"Суджений-ряджений, приходь!", або Навіщо потрібні дійства на Івана Купала
Я пам’ятаю своє перше Івана Купала. Воно було не першим, а сьомим за моє життя, але на той момент я цього не розуміла.
Я сиділа у жовтому автобусі з великими вікнами, пам’ятаєте такі ходили у 90-ті роки, нам їхати додому було 30 хвилин і ми не встигали…
Не встигали вийти до того як почався дощ. Це був дощ "стіною". І він не вщухав. Нам було трошки моторошно, трішки холодно і ще дивно кататися колами в автобусі містом…
Зрештою, коли злива скінчилася, ми вийшли з нього на білий світ наче народились наново. Відтак я пам’ятала це свято кожного року.
[L]Купайла, Івана Купала, День Сонця і кохання, Іван-травник, Іван-чарівник, Перший покос.
Як же називати, і яка назва буде правильною?
Назви всі правильні, різняться тільки регіонами та віросповіданням.
Чому Івана?
Український народознавець Василь Скуратівський пише, що святкували в ніч перед Івановим днем 24 червня за старим стилем, та 7 липня за новим, ця дата також збігається з Різдвом пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана.
Зараз також прив’язують дату до дня літнього сонцевороту з 21 на 22 червня, у високосні роки з 20 на 21 червня.
З купаннями теж все ясно. Коли ж ще, як не влітку?
З останніми трьома назвами теж все просто.
Вважалось, що трави набувають чарівних та цілющих властивостей саме на Івана Купала, тому й Іван-чарівник та Іван-травник.
Водночас, до цього часу трави на лугах виростали, та після свята починали косити на сіно для худоби, тому і Перший покос.
А чому День Сонця і кохання?
У давніх слов’ян свято Купайла пов’язано із віруванням у Бога Сонця – Дажбога.
Він був найбільш шанованим серед інших міфологічних святих. Вірили, що Дажбог створив життя на землі. Відтак Сонце є праобразом свого покровителя, тому його річний цикл співпадав з певними ритуальними дійствами.
Жодному, з часів вірувань у Дажбога, свят християнство не приділяло стільки уваги, як святу Купайла.
Головною суттю свята було очищення через вогонь і воду – найдавніші магічні дії.
Головною суттю свята було очищення через вогонь і воду – найдавніші магічні дії. Фото Politeka |
Купальський вогонь як символ Сонця мав горіти всю ніч, для цього спеціально заготовляли хмиз та дрова і складали у купки біля річки, чи ставка.
Окрім вогню, зі святом пов’язані найдавніші персонажі – Купайло та Марена. Під час дійства їх топлять або спалюють.
Дослідники до цього часу так і не можуть однозначно стверджувати, чому така містерія виконуються саме з персонажами божеств.
Марену створювали та наряджали дівчата, вона могла виглядати як повноцінна лялька, вбрана наче дівчина у сорочку, плахту та фартух, підперезана крайкою, чи декількома, у намисті, або ж бути вишневою чи вербовою гіллякою з трьома сучками, яку прикрашали квітками, стрічками, намистом.
Коли дівчат з Мареною перестрівали хлопці, то вони силоміць відбирали у дівчат Марену, а дівчата прикрашали ще ліпшу іншу.
В свою чергу хлопці робили величезну ляльку Купайла з сіна і татарника та також вдягали у сорочку, штани та бриля, прив’язували до рук батіг, оздоблювали вусами та вставляли вуглі замість очей. Виходило дуже містично.
Марену хлопці топили у річці, а потім розпалювали багаття неподалік від Купайла.
Марену хлопці топили у річці, а потім розпалювали багаття неподалік від Купайла |
Поки вогонь розгорався, дівчата і хлопці мали водити хороводи коло річки, потім організовували ігри, обливались водою та купались у річці, "бо негоже на Купайла бути сухим"
Коли багаття розгорілось першими стрибали хлопці, а як воно притихало, то кликали і дівчат.
Щоб "очиститись" вогнем треба було перестрибнути багаття тричі, при цьому вважалось поганим знаком перечепитись за дрова чи вскочити у вогонь.
Найшвидшим та найспритнішим віщували гарний врожай та міцне здоров’я.
Якщо перестрибували через вогонь хлопець з дівчиною, то неодмінно одружаться та проживуть у злагоді.
Якщо перестрибували через вогонь хлопець з дівчиною, то неодмінно одружаться та проживуть у злагоді. Фото Shutterstock |
Дівчата приносили вареники, а хлопці – напої, розбивались на групки та частувались.
Коли наближався час до півночі хлопці мали спалити Купайла чи втопити його у воді, під супровід жалісливих дівочих пісень.
Наостанок дівчата запалювали свічки, ладнали їх до віночків один для себе другий для судженого, та відпускали у воду. Якщо віночки тримались разом, то це віщувало весілля в цьому році. Хлопці стояли біля берегів та ловили віночки, на згадку та як оберіг.
Отже назва "Свято вогню і кохання" пояснює всі ритуальні дійства цього свята, вогонь асоціювали з Сонцем – світлом та теплом, і ворожили на судженого, чи одружаться, чи будуть щасливі, і хто буде цим парубком. А хлопці плавали та ловити віночки дівчат, які були їм до вподоби, щоб мати привілеї при сватанні до дівчини.
Також дівчата ворожили у цю ніч – збирали 12 трав, серед яких мала бути папороть і татарник, їх клали під подушку та примовляли: "Суджений-ряджений, приходь у мій садок гуляти!"
Вогонь асоціювали з Сонцем – світлом та теплом. Фото Ведьмочка.net |
Вважалось, що в цю ніч все в природі оживає, дерева і рослини між собою розмовляють, і нечиста сила кругом гуляє у пошуках квіту папороті. Тому всі хто йшли зі свята назад не озирались, щоб нечиста не схопила. Також в цю ніч не спали і чекали на схід Сонця.
На ранок дівчата йшли до криниці набирати Джерелицю, приносили додому пили та вмивались, також ходили босоніж по росі та збирали, роса вважалась цілющою, мили голову у відварах трав.
Після навернення наших предків у християнство церковні приписи забороняли відзначати "сатанинські дійства".
Святкування заборонялось, традиційний сюжет дійства нівелювався, замінювались і винаходились штучні персонажі, дійство втрачало свій початковий сенс.
Під час сталінізму будинкам культури заборонялось організовувати свято Купайла. Вводились накази про заборону, відповідальність та покарання під час святкувань, включно з тюремним ув’язненням.
За такий стрибок можна було отримати тюремне ув’язнення. Фото Proprazdniki.com |
Пізніше християнство, якому не вдалось викорінити дійство, "долучило" до нього свято Різдва пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана. Так і з’явився охристиянізований празник Івана Купала.
Отже, збереження та відтворення традиційних дійств, що є автентичними для українців, сприяє зменшенню тривожності і нейротизму, відчуттю стабільності, впевненості у завтрашньому дні.
Подумайте, раніше на традиційності та віруваннях все життя трималось. А тепер ми люди світу, без усвідомлення своєї самоідентифікації та свого коріння.
Відтворення традиційних дійств, хоч і у новому, або видозміненому сучасному форматі – це повернення до себе, до роду, до сили предків та природи.
Гарного вам свята, "очищуючого" вогню, зцілюючої води та чарівних трав!
Мар'яна Вербицька, психолог, спеціально для УП.Життя