Майбутнє університетів – до чого готуватися українським вишам?

12278
5 грудня 2018

Час стрімких і драматичних змін змушує ставити питання руба: яке майбутнє проглядається для мене особисто, моєї громади, міста, села і країни?

Чи є майбутнє у тієї індустрії, інституції чи фаху, в яких я працюю?

На які сценарії я спостерігаю, з якими погоджуюся і на які готовий впливати?

У питанні про те, яке майбутнє очікує на університети, є дві новини: хороша і невтішна.

Хороша: Є достатньо підстав стверджувати, що у перспективі найближчих 30-ти років саме університети визначатимуть пульс економіки і суспільного життя.

Невтішна: це не стосується більшості українських університетів.

Система вищої освіти в Україні нежиттєздатна. Пробувати реформувати її все одно що лікувати труп.

Щоб Україна з’явилася на мапі вищої освіти світу, нам потрібно щось на кшталт біоінженерії та генетики, адже відтворювати систему доведеться з нуля за окремими "молекулами".

Тенденція перетворення провідних університетів на інкубатор інновацій закріплює за ними випереджальну роль у швидкозмінному світі.

Google (тепер Aphabets Inc) зародилася у кампусі Стенфорду і несе його культуру у своїх корпоративних цінностях та способах управління.

В Університеті Оулу (Фінляндія) вже вивчають і тестують мобільний зв’язок 6G, масштабний комерційний запуск якого очікують лише через 10 років.

Плануючи створити мозковий центр для інноваційних інженерних рішень для міста, мерія Нью-Йорка 2010 року поширила челендж серед світових університеів.

Для створення нового кампусу прикладних наук місто виділило острів на річці Гудзон і 100 млн доларів.

У результаті переміг альянс приватного Корнельського технологічного вишу та університету Техніон з Ізраїлю.

Університети є одним з майданчиків адаптації до глобалізації.

Вища освіта достатньо ємний, стійкий сектор економіки, у якого є всі необхідні перспективи для зростання.

За даними компанії Teylor&Frencis Group, станом на 2017 рік обсяг глобального ринку освіти оцінювали у 4,4 трильйона доларів.

Лише у Великобританії економічий зиск від іноземних студентів = 23 млрд. фунтів стерлінгів на рік при асигнуваннях з бюджету близько 2 млрд. фунтів на рік.

Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. університети є одними з прискорювачів історії через посилення дослідницької компоненти, інкубування інновацій та трансферу технологій, а також виші є банком людського капіталу.

Але при цьому не варто ігнорувати глобальні кризові настрої щодо вищої освіти і слабкі сторони системи і покладати на університети невиправдані очікування на кшталт виховання ідеального громадянина, гарантованого підвищення доходів, подолання нерівності у доступі до знань тощо.

Аналізуючи феномен поширення кризових настроїв та їх підтримки, зіштовхуємося з тим, що Ювал Ной Харарі назвав парадоксом історичного знання.

Дослідник вважає, що передбачення є не так пророцтвом, як способом обговорити нинішні варіанти вибору.

"Знання, що не змінює поведінки, марне. Але й знання, що змінює поведінку, швидко втрачає свою доречність. Що більше даних ми маємо і що краще розуміємо історію, то швидше історія змінює свій хід і тим швидше наше знання застаріває", – наголошує автор "Homo Sapience" та "Homo Deus", який є професором Ієрусалимського університету та Оксфорду.

Провідні університети у своїх стратегіях відображують це зміщення у бік безперервного навчання.

Наприклад, базовий принцип стратегічної програми Stanford-2025 – модель Open Loop University.

Вона передбачає, що можна залишатися студентом університету впродовж довшого часу, працювати не "закінчивши" його і періодично звертатися Alma mater за інтелектуальним підживленням.

Такі футурологи, як Кьелл Нордстрем, припускають, що на зміну звичному способу отримання вищої освіти з видачею дипломів прийде модульна система за формулою: 3-5 місячний інтенсив – робота з активним використанням отриманих знань, потім знову навчання і так далі.

Нинішня ситуація у вищій освіті України ретельно описана у таких документах як "Огляди ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017"; "Вища освіта в Україні: порядок денний для реформ".

Перелік озвучених проблем включає зруйновану матеріально-технічну базу, обмежений доступ до фінансів, корупційні ризики для викладачів, студентів і адміністрації, труднощі із забезпеченням якості освіти в нинішніх умовах.

Дозволю собі припустити, що це лише перелік симптомів. Основна проблема не на поверхні.

Гнучкі адаптивні системи відповідають на зміну глобального клімату трансформаціями і беруть участь у творенні нової реальності – це відбувається з провідними університетами світу.

Закриті і жорсткі ще більше закриваються, намагаються повернути хід історії і зрештою вимирають як динозаври.

Більшість закладів вищої освіти в Україні є доісторичними монстрами, керівництво яких продовжує відчайдушно боротися за владу замість того, щоби дбати про дослідження та конкурувати за таланти.

Наразі у нас немає відповіді на запитання, яким буде майбутнє українських університетів у Україні. Відповідь ми плануємо знайти у рамках future education lab, що розпочнуть роботу після презентації дослідження "Еволюція університетів. На порозі невідомого майбутнього".

Щоб уможливити процес створення якісно нового українського університету, експерти Українського інституту майбутнього вважають, що найближчим часом потрібно здійснити такі кроки:

1. Змінити організаційну модель університетів з форми бюджетної установи на будь-яку з двох форм: неприбутковий або прибутковий суб’єкт господарювання.

Це вирівняє права та обов’язки державних і приватних вишів, дасть університетам фінансову та управлінську автономію, дасть змогу повноцінно співпрацювати з корпоративним сектором економіки, залучати інвестиційні ресурси та нові технології і змусить університети підвищувати ефективність роботи та якість освіти.

2. Скасувати диплом державного зразка.

Наявність анахронізму на кшталт диплому державного зразка означає, що держава однаково гарантує якість освіти власника диплома будь-якого університету. Але це не відповідає реальності.

Скасування диплому державного зразка посилить конкуренцію серед університетів, змусить університети підвищувати якість освіти та очистить освітнє поле від неефективних вишів.

3. Трансформувати державне замовлення на підготовку фахівців у систему з двома базовими версіями:

  • Підтримка талановитих дітей.

У формі ваучерів на отримання освіти за рахунок держбюджету для талановитих дітей.

  • Підготовка спеціалістів для фундаментальної науки та стратегічно важливих для економіки і промисловості спеціалістів під цільове замовлення суб’єктів господарювання, органів влади, держпідприємств на тендерній основі для університетів всіх форм власності.

Це стане додатковим стимулом оздоровлення системи вищої освіти і підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

4. Стимулювати інвестиції та інновації.

Для цього потрібно:

  • Створити дієвий механізм державно-приватного партнерства в сфері освіти та науки.

Це дозволить університетам залучати приватні інвестиції в наукові розробки, створювати університетські стартапи на паритетних з бізнесом умовах, спільно комерціалізувати результати інноваційної діяльності, а також стимулює розвиток системи дуальної форми освіти за рахунок залучення інвестицій бізнесу в матеріально-технічну базу університетів, спільної розробки навчальних програм та подальшого працевлаштування випускників.

  • Ухвалити закон "Про ендавмент фонди".

Це дозволить університетам користуватись пасивним доходом від залучених коштів для фінансування будь-яких цільових програм.  

  • Забезпечити податкові пільги для стартапів, де університет є мажоритарним засновником, до моменту їх продажу або першого розподілу прибутку.

Це дозволить залучати приватні ресурси в інноваційні розробки, комерціалізувати наукові результати та дасть стимул розвитку університетської науки.

5. Змінити форму управління університетами за корпоративним принципом.

Оперативно управляти університетами як суб’єктами господарювання повинні особи з управлінськими навичками та досвідом, академічно – вчена рада університету, а контролювати – наглядова рада з представників засновників та основних стейкхолдерів, зокрема роботодавців.

На думку експертів Українського інституту майбутнього, якщо ці та подібні кроки не будуть здійснені, місце нашої держави у пулі країн з високим рівнем людського капіталу в принципі може залишиться в минулому.

Микола Скиба, для УП.Життя

Титульне фото: Hquality/Depositphotos

powered by lun.ua

Головне на сайті