Сквер двох П’єро має з'явитися у Києві

2078
28 червня 2019

29 червня минає три роки як наші батьки Ярослав і Анна-Надія залишились без молодшого сина, а я залишився без єдиного брата… Василя. 

Ми росли разом, один одного виховували і підтримували…

Бурхливі і важкі 70-і, 80-ті, а потім прем’єри, концерти, безліч міст, різні зали, різні твори, різні країни, музиканти, співаки, композитори, диригенти, багато гарних людей, якісні ресторани, найкращі пляжі, а потім війна, оселедець, побратими, фронт, вічність,… герой,… міф… Василь Сліпак. 

Оперні співаки Василь Сліпак і Перін Медофф, Франція, 2010 рік

Але в мене немає відчуття, що він покинув цей світ, бо кожен день відчуваю його дії, підказки, знаки... Багато чого відбувається.

Понад два роки небайдужі кияни борются за сквер Василя Сліпака на розі Боричевого Току та Андріївського узвозу!

Нелегка це борня, бо зачіпає системні задавнені блоки зіпсованого суспільства. А люди розділені, маніпуляції досягли найвищого гатунку, цінності знівельовані, емоції зашкалюють… Ми мало чуємо, багато важливого пропускаємо і майже не знаходимо часу на роздуми і пошук власного ставлення до того, що відбувається.

І саме в гарячі часи змагань за Сквер імені Василя відбулась дуже знакова для мене подія. Можливо, і ще для когось?

Тихо і без зайвого пафосу через дорогу від Василя став прямо перед його очима "П’єро", дещо втомлений, делікатний, але все таки дає знак, що не проти поспілкуватись…

Так, через дорогу від майбутнього скверу з’явився пам’ятник Олександру Вертинському.

"П’єро" Олександр Вертинський і його пам’ятник на розі Андріївського узвозу і Боричевого току

"П’єро", "П’єро", "П’єро"…. Двоє П’єро знову зустрілись!

Так, це не перша їх зустріч у просторі і часі…

Перша була майже 25 років тому…

3 жовтня 1994 року 20-ти річний молодий контратенор вперше в якості соліста з’явився у Києві, де у залі Будинку вчених з шаленим успіхом виконав камерну кантату Олександра Козаренка "П'єро мертвопетлює" на слова Михайля Семенка, яка збурила київську публіку і закордонних гостей, про це писали у газетах, показували по телевізору і говорили на радіо… Василь був у образі "П’єро".

І саме у цьому будинку народився Олександр Вертинський. Це була перша зустріч двох П’єро.

Друга, з поки що мені відомих, вже на наших очах відбулась на розі Андріївського узвозу і Боричевого току.

Допитливий читач одразу почне шукати розбіжності між цими видатними співаками, які прославили Україну на весь світ.

Я спробую знайти спільне.

Найперше, що іх об’єднувало: незмінна популярність у різноманітної публіки.

Обоє любили Україну і Київ, обоє покорили київську публіку, а за тим і весь світ: Олександр в образі "П’єро", Василь в образі "П’єро мертвопетлює".

Василь Сліпак в образі "П’єро мертвопетлює"

Обоє провели суттєву частину свого життя у Парижі: Василь 20 років, Олександр 10, покоривши цю могутню столицю світу.

Цікаво, що у турбулентні часи, вони пішли добровольцями на фронт, один санітаром, другий кулеметником…

І сьогодні П’єро і П’єро, який мертвопетлює, зустрілись у центрі древнього Києва, даючи нам грунт для роздумів і подальших дій.

Можна, звичайно проігнорувати ці живі знаки, а можна прийняти це, з’єднавши цю київську місцину у спільний простір, який, можливо змусить нас по іншому подивитись на майбутнє, де переможуть ті, хто здатний примиритись та об’єднатись, а не хронічно поїдати один одного, топчачись на місці, або й регресуючи.

Цей новий Сквер зміг би свідчити, що ми зробили висновки з нашого минулого і рухаємось вперед.

І можливо, через віки нащадки гідно оцінять цей наш крок, мило спілкуючись на лавочках у тіні крон дерев затишного скверу у нижній частині Андріївського узвозу.

Київський виступ Василя у Києві далекого 1994 року закінчувався такими Семенковими словами:

Я покажу вам безліч світів – 
Оригінальних і капризних. 
Я покажу вам безліч шляхів – 
Хто хоче мого духа визвать?

Ми проходимо до останнього пункту. 
Ми перемогли всі стихії й дощі. 
Я відчинив двері замкнуті – 
Хто хоче зі мною гулять вночі?

29 червня ми розпочнемо ІІІ відкритий міжнародний музичний маратон пам’яті Героя України, кавалера орденів "Золота Зірка" та ордену "За Мужність І ступеня", оперного співака, волонтера, добровольця і громадського діяча Василя Сліпака, який героїчно загинув біля смт Луганське Донецької області, виконуючи бойове завдання і прикриваючи своїх побратимів.

Чому мaратон, а не марафон?

Коли ми (я, Володимир Сивохіп – директор Львівської національної філармонії, Дмитро Кацал – директор хорової капели "Дударик") вирішили зробити проект пам'яті Василя, то хотіли щоб це був забіг не одноразовий, не короткий, а як найдовший, тому вирішили вжити грецьке слово Marathon, забіг на довгу дистанцію.

Це було 2 роки тому. А зараз, відповідно до нового правопису, який був прийнятий нещодавно, слово маратон може вживатися, як і марафон.

Тема цьогорічного маратону "Тиха музика для роздумів". Ознайомтеся з афішею і приходьте. 

Для збільшення натисніть на світлину

Орест Сліпак, виконавчий директор Фундації Василя Сліпака, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua