Чому батьки учнів приватних шкіл сплачують двічі?

1541
24 травня 2017

Українська освіта сьогодні стоїть на порозі великих змін.

Ми будуємо нову українську школу, яка здатна відповідати тим серйозним викликами, що ставить перед нею українське суспільство та відкритий глобальний світ.

Ми всі розуміємо, який великий вплав має школа, яка допомагає чи навпаки  розвинути свої таланти і досягти успіху у дорослому житті.

Хоча це звучить не дуже звично, але насправді країни здебільшого конкурують за рахунок якісного людського капіталу – інтелектуальних, здорових, професійних людей.

Давайте будемо відверті – середня школа – це перше "живильне середовище", де накопичується людський капітал.

Коли говорять про середню школу, здебільшого, мають на увазі школу державної форми власності. Звісно, про те, що в Україні є приватні школи, знають усі. Але про те, як живе приватний сектор освіти і яке його місце у освітній системі, згадують не часто. Та й то, на жаль, переважно у сенсі "захмарних" статків тих, хто працює у приватних школах.  

Хоча теоретично ніби-то усе добре: у законах, програмах і стратегіях розвитку освіти, прийнятих на різних рівнях, завжди підкреслюється, що потрібно розвивати і підтримувати школи різного типу власності.

Однак насправді жодної державної підтримки приватні школи не отримують.  

А без цієї підтримки деякі приватні навчальні заклади не виживають. З 2013-2014 навчального року і до 2015-2016 року в Україні закрилося 29 приватних шкіл.

Мене запитають: а чому держава повинна щось доплачувати приватному бізнесу?

Але ж, погодьтеся, "приватних дітей" не буває – учні приватних навчальних закладів такі ж громадяни України, як і їхні однолітки, що навчаються у школах державної форми власності. І їхні батьки, так само, як і всі батьки України, сплачують податки, з яких фінансується у тому числі і освіта.

От і виходить, що за освіту своїх дітей батьки з приватних шкіл сплачують двічі: податками і платою у приватній школі.

Однак учні приватних шкіл не отримують ні безкоштовних підручників, ні харчування.

Навчання у школі або виховання у дитсадку кожної дитини обходиться приватному навчальному закладу приблизно у 35-50 тис. грн на рік. І це без урахування харчування.

І якщо вже говорити про економічну складову, пропоную провести елементарні розрахунки: у 2015 році у столиці освітня субвенція на одного  учня складала 8442,52 грн.

Якщо врахувати, що на учнів приватних шкіл ці кошти не виділялися, то "приватники" фактично зекономили бюджету Києва по галузі "Освіта" за 2015 рік  50 мільйонів гривень. Врахуйте, також, що приватні школи – це робочі місця для вчителів, обслуговуючого персоналу.

Так, держава вважає, що приватна освіта – це настільки прибутковий бізнес, що має платити за комунальні послуги стільки ж, як, наприклад банк чи інша комерційна установа.

Я – директор приватного навчального закладу "Ліко-школа". Мій навчальний заклад відкрився відносно недавно – 1 вересня 2014 року.

Наша школа – один із небагатьох проектів, який не орендував готові приміщення, а збудував школу з нуля, з першої цеглини.

Щоб очолювати такий заклад, я маю бути не тільки просунутим освітянином, але і просунутим менеджером, який розуміє економіку підприємства, знає, що таке енергоефективність, HR та CRM-системи, розуміє потреби свого  клієнта, знає, що таке персональна освітня траєкторія і вміє побудувати системи стеження за персональними результатами дітей.

Ми, менеджери і власники приватних шкіл, намагаємося розвиватися, щоб бути конкурентоздатними, маємо постійно рухатися вперед, запроваджувати новації. Однак ми свідомі того, що живемо не на безлюдному острові. Неможна досягти успіху у одному окремо взятому сегменті.

Освітня система країни – це єдиний організм, де ми пов'язані між собою, і кожен виконує свою важливу справу.

Але нам потрібно сформувати ринок освітніх послуг.

Має бути представлене розмаїття шкіл – різних типів і форм власності. Різноманітність шкіл – це різноманітність можливостей для батьків обрати для своєї дитини навчальний заклад. Чим більше у нас буде хороших і різних шкіл, тим цей вибір буде ширшим, і тим демократичнішою буде наша система освіти.

Сьогодні школі, якою я керую, йде третій рік. Наш учнівський і педагогічний колектив дуже виріс кількісно: маємо 300 учнів, більше 600 задоволених батьків та ще 100 дітей мікрорайону, які користуються гуртками та секціями різного спрямування (їх у нас більше 10, від іноземних мов до футболу).

Одна із головних проблем державних шкіл – це недостатня матеріальна база.  А без неї запроваджувати інновації надзвичайно складно. Приватні школи можуть собі дозволити і хороший інтернет, і комп'ютерні класи із сучасним обладнанням, і природничі кабінети. 

Приватні школи – це не паразитуючий наріст чи якийсь апендикс, як може комусь здатися. Як і всі патріоти своєї країни, хочемо жити в успішній, сильній і незалежній державі. Переконана, що усі разом ми зможемо змінити нашу освіту, нашу країну.

Ми дуже потужний ресурс для втілення інновацій. Доволі часто ми, приватні заклади, виконуємо роль "лабораторій", на базі яких можна відпрацьовувати нові підходи, яки можна буде потім масштабувати на інші заклади.

Наприклад, цього року ми виграли можливість провести на базі нашої школи miniEdCampKyiv2017, де зібралась неймовірна кількість освітян-агентів змін. У неконференції (саме в такому форматі живого спілкування проходить захід) взяли участь і представники Міносвіти. Це частина міжнародного руху EdCamp, який об'єднує близько 25 тисяч вчителів і різних стейкхолдерів навчального процесу з усіх куточків земної кулі для відкритого обміну педагогічним досвідом, співпраці та вирішення спільних завдань.

Нещодавно на освітньому форумі у Лондоні я познайомилася із представниками Європейської асоціації STEM-освіти. Наша школа стала  членом цієї асоціації. Це для нас дуже важливо, адже ми ростемо разом з нашими учнями, і незабаром відкривається наша старша школа –технологічний ліцей для старшокласників.

Хочемо, щоб це була сучасна профільна школа європейського зразка зі STEM-лабораторіями (з фізики, хімії, біології, математики), технологічними майстернями та інжиніринговим центром (робототехніка, 3D – моделювання, креативне мислення, програмування, ТВРЗ- педагогіка). Для талановитих дітей у нас передбачені грантові програми. 

До речі, представники приватних шкіл також є учасниками робочих груп, що  працюють над новим законом "Про освіту". Ми брали участь в обговоренні концепції "Нова Українська Школа", зараз разом з колегами з усієї України  працюємо над розробкою проекту нових освітніх стандартів. 

Нашому суспільству треба позбавлятися від переконання, що освіта є безкоштовною – насправді ми за неї платимо або у вигляді податків і додаткових благодійних внесків, або як клієнти приватних шкіл.

І якщо вам здається, що в першому випадку ви платите менше, то сподіваюся, що ті цифри, які я привела в даному матеріалі, вас змусять задуматися.

Державні потрібно позбавитися від монополії на освіту, та почати бачити в приватних закладах агентів змін, та підрядників, як кажуть будівельної галузі.

Нова архітектура освіти в Україні та глобальному світі будується на екосистемах і відкритих зв’язках.

Олена Кухаревська, директорка приватної школи "LIKO-School"

powered by lun.ua