби. Після звільнення зі служби та внаслідок ускладнень після чергової операції людина помирає. Родина такого захисника лишається без захисту та підтримки від держави.

Уявімо ще й таку ситуацію – під час служби в районах бойових дій військовослужбовець застуджується, вчасно не звертається за допомогою і проста застуда переростає в пневмонію з ускладненнями. Оскільки, лікування не допомагає, бійця визнають непридатним за станом здоров’я та звільняють. Через місяць хвороби вдома людина помирає від тієї ж пневмонії, здобутої під час захисту Батьківщини.

Насправді, ні перший, ні другий приклад уявляти не треба. Взяті вони з реальних історій справжніх захисників, які віддали своє життя за Україну.

Однак, людина загинула не в АТО, а померла вдома. А якщо помираєш вдома та не в статусі військовослужбовця, то, незважаючи на всі подвиги, сім’я лишиться з усіма проблемами сам на сам.

Принаймні так трактує нечіткі формулювання ч. 2  п. 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" Міністерство оборони України.

З листа за підписом міністра оборони Полторака С. Т. за №213/270-16 від 15.12.16 випливає наступне ".... виплата одноразової грошової допомоги передбачена в разі загибелі військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби. Ураховуючи викладене, чинним законодавством не передбачено виплату допомоги членам сімей померлих з числа осіб, які звільнені з військової служби".

Сама ж  ч. 2  статті 16 сформульована наступним чином: "Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби".

Положення Закону не встановлює, що смерть внаслідок захворювання, пов’язаного з військовою службою обов’язково має настати поки людина перебуває на службі.

Однак, словосполучення "смерть (загибель) військовослужбовця" чітко вказують, що виплата здійснюється військовослужбовцю.

З правовою позицією розібрались, то ж давайте поговоримо про мораль і, взагалі, про логіку.

Коли людина гине від кулі ворога на фронті, її родина переживає миттєву втрату, наслідки якої можуть супроводжувати родину протягом усього життя.

Передбачена законом матеріальна допомога таким родинам – підтримка, знак шани, поваги та, наскільки це можна сказати, компенсація.

Родина звільненого зі служби військовослужбовця, який помирає вдома від поранень, отриманих на війні, відчуває на собі наслідки втрати ще до смерті. Основний грошовий тягар лікування та догляду за пораненим чи хворим лягає на плечі сім’ї. Лишившись без годувальника, якого не вдалось врятувати, така родина не отримує від держави жодної особливої уваги чи підтримки.

Навіть за наявності документу, що пов’язує набуття захворювання чи травми із захистом Батьківщини, члени сім’ї померлого не можуть отримати одноразову грошову допомогу. Так наче та людина і не воювала.

Фактично єдиним способом отримання будь-якого соціального захисту для сім’ї є звернення до суду.

Хоча це доволі складно та довго, оскільки для звернення до суду потрібно мати, що оскаржувати, а, часто, родини не мають офіційної відмови відповідної комісії при Міністерстві оборони.

Склалася практика, за якої військкомати відмовляються приймати документи, мотивуючи тим, що комісія з виплати одноразової грошової допомоги все одно відмовить у виплаті.

Однак, саме відмова комісії дає єдиний шанс на отримання допомоги від держави, адже формальна відмова є підставою для звернення до суду.

Військкомати відмовляють у прийомі документів для передачі на відповідну комісію Міністерства оборони, проте позивна практика все ж таки є. Одним із судових рішень, що зобов’язує Міністерство оборони здійснити виплату одноразової грошової допомоги сім’ї померлого після звільнення зі служби через захворювання учасника АТО є ухвала суду апеляційної інстанції у справі №804/437/16  від 26.10.2016 року.

Суд визнав незаконним рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених зі строкової служби при Міністерстві оборони України (далі – Комісія) щодо призначення одноразової грошової допомоги дружині на підставі того, що на день смерті загиблий ОСОБА_3 не був військовослужбовцем та не мав ніякого відношення до військової служби. В ухвалі суду зазначено, що "в порушення вимог чинного законодавства відповідач (Міністерство оборони) не врахував, що захворювання прапорщика запасу ОСОБА_3, що стало причиною його смерті, пов'язане із захистом Батьківщини, тобто, є пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджує право позивачів на призначення одноразової грошової допомоги".

За даними Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) подібних позовів вже налічується понад 20 по Україні.

Проте, ненормальною є ситуація, коли розбита горем сім’я захисника України вимушена витрачати кошти на адвокатів та судові збори, проходити тривалу, а подекуди, й принизливу процедуру судового доказування, щоб отримати допомогу від держави.

Ситуація з виплатою применшує внесок окремо взятої групи бійців, які захищали Україну, але яким не "пощастило" загинути на полі бою або в госпіталі. Такий стан справ деморалізує діючих та демотивує потенційних військовослужбовців, які дивлячись на беззахисність сімей померлих побратимів навряд чи мають бажання нести службу в армії.

Аби виправити несправедливість та урівняти у правах сім’ї полеглих захисників, незалежно від статусу, в якому померла людина, ГО "Юридична Сотня" напрацювала текст проекту закону.

Законопроект було доопрацьовано юристами Генерального Штабу ЗСУ та Комітетом у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю та зареєстровано за  №6268 від 31.03.17.

Законопроектом пропонується надати право на одноразову грошову допомогу членам сімей померлих після звільнення зі служби через поранення, контузію, каліцтво чи захворювання, набуті внаслідок участі в бойових діях.

Допомогу сім’я може отримати, якщо смерть настала протягом трьох місяців після звільнення зі служби. Обмеження за терміном необхідне для уникнення зловживань при отриманні допомоги. Строк був узятий за аналогією з порядком встановлення зв’язку інвалідності зі службою.

Вже після реєстрації законопроекту деякі депутати Комітету безпеки і оборони виявили бажання все ж бути залученими у процес відновлення справедливості та соціального захисту сімей загиблих.

Власне так з’явився законопроект 6268-1, норми якого майже дублюють 6268. Відмінність №6268-1 від №6268 в тому, що №6268-1 пропонує надати право на виплату, в разі, якщо смерть через захворювання чи поранення настала протягом одного року після звільнення зі служби.

14 квітня 2017 року був зареєстрований ще один альтернативний законопроект №6268-2, що пропонує надавати право на виплату допомоги сім’ї в разі настання смерті особи протягом 18 місяців після звільнення зі служби.

Взагалі найоптимальніше було б підзаконним нормативним актом визначити терміни залежно від хвороби та стадії захворювання, адже хвороби є різними за складністю та наслідками. Однак такий варіант є достатньо складним та тривалим, а вирішувати проблему потрібно вже сьогодні.

Реально, з точки зору посилення соціального захисту членів сімей померлих учасників АТО, пропоновані зміни і стосовно одного року, і 18 місяців є значно прийнятнішим, адже нададуть можливість більшій кількості членів сімей померлих отримати допомогу від держави. 

Що ж має статися далі, щоб зміни до законодавства таки набули чинність?

Згідно Регламенту Верховної Ради, щоб законопроект набув статусу закону, обов’язкового до виконання, він повинен пройти певну процедуру.

Найперше, після реєстрації проект закону має бути розглянутий головним комітетом (у даному випадку – Комітет з питань національної безпеки та оборони).

За результатами розгляду комітет надає висновок, в якому рекомендує прийняти або ж відхилити проект на засіданні Верховної Ради. Якщо ж подані декілька альтернативних законопроектів, як в цьому випадку, то при їх розгляді головний комітет має рекомендувати Верховній Раді взяти за основу лише один із них.

Після включення до порядку денного проект закону виноситься на голосування в сесійній залі. Розгляд і прийняття законопроекту відбувається за процедурою трьох читань. Прийняття законопроекту в цілому допускається і у першому читанні, якщо він не потребує доопрацювання.

Після голосування законопроект направляється на підпис президенту, який протягом 15 днів зобов’язаний підписати або повернути його парламенту із правками.

Таким чином, у разі позитивного сценарію, прийняття законопроекту може зайняти з 16.05.2017 року до 26.06.2017 року, тобто майже 40 днів (символічно, чи не так?).

Загалом, порядок прийняття може бути таким: Комітет з питань національної безпеки та оборони розгляне законопроекти №6268, №6268-1 та №6268-2 вже у середу 17 травня 2017 року.

Після чого рекомендуватиме проект закону №6268-2, як такий, що передбачає найвищий соціальний захист для членів сімей померлих захисників, до включення у порядок денний пленарних засідань Верховної Ради 22-26 травня 2017 року.

Далі з наступного тижня законопроект буде прийнятий в цілому та направлений на підпис президенту. Протягом 15 днів президент його підпише. На сам кінець, законопроект буде опублікований в офіційному виданні Верховної Ради газеті "Голос України".

Вікторія Лавренюк, юрист-аналітик ГО "Юридична Сотня"

Леся Василенко, голова ГО "Юридична Сотня"

powered by lun.ua