Чому хутро – криваве жлобство

Чому носити хутро – це не про заможність та статусність, а про вбивство. Чому часи, коли одяг захищає від морозів, пройшов, а жорстокість залишилась. Та що можна зробити, аби зменшити чи навіть зупинити кривавий хутряний бізнес.

У дитинстві я грала з подругами у кінозірок: ми діставали з шафи мамині сукні, шуби та манто, крутились біля дзеркала на підборах, та уявляли, що стоїмо на червоній доріжці.

Попереду було ціле життя: розкішне, як блискуче хутро на плечах.

Я ніколи не відчувала себе такою привабливою, допоки не зрозуміла, що білосніжна шуба – то кролик, якого годувала морквою на вихідних.

З того часу, з того самого усвідомлення, у мене більше ніколи не було ні хутряних шапок, ні комірців.

ДЕ БЕРЕТЬСЯ ХУТРО

85% хутра отримують з вирощених тварин на спеціальних фермах.

Там норки, лисиці, кролики, соболі, шиншили, бобри, рисі, тюлені, єноти, койоти, ондатри, вовки, видри, кішки та собаки живуть у тісних дротяних клітках.

Їхні фекалії та сеча стікають через дроти, залишаючи клітку та хутро чистими.

Тварин годують спеціальною хімікованою їжею, що викликає ожиріння та збільшує об’єм хутряного покрову.

Ці тварини не виходять на вулицю, не полюють, не бігають на волі.

Через неприродні умови життя, вони схильні завдавати собі болю, битись головою об стінки, гризти залізні дроти, та їсти один одного.

[BANNER1]

Смерть не набагато краща: тварини помирають через удушення газом, декомпресійні камери чи електричний струмінь, пропущений через ніс та анус.

18 лисиць або 27 єнотів, або 170 шиншил, або 30 кроликів, або 60 куниць, або 55 норок треба, аби пошити одну шубу.

Щороку у світі помирає 40 мільйонів тварин, аби стати одягом.

Рідкісних тварин, таких як тигри, леопарди та оцелоти, що знаходяться на межі вимирання, незаконно виловлюють, розставляючи пастки у дикій природі.

Полювання за допомогою пасток заборонене у Європі, але в Україні тварини все ще страждають від болісної та довгої смерті: залізні зуби впиваються у м’язи, й все щільніше стискаються з кожним рухом.

І ще довгі години тварина страждає, стікаючи кров’ю та слабшаючи, поки мисливець не повернеться за здобиччю.

Траплялось, що лисиці й норки відгризали собі лапу, аби визволитись з пастки.

ЧИ ЗНІМАЮТЬ ХУТРО З СОБАК І КОТІВ

Думаєте, розкішні комірці не роблять з м’якеньких домашніх улюбленців?

Подумайте ще раз.

Хутро з собак та котів в основному транспортують з Китаю у Північну Америку та інші європейські країни, аби використовувати для хутра на пальто, рукавички, сумочки та іграшки.

Таємні дослідники швейцарської організації Animal Protection / EAST International виявили, що з тварин знімають шкіру заживо, викидаючи оголені, кров'яні тільця в кучу, де вони, все ще дихаючи та моргаючи, чекають на повільну смерть.

На одному відеозвіті, кіт та єнотоподібна собака знайшли сили підняти голови та подивитись у камеру, немов запитуючи – навіщо над ними так познущались.

У ХУТРІ ТЕПЛІШЕ

Більшість жителів Скандинавських країн не погодяться з цим. Вони вже давно зрозуміли, що багатошаровість в одязі значно тепліша за шкуру вбитої тварини.

І хоча історія одягу почалась з того, аби захищати тіло від північних морозів, скажіть чесно: невже, колись бачили жителів Патагонії чи Аляски у шубах?

Чи збираючись у відпустку в зимові гори, купуєте шуби?

Ні, йдете в Uniqlo чи North Face за непродувним та термостійким одягом. На ринку вже давно представлений якісний веганський одяг, зроблений з бавовни, бавовняної фланелі, поліестеру та синтетичної шерсті, що захищає тіло від морозів набагато краще, ніж шуби.

Компанія Gudrun Sjödén пропонує шкіряні легінси, вироблені з рослинних матеріалів, та відходів з виробництва ягнят на Фарерських островах.

Стартап в Міссурі працює над розвитком культивованої шкіри, яка вирощується в лабораторії.

Це вимагає грошових та часових ресурсів, але рано чи пізно приведе до зниження, а згодом й до відмови від вбивства тварин.

У 2016 Сан-Франциско стало найбільшим американським містом, де заборонено продавати хутро. Закон вступив в дію з 1 січня, та стосується будь-якого одягу чи аксесуарів.

Поправка до закону дозволяє, фермерам та роздрібним продавцям, продати поточні запаси до 2020 року.

[BANNER2]

Інші міста Америки теж долучились до ініціативи та перевіряють штучні хутряні вироби на наявність натуральних елементів.

В Україні боротьбу за відмову від хутра вже кілька років веде гуманістичний рух UAnimals. Організація стала першою в світовому об’єднанні Fur Free Alliance та регулярно проводить марші, антихутряніакції та пікети.

За рік до проекту Fur Free Retailer активістам UAnimals вдалося долучити 16 українських дизайнерів: від Andre Tan до Bevza, від Lake до Elena Reva.

З 1986 року, в Америці існує свято – вільна від хутра п'ятниця, Fur Free Friday, коли активісти виходять на вулиці, щоб розповісти людям про жорстокість хутро виробників та гуманний одяг.

Бо якщо думка допоможе хоча б одній живій істоті, вона варта бути почутою.

Почуйте й нашу, і наступного разу, купуючи хутряний одяг, задумайтесь – чи справді особистий комфорт вартий страждань сотень тварин?

Анна Біленька, активістка Uanimals, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина photo25th/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Петиція за заборону хутра в Україні набрала достатньо голосів. Тепер її має розглянути Рада

Чим шкідливі хутрові ферми для людей та довкілля: українські приклади

Лисиці з ожирінням і заплаканими очима. Як у Фінляндії вирощують тварин на хутро