5 змін і одна перепона: що насправді відбувається з туберкульозом в Україні

864
21 березня 2019

24 роки – стільки минуло з моменту, коли в Україні зафіксували епідемію туберкульозу.

До сьогодні ця проблема залишається актуальною. І на це впливає безліч факторів.

Так, можна сміливо говорити про те, що до сьогодні для лікування дітей та дорослих на стаціонарі не створені відповідні умови.

Немає заходів, спрямованих на попередження розповсюдження інфекції у протитуберкульозних диспансерах, а часто – немає і ефективного лікування.

Так, можна запевняти, що при цьому альтернатив стаціонару не так багато: амбулаторне лікування досі викликає в суспільстві паніку, оскільки "хворого на туберкульоз обов’язково потрібно ізолювати", незважаючи на те, знебацилений він чи ні.

Так, можна скаржитися на те, що медзаклади не мають грошей, щоб щось змінювати.

А можна і не говорити, не запевняти і не скаржитися, оскільки є інша сторона.

Часто її ігнорують.

Тож що насправді відбувається з туберкульозом в Україні?

ЗМІНИ У ЛІКУВАННІ ДИТЯЧОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Щорічно до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом TBpeople Ukraine організовує фотовиставку "Туберкульоз очима пацієнтів".

Її довелося оновлювати – за рік 4 учасники проекту померли, так і не дочекавшись допомоги.

Цього року взяти участь у проекті погодилася родина, яка вже п’ять років бореться з туберкульозом.

У подружжя двоє донечок, які пройшли шлях лікування мультирезистентного туберкульозу – 20 місяців болю, про який тепер родина намагається забути.

Так, на жаль, в нашій країні сьогодні не створені умови для лікування дитячого туберкульозу,  які б враховували потреби дітей.

Починаючи з діагностики, лікування, надання соціальної та психологічної допомоги, і закінчуючи відсутністю підтримки для батьків, у той час як про роботу мови бути не може – терапія складна, і діти потребують догляду.

Та поступово зміни відбуваються.

По-перше, цього року держава закуповує протитуберкульозні ліки в суспензії. Це значно полегшить лікування дітей.

По-друге, у Центрі громадського здоров’я МОЗ вже переклали міжнародні протоколи лікування туберкульозу у дітей, і затвердження загальнодержавної програми протидії ВІЛ/СНІДу на 2018-2021 роки має прискорити процес затвердження цих протоколів в Україні.

По-третє, усе це відбувається в умовах скорочення динаміки захворюваності дітей на туберкульоз.

Тож, не погодитися з тим, що процес змін вже запущений, неможливо.

ПЕРЕХІД НА ОРІЄНТОВАНУ НА ЛЮДИНУ МОДЕЛЬ ЛІКУВАННЯ

Більше 50 років тому Всесвітня організація охорони здоров’я визнала необхідність виділення ресурсів на лікування туберкульозу, а не створення нових протитуберкульозних ліжок.

А як же ізолювати хворого, місяців на 6-8 відгородити від родини та роботи, всі соціальні контакти розірвати? 

На жаль, саме так часто це досі працює в Україні.

Чому?

Бо у нашому суспільстві до сьогодні прийнято вірити у те, що госпіталізація потрібна в більшості випадків туберкульозу та що пацієнти з туберкульозом заразні для оточуючих. 

Наявна система надання протитуберкульозної допомоги з надмірною кількістю ліжок орієнтована на концентрацію хворих у диспансерах.

Це не відповідає сучасним міжнародним практикам та не гарантує охоплення населення послугами з профілактики, виявлення, діагностики та лікування.

Більше того, правда в тому, що згідно з міжнародними даними, амбулаторна модель більш ефективна, ніж стаціонарна, і менш затратна.

Час зрозуміти, що пацієнти без бактеріовиділення можуть лікуватися амбулаторно.

На практиці це відбувається так: пацієнт йде до свого сімейного лікаря, отримує протитуберкульозні препарати, дотримується рекомендацій і повертається в родину – залишається соціально активним.

Безумовно, є певна категорія пацієнтів, які потребують соціальної підтримки. Для них стаціонар може сприяти успішному завершенню лікування.

Для інших тривала госпіталізація призводить до втрати соціальних зв’язків, робочих місць.

Діти у диспансерах не мають змоги розвиватися, навчатися, стають асоціальними.

Саме тому сьогодні існує потреба у переході до пацієнт-орієнтованої моделі лікування.

Зважаючи на це, з другої половини 2019 року хворі на чутливі форми туберкульозу лікуватимуться переважно амбулаторно під наглядом сімейного лікаря.

За виявлення хворих на туберкульоз та супровід процесу лікування кошти сімейним лікарям виплачуватиме Національна служба здоров'я України.

Крім того, при наданні первинної медичної допомоги впроваджується анкетування хворих на туберкульоз, щоб не пропускали випадки туберкульозу.

І це ще одна зміна, що чекає на нас у лікуванні туберкульозу. А звідси  виникає і необхідність у соціальному супроводі пацієнтів на амбулаторній фазі лікування

СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД

Сьогодні в Україні відбувається перехід на державне фінансування програм лікування ВІЛ/СНІДу та туберкульозу.

Це означає, що якщо раніше ці програми фінансував Глобальний Фонд для боротьби зі СНІДом та туберкульозом, тепер держава взяла на себе зобов’язання забезпечити сталу відповідь епідеміям туберкульозу та ВІЛ/СНІДу до 2020 року.

Та в умовах децентралізації важливо, щоб влада на місцях розуміла проблему і спрямовувала на її вирішення кошти з бюджетів.

Ключову роль у цьому процесі грають саме неурядові організації зі значним успішним досвідом щодо адвокації виділення коштів місцевих бюджетів та виконання соціального замовлення.

Відтак, у Полтаві, Сумах, Львові, Черкасах, Рівно та Херсоні соціальний супровід пацієнтів з туберкульозом на амбулаторній фазі лікування здійснюють неурядові організації за кошти місцевих бюджетів.

Соціальний супровід передбачає, що ще до початку амбулаторного етапу лікування соціальний та медичний працівник складають план індивідуального супроводу пацієнта.

Далі соціальний працівник контролює перебіг лікування: доставляє препарати пацієнту, здійснює оцінку якості надання медичних послуг, мотивує продовжувати лікування тих пацієнтів, які перервали його, надає продуктові набори за необхідності тощо.

З часом ця практика буде поширюватиметься і на інші області України.  

ІНФЕКЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ

Часто ви бачите, щоб у медичних закладах пацієнтам видавали хірургічні маски, у тому числі й під час консультацій у лікаря?

Або щоб у стаціонарах пацієнти з бактеріовиділенням були ізольовані в одномісних палатах, ще й з вентиляційною системою і окремим туалетом та душовою кабіною?

Це лише деякі з правил інфекційного контролю, якого сьогодні у протитуберульозних диспансерах України переважно не дотримуються.

Практика, коли людину з мультирезистентним туберкульозом та людину з чутливим туберкульозом поміщають в одній палаті – реалії.

Це загрожує перехресним зараженням: коли людина, яка без проблем може вилікуватися за допомогою звичайних препаратів, заражається на стійку до основних препаратів форму туберкульозу.

Та при цьому протитуберкульозні лікарні вже мають умови, що сприяють змінам цієї ситуації.

Перехід на амбулаторну модель лікування, про який згадувалося раніше, передбачає скорочення кількості ліжок. Це у свою чергу допомагає медичному закладу зекономити гроші та перенаправити їх на впровадження інфекційного контролю.

Залучення місцевих бюджетів допомагає прискорити цей процес. І деякі фтизіатри в Україні вже використовують ці можливості.

Як приклад таких реформаторів, гендиректор Волинського обласного територіального медичного протитуберкульозного об’єднання Іван Низкогуз у жовтні 2018 року почав скорочувати кількість ліжок. Якщо раніше тут їх було 300, то після оптимізації – 245, а з квітня 2018 – 180 ліжок.

У лютому ж на стаціонарному лікуванні у цьому диспансері перебувало 158 хворих. Іван переконаний, що лікарня має бути місцем лише невідкладного медичного втручання, і переконує, що мультирезистентний туберкульоз найбільше поширений у тих країнах, де надають перевагу стаціонарному лікуванню.

У закладі, у якому зараз головує Іван, вже встановили автономні системи доступу для відділень мультирезистентного та полірезистентного туберкульозу.

Тепер у ці відділення потрапити можуть лише медичні працівники за допомогою карток, щоб хворі не контактували з іншими до знебацилення.

При цьому і для пацієнтів створені комфортні умови перебування: за державні кошти та кошти громади області відремонтували душові кімнати та туалети.

І лікар на цьому не зупиняється. З липня 2019 року НСЗУ планує за програмою "Безкоштовна діагностика" оплачувати діагностичні послуги за направленням сімейних лікарів, терапевтів і педіатрів на рівні спеціалізованої медичної допомоги.

Для лікарні це нові можливості та ресурси. Тому в медзакладі планують робити діагностику і отримувати від НСЗУ за це гроші.

ЛІКУВАННЯ

Раніше пацієнти з розширеною резистентністю або із мультирезистентним туберкульозом зі стійкістю до ін’єкційних протитуберкульозних препаратів були фактично приречені, оскільки шансів на одужання вони майже не мали.

Через це часто пацієнти мусили шукати препарати з-за кордону.

Так виникла потреба у нових протитуберкульозних препаратах – бедаквиліні та деламаніді.

У червні 2018 року в Україні вперше зареєстровали сучасний бедаквілін, а у 2019 – деламанід.

Наразі очікуємо, коли ці препарати зайдуть в Україну.

Застосування цих препаратів дає пацієнтам із розширеною резистентністю справжній шанс на одужання, а отже і на життя.

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА З ПРОТИДІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ: ПІД ПИТАННЯМ

Сьогодні ми опинилися у ситуації, коли реалізація Загальнодержавної цільової програми протидії туберкульозу закінчилася ще у 2016 році, а нова до сьогодні не затверджена.

У січні 2019 року уряд подав на розгляд до Верховної ради проект програми протидії туберкульозу до 2021 року.

Один із нових стратегічних її напрямів – впровадження моделі протитуберкульозної допомоги, орієнтованої на потреби людей.

Мова знову йде про амбулаторне лікування зі стійкими механізмами фінансування та оплати, що розроблені для досягнення більш високих результатів у сфері профілактики та лікування туберкульозу.

Програма націлена на принципове реформування підходів до лікування туберкульозу, про які, зокрема, йшлося вище.

Наразі ж можна сміливо говорити про відсутність політичної волі на її затвердження – вона досі перебуває на розгляді у Комітеті з питань охорони здоров’я на чолі з Ольгою Богомолець, і, очевидно, не є в пріоритеті, незважаючи на тисячі життів, які залежать від її прийняття.

Ольга Клименко, глава общественной организации TB People Ukraine, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Zerbor/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Путь изгоя, или Почему в Японии так мало людей болеют туберкулезом 

Як в Одесі виліковують туберкульоз вдома і отримують винагороду за його подолання 

Туберкульоз – це… Тест "на здоров'я", обізнаність та уважність 

Эпидемия туберкулеза: пришло время принимать решения

powered by lun.ua

Головне на сайті