На сексистську рекламу може бути лише дві реакції

Людям, які так чи інакше пов’язані із правозахисною діяльністю, часто закидають, що питання прав людини не на часі.

Особливо це стосується захисту прав жінок.

І якщо боротьба із расизмом, антисемітизмом чи іншими проявами ксенофобії має "хоча б якийсь" сенс, то рух проти сексизму в цілому сприймається як популістичне запозичення із західної культури.

Хоча, насправді, ми щоденно стаємо свідками дискримінації жінок у вітчизняному публічному просторі.

То що ж таке "сексизм" або "дискримінація за ознакою статі"?

Законодавство дає цьому поняттю таке визначення: це дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.

У сучасному українському суспільстві дискримінація за ознакою статі проявляється по-різному, наведу лише кілька прикладів.

[L]Так сексизм знаходить свій вияв на інституційному рівні, наприклад, наказом МОЗу до цих пір обмежено доступ жінок до понад 450 посад та професій, існує обмеження щодо навчання дівчат у військових закладах, відсутні рівні можливості для доступу жінок до виборних посад, існує значний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків тощо.

Сексизм проявляється також і в міжособистісних відносинах, і на внутрішньому рівні, коли гендерні стереотипи підтримуються та відтворюються самими жінками.

Чого лише варті приказки та побутові жарти типу "курка – не пташка, жінка – не людина" і тд.

Інакше кажучи, сексизм – це ідеологія та практика дискримінації людей за ознакою статі, що базується на уявленні про переваги моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних та інших якостей однієї статі над іншою.

Хоча сексизм в Україні прямо заборонений на найвищому законодавчому рівні, як часто буває, теорія та практика не співпадають.

Одним із дзеркал суспільного сприйняття жінок, на мою думку, може бути реклама.

Якими зображує реклама українських жінок?

Давайте подивимось на її зміст: часто це двозначні слогани "дам всім", "розмір має значення", "жар її" поєднані з зображеннями напівоголених дівчат.

Проблема у тому, що подібний "креатив" набув в України стихійного характеру.

За два тижні моніторингу зовнішньої реклами у рамках кампанії "Україна без сексизму" ми виявили понад сто прикладів реклами, яка містить ознаки дискримінації.

Сексизм у рекламі не є суто українським питанням, присутнє воно й у європейських країнах. Проте рівень розвитку суспільства визначає не сам інцидент, а реакція на нього.

Так, у Великобританії регулятор Advertising Standards Authority розробляє нові стандарти, які заборонятимуть відображення усіх форм гендерних стереотипів у рекламі та об’єктивізацію жінок.

Тим часом, у Франції з 1 жовтня вступило у дії обмеження щодо використання ретушованих фото моделей без відповідного маркування для комерційних цілей.

Соціальна реклама UN Women, присвячена правам жінок

То звідки ж ростуть корені?

Ми в Україні маємо навалу некваліфікованих маркетологів чи вони лише транслюють ті уявлення і образи, які простіше сприймемо ми, як їхня цільова аудиторія?

Думаю, обидва твердження у певній мірі вірні.

Рух проти сексизму – це рух за повагу та право жінки бути вільною від упереджень. І стати його частиною може будь-хто, головне визначитись, чи готові ви шанувати себе і людей довкола.

Тож якщо ви вважаєте, що гідні поваги, маєте мінімум два способи як відреагувати на дискримінаційну рекламу:

1) звернутись до рекламодавця із вимогою припинити розповсюдження такої реклами, або

2) звернутись зі скаргою до Держпродспоживслужби, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Індустріального гендерного комітету з реклами.

Давайте разом формувати ту саму адекватну реакцію.

Часто у своїх виступах політики, публічні особи та просто прихильники теорії "місце жінки на кухні" називають українське суспільство традиційним.

Не впевнена, що саме вони мають на увазі, але усім прихильникам "традиціоналізму" пропоную запам’ятати гарне іспанське прислів’я "Коли говориш про жінок, подумай про свою матір".

Олександра Веденьєва, голова Ліги захисту прав жінок "Гармонія рівних", спеціально для УП.Життя