П’ять думок про майбутнє освіти: які професії обирати зараз

В усьому світі освіта – перший крок до роботи.

Освіту здобувають з прицілом на майбутнє працевлаштування. Тож і студенти, і освітяни завжди уважно стежать за тенденціями ринку праці.

Днями почитав глобальний звіт "Майбутнє роботи", от його деякі ключові висновки.

• нові технології змінюють потребу в професіях і навичках
• третині працівників доведеться перевчатись вже до 2022
• баланс "людина-роботи" по виконанню роботи від поточних 71-29 зміниться на 58-42
• 74% роботодавців ставлять "місцеві таланти" на перше місце при виборі місця ведення бізнесу.

Про те, що вимоги до рівня підготовки фахівців змінюються, свідчать і дані інших досліджень.

Ми про це говоримо давно – якими будуть юристи майбутнього та що чекає юридичну освіту зовсім скоро.

Що ж це може означати в національному українському контексті для освіти?

Горизонт планування освіти вже зараз має бути мінімум 5 років!

Якщо у нас лише 10% юристів працюють за фахом зараз, то подумайте, нинішні студенти-правники 1-2 курсу: яка потреба у юристах буде на момент вашого випуску?

Правда в тому, що за 5 років професії очевидно будуть інші, а готуватись до них слід уже зараз.

І навички теж за 5 років потрібні будуть інші, хоча рацію мають й ті, хто кажуть "в цілому вища освіта не дає всі ті навички, які треба ринку зараз".

Тому система освіти, вищої особливо, потребує-таки стратегічного планування.

Студенти зараз – запорука верховенства права потім!

Без перебільшення, але всі судді, прокурори, адвокати, держслужбовці, тобто ті, хто безпосередньо втілюють верховенство права зараз – були або є студентами.

Студентами закладів вищої освіти, де все ще існують хабарі, плагіат, наука заради науки.

Натомість бракує глобального контексту на кшталт ІТ-права чи електронного урядування, розвитку практичних навичок, слідування розвитку ринку.

Тому важливо виховувати етичні і професійні стандарти, вчити справедливості та створювати умови для неможливості нехороших явищ – звідси й ЗНО, й Єдині державні кваліфікаційні іспити.

Українським закладам вищої освіти доведеться боротися за виживання, це лише питання часу.

Особливо щодо професій, які скорочуються: юристи, журналісти, бухгалтери, архітектори.

Студентів буде менше, держзамовлення (до речі, державна служба змінюється!) теж зменшиться, а глобальна конкуренція стане жорсткішою.

У звіті йдеться про професії, популярність яких зростає. Це, зокрема:

• спеціаліст з аналізу даних, менеджер з інновацій, спеціаліст з робототехніки, експерт з автоматизації, спеціаліст з роботи зі штучним інтелектом і машинним навчанням.

Є й умовно гуманітарні професії у тренді (хоч штучний інтелект заходить і в гуманітарні сфери):

• працівник служби підтримки клієнтів, спеціаліст електронної комерції та соцмереж, спеціаліст організаційного розвитку.

Які українські ЗВО пропонують (умовно) ці спеціальності? Це питання боротьби за студента, особливо в глобальному контексті.

Окремі заклади вищої освіти демонструють всім іншим "правильний" шлях виходу з кризи і відповідності глобальній конкуренції.

Не хочу їх називати, але, вочевидь, це ті, де є самостійні підрозділи забезпечення якості освіти, де є вибір тих предметів, які потрібні ринку зараз і будуть потрібні за 5 років, де є атмосфера академічної свободи і творчості.

Хочете, щоб молодь не тікала з України? Запропонуйте їй сучасні університети з якісною освітою!

Окремі навчальні спеціальності, що змінюються, так само "тягнуть" за собою інших.

Без перебільшення, медики і юристи – передовики змін: максимальне поширення ЗНО, мінімальні бали, вимоги англійської мови, часткова відмова від заочників, умови для розвитку практичних навичок, запровадження спецкурсів "Професійна відповідальність".

Важливо почати змінювати хоча б частину, щоб в результаті змінити все.

Владислав Власюк, генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції України, для УП.Життя