Чому в Словенію запросили терориста Захара Прілєпіна?

Колонка-репортаж української активістки у Словенії про те, як організатори 34-го Словенського книжкового ярмарку запросили на презентацію російського письменника, учасника бойових дій на Донбасі у складі російсько-терористичних військ Захара Прілєпіна, потім пообіцяли Посольству України, що захід скасують, і врешті зробили закриту подію із дібраною заздалегідь аудиторією і посиленою охороною.

Мабуть, я страшенно аполітична особа, бо того дня, коли помітила на Facebook оголошення про літературний вечір Захара Прілєпіна у Словенії 25 листопада, подумала: "Ну, ще один російський письменник до нас приїде".

Але два мої співвітчизники із Закарпаття, зазирнувши до мене в українську бібліотеку, що працює в рамках культурно-освітньої організації "Рукавичка" в Любляні, зняли полуду з моїх очей.

Прілєпін, як ви знаєте, не просто російський письменник, а й людина, яка брала участь у бойових діях на сході Україні у складі незаконних збройних угруповань і неодноразово в різних інтерв’ю закликала до етнічних чисток українців.

Спантеличена, я відразу надіслала інформацію про "літвечір" у Посольство України в Словенії.

Звідти відгукнулись моментально. І почалася робота на всіх фронтах, щоб запобігти проведенню цього ганебного для Словенії і прикрого для України некультурного "культурного заходу".

Посольство надіслало ноту протесту в Міністерство закордонних справ Словенії, Міністру культури Словенії та голові Торгово-промислової палати, яка є співорганізатором ярмарку.

Стаття посла України Михайла Бродовича вийшла у провідному словенському виданні Portal Plus.

Я звернулася через знайому до журналістів національного телебачення.

З’явилося звернення Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу до організаторів ярмарку "Не робить промоції терористам!"

Посол України мав особисту зустріч із директором Словенського книжкового ярмарку Здравком Кафолем. І видихнув із полегшенням: "Ольго, із хороших новин така – за словами пана Здравка, Прилєпіна має не бути на заході".

Обіцяв так обіцяв, але я подумала про те, що переклад його книжки зроблено і гроші у наклад вкладено, тому романтика романтикою, але видавництво не відступиться від ідеї зробити промоцію свого товару, хоч би й без автора. Тому на "захід" треба йти, щоб висловити свій протест особисто. Запросила приєднатись усіх українців у Словенії.

У день "презентації" прийшла на ярмарок завчасно, щоб оглянути територію і за потреби зайняти місце.

Випадково проходячи повз інформаційні стійки, почула, як якась жінка запитала працівника ярмарку: "А де можна отримати квитки на Прилєпіна?"

"Отакої!", – подумала я і стала за нею в чергу.

"На цю подію квитків немає", – відповів працівник.

Жінка обурилася: "Не може бути! Нам організатори спеціально повідомили електронною поштою, що на подію можна буде потрапити тільки з квитком – для запобігання різним інцидентам і щоб ніхто зайвий не потрапив".

Працівник ще раз підтвердив, що квитків немає, жінка розгублено відійшла вбік і почала телефонувати організаторам.

Значить, Прилєпін буде, зрозуміла я.

Запитала того ж працівника, де дамська кімната, і пішла туди повідомити всім, кого це стосується, про почуте.

Потім підійшла до тієї частини ярмарку, де відбуваються презентації і зустрічі з авторами і де планувалася ця максимально захищена словенськими організаторами від українських учасників зустріч з вибраними слухачами.

Там уже було кілька охоронців, що човгали туди-сюди.

Я зробила вигляд, що зайнята не пов'язаною з ними справою – очікуванням, бо й справді очікувала ще приятельку, яка і приєдналася до мене з чоловіком-словенцем та дочкою незабаром.

А тим часом відбулось щось незрозуміле: з коридора, який вів до зали, де мала відбутися зустріч, вивели українку, що тримала в руках плакати з написом #SaveOlegSentsov.

Її вів охоронець заввишки як шафа.

Вона сказала, що сам директор ярмарку Здравко Кафоль наказав силоміць її випровадити, бо, за його словами "таким тут не місце, і він не допустить скандалів на своєму ярмарку. І якщо вона не піде, то він викличе поліцію".

Нонсенс. Це ж пряме й нахабне порушення конституційно гарантованих прав та свобод людини!

Але проти сили не попреш. Тому я нашвидкоруч скоординувала друзів, що якраз підійшли: наш план – будь-що потрапити всередину, тому ми поводимося тихо й звичайно, як інші слухачі, і говоримо словенською.

Ми зайшли до зали одними з перших, сіли. Відразу за нами зайшли сам Захар Прилєпін, перекладач Борут Крашевец та, я не могла повірити... директор ярмарку Здравко Кафоль.

Той самий, який в очі брехав голові нашої дипмісії, що Прилєпіна не буде.

Він простягнув цьому злочинцю руку і сказав: "Радий вас вітати на нашому ярмарку".

Відразу за нами зайшли сам Захар Прилєпін, перекладач Борут Крашевец та директор ярмарку Здравко Кафоль

І тут мене помітив перекладач.

Ми з ним не були знайомі особисто, але за моє посилання на інформативну статтю про терориста Прилєпіна, яке я поширила на його сторінці у Facebook, він мене заблокував, а перед тим, упевнена, уважно роздивився. Колеги як-не-як, а Словенія село маленьке.

Борут Крашевец напружився, але виганяти мене із зали не наважився.

Презентація почалася.

Приєдналося словенське телебачення. Ми з подругою підморгнули одна одній: "Це добре: буде їм що показати, коли ми виступимо з протестом".

Домовилися дочекатися часу для запитань публіки. Вирішили – запитуватимемо.

Прилєпін справив неприємне враження екстремального циніка. Поводився нахабно й самовпевнено. Не забув розповісти про те, що полюбляє читати Євангеліє...

І раптом знімальна група різко вийшла із зали – шкода, шанс донести інформацію до словенських медіа втрачено. Хоча ясно, що так і було заплановано, – щоб уникнути неприємних кадрів.

Чоловік подруги (словенець) сказав: "На словенському телебаченні все наперед домовлено, тож усе одно не показали б".

Залишалося дочекатися спілкування з публікою, і нарешті ведучий поцікавився, чи є у когось в залі запитання.

Подруга підняла руку. Їй дали слово, і вона словенською, щоб усі зрозуміли, почала говорити, а Борут Крашевец перекладав її слова російською для Прилєпіна: "Ось ви кажете, Євангеліє читаєте. І навіть про монастир пишете. Духовні теми ніби. А як це поєднується з убивством українців на Донбасі? Це такий вид духовності чи просто лицемірство?"

Крашевец почервонів, Прілєпіна струсонуло. Він нахабно відповів: "Спочатку хай на це запитання відповідають українці, які там стріляли в мій бік..."

Але подруга не здалася і почала ставити додаткові запитання. І тут до нас моментально підскочила та жінка, яку я перед тим бачили на інформаційних стійках, і почала вимагати, щоб ми заспокоїлися й дали можливість іншим поставити свої запитання.

[L]По периметру зали стояло повно грізних чоловіків, готових нас вивести. Як мені згодом пояснив знайомий, який там працює, Здравко Кафоль навмисно забезпечив присутність на події багатьох охоронців у цивільному.

Відповідей, як ви розумієте, і на решту запитань моєї подруги не було.

Борут Крашевец знову запитав, чи хоче хтось ще щось сказати. Я підняла руку, але слово дали іншому слухачу.

Знову підняла руку. Ведучий зрозумів, що я не поступлюся і сказав: "Ну, запитуйте, Ольго". І я запитала. Словенською, щоб зрозуміли всі присутні.

"Я вас раніше поважала, – сказала я перекладачеві. – На мою думку, ви були одним із найкращих словенських перекладачів з російської мови.

Я навіть вважала вас зразком для себе як вашої молодшої і менш досвідченої колеги.

Але як так сталося, що ви обрали для перекладу таку книжку, яка ніколи не буває сама по собі, адже разом із нею ви пропагуєте автора і його життя?"

Борут почав плутано відповідати, і наприкінці сказав: "Я не вважаю Прілєпіна терористом. Мені взагалі не здається, що він зробив щось погане"...

Публіка гула. Всі були обурені нами, шипіли: "До чого тут те, що ви говорите, якщо захід літературний?"

Убогі люди!

До речі, мене здивувало, що людей цих я ніколи не бачила раніше. Так, була в першому ряду представниця Російського центру в Любляні. І все.

А хто всі інші? Росіян у Словенії я теж майже всіх добре знаю в обличчя. Але не було знайомих облич...

Ми з подругою перезирнулися, встали і демонстративно вийшли.

Прілєпін цинічно кинув у спину: "Дякую, що зайшли".

Як тільки за нами зачинилися двері, охоронець демонстративно їх замкнув на ключ.

Я запитала його, де директор ярмарку Здравко Кафоль? Дуже хотілося дізнатися, чи це в нас тепер у Словенії мода така – брехати в очі? Але охоронець лиш знизав плечима – мовляв, нічого не знаю.

У коридорі ми побачили інших людей, яких не пропустили на презентацію.

Охоронець удавав, що глухий і всіх ігнорував.

Так уперше я дізналася, яка у нас антидемократична країна.

На виході з ярмарку я побачила одинокого протестувальника-росіянина з плакатом, на якому було написано, що йому соромно за російський уряд і таких покидьків, як Захар Прілєпін.

Одинокий протестувальник-росіянин з плакатом, на якому було написано, що йому соромно за російський уряд і таких покидьків, як Захар Прілєпін

Усе, що вдалося зафотодокументувати, передала в Посольство України для використання з ціллю висловлення претензій словенським брехунам високого ґатунку.

Ольга Мороз, голова Культурно-освітнього товариства в Любляні "Рукавичка", спеціально для УП.Життя