1 вересня. Відкритий урок для МОН
Якщо з землі спостерігати політ літака, він може здатися втіленням стрімкого і нічим не обмеженого руху.
Однак за цією удаваною легкістю – взаємозалежна і узгоджена робота багатьох спеціалістів: від конструкторів до пілотів, від авіадиспетчерів до фінансових директорів авіакомпаній.
Та коли щось стається, шукають когось, на кого покласти провину.
Те саме з освітою і особливо з реформами у цій царині. Тим паче, коли вони відбуваються в Україні.
 |
З висоти стратегічного польоту Нова українська школа виглядає привабливо і яскраво.
Школа – привітний і комфортний простір, який так і розпалює допитливість і розвиває таланти. Програми побудовані так, щоби формувати навички необхідні для життя через активні форми навчання.
Кожен учень чи учениця – особистість, інноватор, патріот.
Вчитель – мудрий наставник, який взаємодіє з учнями без зверхності і залюбки навчається разом з ними.
Рух у цьому напрямку своєчасний і необхідний, адже до змін підштовхують як зміни у способах виробництва і технологіях, так і низький рівень мотивації та академічних знань у школі, якою вона є тепер.
У цьому сенсі реформа освіти за концепцією НУШ досягла критичного пункту своєї траєкторії.
Земля стрімко наближається і в пунктах призначення – сум’яття і низька готовність приймати "борт" НУШ.
Критичність ситуації визнають у міністерстві освіти.
Відкриваючи перше засідання нового складу Громадської ради МОН на початку серпня, Лілія Гриневич закликала громадські організації моніторити ситуацію з проведенням закупівель на обладнання і меблів для створення нового освітнього простору.
А на Серпневій конференції вже прем’єр-міністр визнав: на шляху субвенції виникло багато перешкод.
За даними МОН, на закупівлю нових меблів для перших класів станом на кінець серпня в масштабах країни освоєно лише 44% від виділених коштів.
Інформацію в розрізі кожної з областей зібрали журналісти порталу "Нова українська школа".
Реагуючи на ситуацію, профільний заступник міністра освіти Павло Хобзей повідомив, що нові парти і стільці у багатьох школах з’являться не раніше листопада цього року.
Відповідаючи на запитання журналістів УП, чи працює МОН з місцевою владою, міністр наголосила: "Ми робимо з ними наради, проводимо їх і на рівні Кабміну в режимі відеоконференцій. Місцеві органи звітують, що уже зробили. Починають звітувати, чому і що не зробили".
Але це повернення до ручного режиму керування, який є малоефективним і часовитратним.
***
У чому ж причина втрати керованості (і чи була вона взагалі), яким виявиться початок навчального року для понад 448 тисяч першокласників, які управлінські висновки мають зробити?
Перш ніж відповідати на ці запитання, варто дещо зорієнтуватися на місцевості.
Отже, 5 вересня 2017 року Верховна рада ухвалила новий Закон України "Про освіту".
Міносвіти розробило новий Державний стандарт початкової школи і ще низку документів.
У держбюджеті на 2018 рік парламентарі передбачили 1,87 мільярди гривень у вигляді освітньої субвенції місцевим бюджетам.
З них 998,8 мільйонів гривень – на закупівлю меблів і дидактичних матеріалів для першачків, 163 мільйони – на техніку (включаючи ноутбуки і так звані "станції друку"), 272 мільйони – на підручники, 48,3 мільйони – навчально-методичну літературу та 386 мільйонів – на підвищення кваліфікації педагогів.
Фундація "Lego" передала МОН набори конструкторів на кожен клас і "шість цеглинок" на кожного учня.
Розподіляючи субвенцію на НУШ, у МОН наголосили, що сподіваються на паритетне дофінансування згаданих сум з місцевих бюджетів.
Йшлося і про своєчасний розподіл коштів між районами і містами.
Як рапортували представники Кабміну та профільного міністерства, впродовж квітня гроші мали бути вже в розпорядженні обласних адміністрацій. По факту дійшли лише у травні – червні, та здавалося б – що ще потрібно?
Але далі… "особливості регіональної політики".
***
Одні держадміністрації – як от місто Київ чи Сумська область – оперативно зорієнтувалися і провели засідання, щоби розподілити свою частку субвенції між районами і містами обласного значення.
Інші ніяк не могли зібрати депутатів, які, судячи з усього, набивали собі ціну.
В окремих областях, скажімо, Миколаївській, це було схоже на відвертий саботаж. Пояснюючи причини затримки, певні області відверто лукавили.
Заступник голови Волинської облради намагався перевести стрілки на центральну владу, мовляв, МОН станом на 2 травня "не затвердило перелік дидактичних матеріалів, меблів та комп’ютерної техніки".
Хоча ще 13 лютого МОН затвердило і оприлюднило на своєму офіційному сайті документ ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІКУ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ НАВЧАЛЬНОГО І ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДЛЯ НАВЧАЛЬНИХ КАБІНЕТІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ.
Там є перелік номінацій з орієнтовними технічними характеристиками. А наказом від 23.03.2018 року № 283 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації освітнього простору Нової української школи" МОН надало ще фактично чек-лист для відповідальних за підготовку шкіл до навчального року з предметними вимогами щодо вигляду, розміру, ваги меблів для першачків.
Райради ще додали опору на шляху коштів до адресатів.
Далі у гру включилися "засновники шкіл" – так у нас називають управління і департаменти освіти на місцях, які за новим законом відповідають за забезпеченням освітнього процесу.
Батьки-засновники мали оголосити план закупівель, надати інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі – відповідну технічну специфікацію з детальним описом товарів.
За даними моніторингу сервісу закупівель Index.Dozorro, як слід з цим впоралися близько двох десятків розпорядників коштів. Останніх оцінювали за такими критеріями як: доступність, якість процедур, конкурентність, прозорість.
ДО П’ЯТІРКИ ЗАМОВНИКІВ, ЯКІ УНИКАЮТЬ НАЙКРАЩИХ ПРАКТИК, ПОТРАПИЛИ:
- Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради
- Відділ освіти Любомльської районної державної адміністрації Волинської області
- Відділ освіти Лебединської районної державної адміністрації
- Відділ освіти Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади
- Відділ освіти Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Один з директорів шкіл Кіровоградської області, опитаних мною у рамках аналізу ситуації, констатував про районних чиновників від освіти: "Не бажають розголошувати ситуацію неготовності до НУШ і змінюватись відповідно до закону "Про освіту". Хочуть лише контролювати і керувати...".
Але органи управління освітою, можливо, не єдина слабка ланка у цьому епічному ланцюжку.
Після виграних тендерів постачальники меблів почали масово надсилати листи замовникам –місцевим органам самоврядування – з повідомленнями: їм потрібно не менше 15 днів у вересні, щоб доробити продукцію.
Частина виробників з різних причин відмовилася брати участь у торгах.
У телефонних розмовах одні це пояснювали мені тим, що потрібно готувати багато документів", інші – що не хочуть мати справи з бюджетними коштами, бо "приймають гроші лише на банківську картку".
Є й компанії з потужною виробничою базою і кваліфікованим персоналом, які скаржаться на недобросовісну конкуренцію і подекуди – лобіювання місцевою владою своїх фірм.
Попри те, що в останніх часто-густо немає ні досвіду виробництва шкільних меблів, ні контролю якості, ні розуміння суті нового освітнього простору.
За результатами попереднього опитування педагогів початкових класів можу сказати, що у захваті від нових меблів лише 2,4 % від майже 400-та опитаних по всій Україні, 15 % розчаровані і 68 % обрали відповідь "не знаю, що сказати…".
Субвенцію можна використати лише на обладнання і матеріали і обладнання, вказані у постанові Кабміну і з зазначеними характеристиками.
***
Тепер важливо проконтролювати відповідність і якість. Відкрите питання – хто і коли це має зробити.
МОН відхрещується від цієї функції, посилаючись на децентралізацію і обмеження повноважень на перевірки, накладені Державною регуляторною службою.
Зрештою, необхідність очільниці міністерства виправдовуватися – зворотна сторона патерналістських настроїв багатьох, налаштованих на те, що держава все може і усім зобов’язана.
Завдання центрального органу влади – виробити політику, моделі урядування та запустити ефективні виконавчі структури, які можуть цю модель втілити. Останніми двома в нашій країні вже за традицією нехтують.
Уявних причин купа: брак часу, ресурсів, суспільної підтримки і ще чогось.
Попри риторику делегування повноважень, урядовцям таки доводиться бодай вдавати роль суворих керівників, які все тримають на контролі. Або принаймні покладатися на особисті зв’язки і вплив.
Освітні підрозділи місцевої швидко "просікають" хиткість ситуації і активно натякають – до обов’язків забезпечення навчального процесу їм непогано б повернути функції контролю, забрані новим законом "Про освіту".
Ми також відстежили малопомітну тенденцію. За нею, депутати місцевих рад посилюватимуть свій вплив через бюджетний процес.
Такий сценарій визнали ймовірним 42% опитаних експертів і ключових учасників процесу.
Залишається сподіватися на принциповість адміністрації шкіл, кваліфікацію педагогів і конструктивну активність батьків та громадських організацій.
***
Цього року 22 тис. вчителів початкових класів пройшли через інтенсивну програму з підготовки до НУШ, які включали й креативний онлайн-курс від EdEra.
Однак фокус у слові "пройшли". Хто справді встиг налаштуватися на Нову українську школу з компетентнісним підходом до навчанням, покажуть вже перші тижні навчання.
Особливо там, де меблі, дидактичні, матеріали і підручники ще "їдуть".
Сигнали, що їх вдалося виловити на радар згаданого онлайн-опитування, насторожують.
Лише 7% почуваються цілком впевнено перед початком навчального року; 36 % відповіли "переважно так".
Натомість 25% почуваються зовсім непевно і ще 26 % часом відчувають невпевненість.
У одних хитається ґрунт під ногами через брак практичного досвіду роботи за новим Держстандартом, у других – через відсутність підручників, у інших – через низьку якість дидактичних матеріалів і меблів.
Але зауважте: десанту із 7% впевнених у новаціях педагогів, із групою підтримки – цілком достатньо формування критичної маси змін.
Отже, катастрофи не сталося. Істотної загрози для впровадження Нової української школи немає, є лише загроза для ідеалістичної картинки, складеної для комунікаційної кампанії МОН та іміджу команди міністра.
***
МОН програло бій із інституційною неспроможністю, але має шанси виграти війну, якщо зробить висновки.
Пропоную створити портал з інтерактивною мапою, через яку можна відстежувати ситуацію до кожної конкретної школи; бачити, в якому регіоні є носії тих чи інших практик чи досвіду; які проекти ініціюють, а які успішно завершено тощо.
Досвід інших країн, зокрема, Малайзії, засвідчує, що доречно сформувати офіс підтримки реформ, який стане точкою співпраці тих, хто має вплив на процес.
Варто визнати, що Нова Українська школа приходить туди, де її чекають і готові до практичної роботи за її принципам.
Для тих шкіл чи цілих громад, які не готові, варто запропонувати адаптаційний пакет: дозований, повільний і ззовні керований процес змін.
Ті, хто входить у такий процес, отримує більше для адаптації, але і менше свободи дій на початках.
Ті, хто готовий рухатися швидше, проявляти ініціативу і брати на себе відповідальність, отримують випереджальний пакети НУШ і більший діапазон свободи.
Наприклад, просунутих рівень може включати практики роботи без підручників чи із авторськими дидактичними матеріал.
Базовий пакет – рух за стандартизованими процедурами. І з часом та розвитку рівень стандартизації знижується.
Щоб обласні і районні адміністрації не розслаблялися, Кабмін має видати окрему постанову щодо дисциплінарних стягнень для керівників, які не забезпечили готовність до базової версії НУШ і заохочень для тих, які посприяли виходу на просунутий.
З батьківськими спільнотами і громадськими організаціями мають вести роз'яснювальну роботу про те, що таке НУШ і як моніторити її реалізацію.
Микола Скиба, експерт з освіти Українського інституту майбутнього, для УП.Життя