До 250 тис. грн на ліки, або Не проґавити шанс на впровадження світових практик лікування

1799
26 грудня 2017

Ви знаєте, що Україна – одна з п’яти країн з найвищим рівнем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз у світі?

Не знаєте, що воно таке той мультирезистентний туберкульоз?

Це така форма туберкульозу, яка не піддається лікуванню щонайменше двома найбільш ефективними протитуберкульозними препаратами.

Цими препаратами є ізоніазид та рифампіцин.

Це означає, що вказані антибіотики не будуть ефективно діяти та вбивати бактерію. І як наслідок, лікування такого туберкульозу стає тривалішим (від 12 місяців), не завжди ефективним та неймовірно дорогим.

Лікування такого туберкульозу стає тривалішим, не завжди ефективним та неймовірно дорогим.
Фото everythingposs/Depositphotos

Щоб зрозуміти економічну прірву між вартістю лікування чутливого туберкульозу і мультирезистентного наведу наступні цифри:

  • вартість протитуберкульозних препаратів на весь курс лікування (на 6 місяців) для чутливого туберкульозу становить біля 1 тис. грн.
  • аналогічна вартість препаратів для курсу лікування мультирезистентного туберкульозу – від 80 тис. до 250 тис. грн.

А якщо згадати, що від останнього виліковують лише 39 осіб із 100 пролікованих, стає якось тривожно.

І ця тривога з’являється як в очах хворої людини, коли вона чує цей страшний діагноз, так і в очах лікарів-фтизіатрів, які неспроможні подолати хворобу.

А чому так відбувається?

Як це банально не прозвучить, але одна із причин, яка призводить до виникнення цього туберкульозу – надмірна госпіталізація.

Захворів на туберкульоз – як мінімум на два місяці в так звану ізоляцію в протитуберкульозний заклад.

Цей мінімум, досить часто подовжується ще на два місяці, потім ще. Адже, у нашій країні фінансові механізми історично розроблені для заохочення надання медичної допомоги хворим на туберкульоз в стаціонарних умовах.

А це, по-перше, дуже не зручно пацієнту, оскільки госпіталізація на досить тривалий час відриває його від звичного повсякденного життя та роботи.

А, по-друге, це дуже небезпечно з епідемічної точки зору. Оскільки, за наявними дослідженнями, 30 госпіталізованих із 100 інфікуються у лікарні новими штамами мікобактерії, зазвичай стійкими до антибіотиків.

І не треба говорити, що примусова госпіталізація має епідемічну значимість.

Цей міф руйнують цифри, які показують, що в середньому від виникнення перших симптомів туберкульозу до прийому перших протитуберкульозних препаратів проходить три місяці.

І скількох він за цей час інфікував?

І з якою кількістю людей він зустрінеться в закритому приміщенні (необхідна умова для інфікування туберкульозом від хворого) впродовж наступних двох місяців на які ми ізолюємо цього хворого?

Більшість міжнародних публікацій свідчать про доцільність ігнорування цього фактору і не вважають його критерієм для госпіталізації.

Зараз вже всі розуміють, що потрібно щось змінювати в підходах до лікування туберкульозу.

Навіть у Національному інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України нещодавно визнали, що діяльність протитуберкульозної служби та організація проведення протитуберкульозних заходів, як протитуберкульозною службою, так і загальною медичною мережею в Україні незадовільні й потребують оптимізації та реформування.

Але чомусь не змінюють. Все щось заважає. То національні особливості, то контекст, то "та в нас так завжди було"…

І дякувати Богу, в наше Міністерство охорони здоров’я прийшла команда, яка впроваджує нову парадигму фінансування, якою є зміна вектору фінансування медичної допомоги, яка ґрунтується на оплаті за результат.

І це шанс для впровадження найкращих світових практик для лікування туберкульозу.

У нашій країні відсутні будь-які національні особливості, які не дозволяють цього зробити. Доведено нашою громадською організацією "Інфекційний контроль в Україні".

Впродовж року ми пілотували модель фінансування амбулаторної медичної допомоги хворим на туберкульоз, що базується на результатах лікування.

Модель фінансування амбулаторної медичної допомоги хворим на туберкульоз

Інноваційним аспектом цього механізму фінансування є виплати за вилікуваний випадок туберкульозу, які обласним протитуберкульозним закладом виплачувались дільничним фтизіатрам і фахівцям первинної медико-санітарної допомоги або соціальним працівникам (їх надалі зможуть наймати за договорами сімейні лікарі, які найближчим часом стануть фізичними особами – підприємцями).

Згідно з цією схемою, стимули виплачувалися одночасно фтизіатрам та сімейним лікарям. Це створило більш сильнішу зацікавленість для співпраці ведення випадків туберкульозу.

А наближення медичної допомоги до хворого, забезпечило прихильність останніх до лікування.

Ніхто не покинув лікуватись через таку причину, як незручність ходити щодня до лікаря за таблетками. А приймати пігулки щодня впродовж шести місяців повірите, справа не із легких.

Результат проекту підтвердив наші сподівання. Матеріальні стимули для лікарів первинки значно покращили показники прихильності до лікування та показники його ефективності. А стимули можуть працювати тільки тоді, коли вони є чіткими, послідовними і прозорими.

Ви ще може вагаєтесь, а я повністю підтримую запропоновані зміни в нашій системі охороні здоров’я.

І з нетерпінням очікую підписання президентом України проголосованих законопроектів, які запускають медичну реформу.

Віктор Ляшко, керівник ГО Інфекційний контроль, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua