Безконтрольне вживання антибіотиків. Чим це загрожує?

Минулий тиждень в усьому світі пройшов під егідою обізнаності про стійкість до протимікробних препаратів. Це серйозна глобальна загроза, яка в Україні посилена зловживаннями цими препаратами.

Медична система дев’яностих років прищепила людям недовіру до лікарів і, в поєднанні з раніше безконтрольним продажем препаратів, це створило стійку і вкрай небезпечну традицію самолікування, антибіотиками зокрема.

У чому полягає небезпека?

З кожним неправильним застосуванням антибіотиків певна кількість бактерій виживає і набуває стійкості проти ліків. Ці бактерії розмножуються та поширюються і ми отримуємо інфекції, які неможливо знищити препаратами, які раніше були ефективними.

Дані ВООЗ за 2019 рік свідчать, що майже 5 мільйонів смертей були пов'язані з антибіотикорезистентністю. 1,27 мільйона смертей були безпосередньо спричинені цим явищем, з них понад 250 тисяч – це діти віком до 5 років.

Вже зараз 30% смертей в світі від неонатального сепсису в новонароджених дітей викликані саме стійкими до антибіотиків збудниками.

Ситуація в Україні загострилася після повномасштабного вторгнення росії.

Ось реальна історія з життя. Сергій Сулімовський – лікар медичної частини протитанкового артилерійського дивізіону, який погодився розповісти про цей випадок. Під час служби на донецькому напрямку він отримав запалення легенів, тести на COVID показали негативний результат.

Сергій одразу сам почав приймати антибіотики, які начебто мали знищити збудників бактеріальної пневмонії. Але ліки не діяли, і йому дедалі гіршало. Сергія евакуювали до Дніпра, а звідти – до Києва. На момент евакуації він практично не дихав самостійно і перебував на кисневій терапії. Дорогоцінний час було втрачено – на момент коли почали підбирати антибіотики, здатні зупинити інфекцію, понад 70% легенів вже були уражені.

На щастя, лікарям вдалося врятувати життя Сергія. Він пробув у госпіталі понад місяць та через підірване здоров’я його комісували, і він повернувся до роботи акушером-гінекологом. Але йому й досі важко дихати, навіть при ходьбі.

Це одна з тисяч історій, яка може статися із будь-ким – як на фронті, так і у цивільному житті.

Ще однією сходинкою до розвитку антибіотикорезистентності є поширена звичка "лікувати" гострі вірусні захворювання, грип та COVID-19 антибіотиками. Подолати вірусні інфекції антибіотики ніяк не допомагають, зате поволі "привчають" до себе бактерії і роблять їх стійкими. Прикладом таких бактерій є пневмококи (збудники запалення легенів, отиту, синуситу) та золотистий стафілокок.

Ними ми не "заражаємося" від хворої людини – вони живуть у носогорлі та на шкірі ледь не кожного, але спричиняють захворювання лише в окремих випадках. Наслідком недоречно частого вживання антибіотиків є те, що ці поширені бактерії набувають сили та стійкості проти ліків.

Це означає, що дедалі більше людей потраплятиме в ситуацію, подібну до ситуації з нашим військовим лікарем: антибіотики першої лінії терапії не працюють, і підібрати ефективне лікування важко, адже дієвих ліків проти цієї інфекції меншає. Якщо не змінювати підходи до призначення та прийому антибіотиків, смертність чи інвалідизація через інфекції, зростатимуть.

Наразі збудники найпоширеніших на планеті інфекцій, таких як: туберкульоз, гонорея, інфекції сечовивідних шляхів, деякі види кишкової інфекції, уже виробили резистентність до багатьох антибіотиків і продовжують посилювати свої позиції. Колись ефективні антибіотики просто закінчаться.

Для того, щоб уповільнити та зупинити цей процес, Україна долучилася до Глобальної системи ВООЗ з нагляду за резистентністю та застосуванням антимікробних препаратів, і активно впроваджує необхідні зміни.

Цьогоріч Міністерство охорони здоров’я затвердило нові стандарти застосування антибактеріальних і протигрибкових препаратів. Згідно з ними, лікувати антибіотиками можна лише лабораторно чи симптоматично доведену (якщо лікар бачить гній у горлі чи рані пацієнта, температура 40) бактеріальну інфекцію.

За міжнародною класифікацією, усі антибіотики діляться на три групи: доступу, спостереження та резерву. Антибіотики групи доступу – це препарати, які діють на найпоширеніших збудників і з якими пов’язана менша ймовірність формування резистентності. Це антибіотики першого вибору. З антибіотиками групи спостереження пов’язана вища ймовірність формування резистентності. Їх призначають, коли антибіотики першої лінії не діють.

Антибіотики групи резерву мають застосовувати виключно для подолання збудників, які є стійкими до багатьох інших препаратів. Це і є ті препарати, призначені на крайній випадок порятунку життя і здоров’я, коли ніщо інше на інфекцію вже не діє. Якщо призначати ці препарати "на кожен пчих", у нас не залишиться ефективних ліків проти бактеріальних інфекцій, і люди вмиратимуть від них тисячами.

Чи станеться так, чи ми зможемо цьому запобігти, залежить не тільки від освіченості та відповідальності лікарів, але й від кожного з нас. Головне правило, якого потрібно неухильно дотримуватися, – приймайте антибіотики тільки за призначенням лікаря, не змінюйте дозу і не припиняйте прийом без узгодження з лікарем, навіть якщо вам стало краще.

Крім того, є ще один безпечний і дуже ефективний метод запобігти інфекційним хворобам. На жаль, ним часто нехтують українці. Це вакцинація. Вакцинуйте дітей згідно з Національним календарем щеплень, не забувайте, що дорослим також потрібно кожні десять років вакцинуватися від дифтерії та правця, щепіть дітей та щепіться самі від коронавірусної хвороби, адже вона може призвести до пневмонії. Якщо маєте змогу, щепіться від грипу, пневмококової інфекцій. .

Лише чітким дотриманням правил медиками і фармацевтами, а також відповідальним ставленням кожного з нас до лікування, ми зможемо зупинити антибіотикорезистентність та зберегти людські життя.

Віктор Ляшко, міністр охорони здоров’я, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Реклама:

Головне сьогодні