Подивитися крутий фільм: як безкоштовно змінити кіно-смаки українців
180 кінотеатрів налічується у всій багатомільйонній Україні. Такими є дані Держкіно.
Це – трохи більше 500 екранів, для порівняння – у Британії їх близько 4300.
Лише київський "Жовтень" є членом Міжнародної конфедерації артхаусних кінотеатрів (CICAE). Тобто лише один із 180 позиціонує себе як установу, чиєю головною метою є не комерційний прибуток, а розвиток кіномистецтва, зокрема, показ не масового, а так званого авторського кіно або, як його ще називають, артхаусного.
Авторське кіно – це жанр фільмів, які розраховані на вужче коло глядачів. Вони відрізняються від картин великих кіностудій серйознішим, інтелектуальнішим сюжетом, гострою проблематикою тощо.
Тому артхаус вважається противагою масовій культурі Голівуду.
Нинішня кількість та стан кінотеатрів призвели до того, що українська аудиторія не має сформованого смаку – найуспішнішими українськими картинами за касовими зборами у прокаті 2018 року стали комедії "Скажене весілля" і "Свінгери".
Але українське авторське кіно також розвивається.
Для прикладу, у 2014 році режисер Мирослав Слабошпицький випустив перший у світі фільм "Плем’я", знятий без жодного слова – виключно українською мовою жестів, і тримав три нагороди на Каннському кінофестивалі.
А у минулому році Канни відкривав український фільм "Донбас" Сергія Лозниці, й також отримав приз.
Сьогодні арт-фільми в Україні не такі популярні, як, наприклад, у Польщі, де дуже розвинений кіноклубний рух.
А клуб у місцевій бібліотеці чи школі – це можливість показати фільм не тільки у великих містах, а й у віддалених районах, де взагалі немає кінофікації.
До того ж, кіноклуб – це знайомства, обговорення фільму і розвиток аудиторії. Має бути та критична кількість людей, які вважають похід у кіно не просто атракціоном, а дотиком до мистецтва.
Кіноклуби – це також простір для формування потенційних кадрів. Для прикладу, Андрій Халпахчі, генеральний директор кінофестивалю "Молодість", свого часу очолював кіноклуб при столичному кінотеатрі "Зоряний". Я сам вів кіноклуб при рідному Донецькому національному університеті.
Тож ідея проекту "Кіноклуб" витала в повітрі.
Почалося все з того, що влітку 2016 до нас звернувся студент одного зі столичних університетів з проханням давати фільми для показів. Але спілкуватися окремо з кожним клубом в Україні – це нереально. Тому ми подумали – чому б не зробити якийсь простий єдиний ресурс для всіх охочих?
Так почалася робота над пілотним проектом – дуже простеньким веб-сайтом з невеликим переліком фільмів.
І будь-хто з будь-якого населеного пункту в Україні вже міг отримати фільм для некомерційного показу на дуже простих умовах:
- не можна брати з відвідувачів гроші, рекламувати на показах будь-які торгові марки або щось продавати;
- перед показом фільму організатор має показати кілька трейлерів наших картин, які виходитимуть в прокат в майбутньому;
- після показу – надіслати фотозвіт події.
В іншому процедура дуже проста – заповнюєте невелику анкету на сайті kinoklub.org.ua і отримуєте фільм.
Відразу після старту проекту у січні 2017 року ми відчули значний попит.
Тому що крім формальних моментів з авторськими правами проект "Кіноклуб" вирішував проблему експертизи – ми ж відбираємо фільми до каталогу "Артхаус Трафік".
Дивимося на фільми-аналоги, дивимося, як публіка сприйняла картини режисера, і намагаємося зрозуміти – буде кіно близьке українській аудиторії чи ні; чи підуть його дивитися люди в Києві, Одесі, Бердянську; чи зможе людина підняти свою п'яту точку з дивану, купити квиток і сходити в кінотеатр.
Коли ми вирішили розвивати проект, знайшли програму Європейського союзу "Культурні мости" (англ. - "Culture Bridges"), їхній грант у майже 8000 євро дуже допоміг.
До того ми робили це "на колінках", у вільний від основної роботи час, а тепер змогли все виконати професійно – на початку 2018 року з’явився повноцінний сайт і каталог фільмів.
Потім ми отримали підтримку від Держкіно. Для нас це стало сигналом, що проект "Кіноклуб" – вже не якийсь "маргінальний" рух, до нього ставляться серйозно.
Cьогодні ми співпрацюємо з 412 кіноклубами в 149 населених пунктах.
На цьому робота не закінчується. Ми організували серію кіноклубних фестивалів, найбільш популярним серед них є програма фесту "Нового українського кіно". Бо в регіонах ці фільми часто або взагалі не показуються, або знаходяться в прокаті лише кілька тижнів. Хоча програми фестивалів британського та австрійського кіно серед кіноклубів також користуються попитом.
Взагалі, артхаусне кіно – це не обов’язково складне кіно. У нашому каталозі вибір фільмів великий і різноманітний, можна обрати для своєї аудиторії. Ті кіноклуби, які покажуть програму "Нового українського кіно" необов’язково покажуть Ларса фон Трієра (данського артхаусного кінорежисера – ред).
Навіщо це нам?
У компанії "Артхаус Трафік" є місія – створення і поширення мистецтва кіно. За форматом ми – кінокомпанія, але ми не обмежуємо себе зароблянням грошей.
У нас дуже різні проекти, і продаж фільму – це лише один із способів його поширення, а можна працювати й інакше.
Я думаю, що рано чи пізно кіноклубний рух матиме вплив на кінотеатри. Якщо буде готовий глядач, для якого ім’я Марини Степанської (української режисерки-переможиці Одеського міжнародного кінофестивалю у 2015 році з короткомеражкою "Чоловіча робота", у 2017 році дебютувала з повнометражною стрічкою "Стрімголов" – ред.) буде щось означати, то на її наступний фільм вони – вже підготовлена потенційна аудиторія, підуть в кінотеатр.
До того ж, хто знає – сьогоднішні директори кіноклубів завтра можуть стати директорами артхаусних кінотеатрів.
Денис Іванов, український кінодистриб’ютор, засновник компанії "Артхаус Трафік" та Одеського міжнародного кінофестивалю
Записала Саміра Аббасова, спеціально для УП.Життя
Титульна світлина ra2studio/Depositphotos
Більше про кіно:
Валар моргуліс! Інтерв’ю з тим, хто створив дотракійську та валірійську мови для "Гри престолів"
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.