Ті, хто змінюють світ. Як учитель може привести учнів до успіху
Вона живе в поселенні інуїтів – богом забутому місці на півночі Канади, де зашкалює рівень самогубств.
Алкоголь і наркотики для тутешніх підлітків – звична справа.
Разом зі своїми учнями Меггі МакДоннелл побудувала фітнес-центр, зібрала пожертви на "великій землі" і відкрила магазин вихідного дня, а ще створила "Програму життєвих навичок" для дівчаток.
Не знаю, чи склали б ці діти вдало ЗНО, але вони живі і відчувають, що потрібні. І це важливіше за оцінки.
Вона працює вчителькою молодших класів на західному березі річки Йордан – в одній з найбільш "гарячих" точок світу.
На землі, де всі ненавидять усіх, Ханан Аль-Хруб працює з дітьми, у яких посттравматичний синдром, і вчить їх більшому, ніж читати, писати та рахувати.
Вчить не впускати в себе жорстокість.
Вона працює в лондонському районі Брент, у школі, де вчаться діти емігрантів, і багато з них не знають англійської.
Щоб розуміти своїх учнів, Ендрю Зафіраку навчилася підтримувати спілкування 35 мовами. Але головне, чого вона вчить дітей, це розуміти універсальну мову – мову мистецтва.
Цих трьох педагогів об’єднує не тільки те, що вони в різні роки були переможцями премії Global Teacher Prize.
Вони не просто дають своїм учням знання, а й змінюють середовище навколо себе, навіть коли здається, що це неможливо.
Для своїх учнів вони роблять найнадійнішу інвестицію – вчать їх бути гармонійними і щасливими, а натомість отримують заслужену любов.
Улюблені вчителі є у кожного з нас. Згадую свого вчителя фізики, хоча фізика ніколи не була моїм фаворитом.
Він міг бути суворим, але ніколи не принижував гідність дитини.
Ми завжди знали, що він любить нас. У ньому відчувалась позитивна вимогливість, і я тоді вперше зрозуміла, як це важливо.
Пригадую вчительку математики. Коли я змінювала школу і сильно відстала у знаннях, вона задумала поставити виставу про Софію Ковалевську. Якщо ти хотів брати участь, мав виконати усі завдання – це добре мотивувало.
Коли в мене змінився вчитель української літератури, зрозуміла, що попередні вісім років ми просто зубрили тексти "для галочки".
З новою вчителькою ми переживали особисті історії письменників, відчули атмосферу тих часів. Вона впливала не тільки на наш розум, а й на наші душі.
Нині я знаю, що хороша освіта багато вартує і відчиняє багато дверей. Від освіти залежить, хто буде поруч, яку роботу тобі запропонують.
Освіта формує людину.
В одну мить я зрозуміла, що всі проблеми, з якими ми боремося в Україні (корупція, брак толерантності, проблеми з малим і середнім бізнесом), на які ми любимо поскаржитися, виходять із освіти.
На жаль, багато українських вчителів досі бачать своє завдання в тому, щоб вкласти в дитину певний обсяг знань.
І досі чи не єдиний показник успішності – рейтинг ЗНО.
Але є важливіші речі: ким ці учні стануть за 10 років, чиї життя вони змінять, які проекти втілять у життя і наскільки себе зможуть реалізувати.
Це можливо за однієї умови: якщо діти оволодіють навичками 21-го століття.
Наприклад, критичним і креативним мисленням.
Завдання вчителя – розвинути ці навички за час навчання.
Яке може бути креативне мислення, коли діти 12 років сидять і дивляться на вчителя як на єдине джерело знань?
Як ми навчимо дітей ефективно співпрацювати, якщо вони весь урок слухають вчителя і дивляться один одному в потилицю?
Роль сучасного вчителя у тому, щоб змусити дитину мислити.
Наприклад, запитати: "А чому у природі відбувається так?", – а потім поділити дітей на групи і фасилітувати процес, щоб учні стали активними добувачами цих знань.
Подивилися в інтернеті варіанти, потім ввімкнули критичне мислення і відкинули зайве, аргументували свою думку, розподілили ролі і домовилися, як вони будуть свої відповіді презентувати.
Під час здобуття знань вони відпрацювали навички пошуку інформації, співпраці, емпатію, лідерські навички. Сучасний освітній процес – коли на уроці багато розмов, але не монологів учителя.
Якщо раніше вчитель мав наповнити знаннями, то зараз має підготувати до викликів глобального світу і зробити все, щоб дитині було класно в школі: такій, де вона не втрачає свого дитинства заради світлого майбутнього, а повноцінно його проживає, знаходить друзів, кайфує, має цікаві проекти і змогу змінювати світ уже сьогодні.
Вчителі, які розуміють, що успіх вимірюється не тільки матеріальним достатком, відчувають велику відповідальність готувати дітей до завтрашнього світу, бо ми не знаємо, яким він буде.
Вони мають бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти удвічі швидше, як у казці "Аліса в Дивокраї".
Чудово, що таких учителів більшає, вони – агенти змін української школи.
Це показала премія Global Teacher Prize Ukraine, другий сезон якої пройде в цьому році (до 15 липня можна номінувати своїх улюблених учителів. Переможець отримає головний приз у 250 000 гривень, поїздку на Global education & skills forum 2018 у Дубаї та рік безкоштовного навчання від ГО "Освіторія").
Її номінанти розуміють: головне, що ти не над дитиною, а разом із дитиною.
Освітянин, якого я дуже поважаю, Андреас Шляйхер, розробник і куратор тесту PISA, сказав:
"Раніше нам доводилося виховувати дітей так, щоб вони могли знайти роботу, зараз — щоб вони могли створити собі роботу. І ця здатність людини створювати власні світи і гармонійно себе в них почувати – головний критерій успішності його вчителя".
Титульне фото: racorn/Depositphotos