Лікування пацієнтів з туберкульозом: що змінилося?

Cьогодні змінився підхід до моделі надання медичної допомоги хворим на туберкульоз не лише в Україні, а й у світі.

Власне, що на це вплинуло?

В економічно розвинених країнах світу від практики тривалого перебування в стаціонарі пацієнтів відмовилися за кількома причинами: це дороговартісно, а пацієнти не зацікавлені перебувати довго на лікуванні через бажання якнайшвидше повернутися до роботи.

Тобто ні пацієнт, ні держава в цих країнах не зацікавлені в тривалій госпіталізації.

Ні пацієнт з туберкульозом, ні держава зараз не зацікавлені в тривалій госпіталізації. Фото stockdevil_666/Depositphotos

В Україні є своя специфіка. А саме: перебування в стаціонарах пацієнтів з туберкульозом вже не є безпечним для пацієнтів, так як більшість стаціонарних відділень протитуберкульозних закладів не відповідають вимогам інфекційного контролю.

В цьому випадку стаціонари не забезпечують пацієнтів від перехресного зараження (так звана "суперінфекція") мікобактеріями туберкульозу, в т.ч. стійкими до протитуберкульозних препаратів штамами мікобактерій.

Тобто, безпідставна госпіталізація пацієнтів на тривалий термін в Україні наразі не лише дорога, а й небезпечна.

З іншого боку в тривалій госпіталізації зацікавлена фтизіатрична служба. Адже фінансування протитуберкульозних диспансерів до цього часу прив’язане до кількості лікарняних ліжок.

Власне така модель фінансування і призводить до того, що на фоні скорочення кількості ліжок, збільшилася тривалість перебування в стаціонарі пацієнтів.

Про це свідчать дані Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров'я, а саме з 2014 по 2016 рік середня тривалість перебування хворого на ліжку зросла з 77,8 до 92,4 днів, тобто на 11,9%.

З іншого боку – зменшення кількості ліжок означає зменшення фінансування протитуберкульозної служби.

Щоб цього не сталося слід було б гарантувати рефінансування зекономлених коштів у фтизіатричну службу для модернізації і оптимізації стаціонарних відділень з тим, щоб вони відповідали сучасним вимогам надання медичної допомоги, інфекційного контролю, комфорту перебування пацієнтів.

Водночас звільнені кошти слід також спрямовувати на підвищення доступності і якості надання амбулаторної допомоги пацієнтам з туберкульозом, їх соціальної підтримки.

З огляду на зазначене, амбулаторне лікування пацієнтів в Україні наразі є безпечнішим для пацієнтів, ніж стаціонарне.

Амбулаторна модель лікування пацієнтів убезпечує пацієнта від повторного зараження збудником туберкульозу від інших пацієнтів.

А доставка протитуберкульозних препаратів пацієнту в зручний для нього час і місце дозволяє йому не відриватися від звичайного для нього ритму життя, роботи, близьких, дому.

Також доведено, що ефективність лікування пацієнтів, що перебували на амбулаторному етапі лікування на медико-соціальному супроводі, була набагато краща, ніж в цілому по країні.

Зокрема ефективність лікування пацієнтів з чутливим туберкульозом, що перебували на супроводі у суб-реціпієнтів Всеукраїнської Мережі ЛЖВ, сягала 96%, тоді як в країні загалом близько 72%.

[L]Зараз стартує великий проект, який буде реалізований Мережею ЛЖВ та партнерами – вперше в Україні допомога хворим на туберкульоз буде настільки масштабною і комплексною та вперше в центрі уваги будуть інтереси пацієнта.

А чи безпечно для близьких хворого, що проживають разом з ним під час етапу амбулаторного лікування?

Так, і на це є кілька аргументів.

По-перше: на амбулаторний етап лікування потрапляють переважно пацієнти, у яких вже відсутнє виділення мікобактерій туберкульозу. Близькі пацієнта до моменту виявлення у нього туберкульозу та початку лікування і так мали вже контакт з ним і цей контакт тривав вже не один тиждень.

По-друге: припинення бактеріовиділення у пацієнтів можливо вже за кілька днів від початку лікування. А концентрація протитуберкульозних препаратів в аерозолі повітря, що виділяє пацієнт під час розмови, акту дихання чи кашлю, за кілька тижнів прийому протитуберкульозних препаратів перевищує таку концентрацію в крові.

Отже, амбулаторна модель лікування лікування пацієнта за умови дотримання принципів контрольованого лікування є наразі економічно вигіднішою, безпечнішою, спрямована на індивідуальні потреби пацієнта, довела свою ефективність – за нею майбутнє!

Юрій Варченко, провідний спеціаліст з розвитку національних та міжнародних програм в сфері лікування туберкульозу Всеукраїнської Мережі ЛЖВ, спеціально для УП.Життя