Дематюкація, або Інколи вилаятися може допомогти муха

Проект закону про дематюкацію нагадав мені давню історію. Можливо, хтось із депутатів прочитає цю замітку і внесе поправку до цього проекту.

***

Це було давно. Я віддав викладацькій роботі в ПТУ 15 років.

За цей час в училищі відбувалися різні події. Але одна з них спливло в пам'яті. Вірніше, мені про неї нагадали.

Заходячи в маршрутку на кінцевій зупинці, я, не дивлячись на водія, показав посвідчення пенсіонера.

– Ой, учитель, навіщо ви мені показуєте ваше посвідчення, я вас узнав.

– О, ви такі люб'язні, – не без іронії відповів я, знаючи звичаї водіїв маршруток.

– Як вчили!

Я не зміг впізнати колишнього учня. Минуло багато років. Через мою аудиторію пройшло близько трьох тисяч молодиків.

Коли приготувався виходити, він, усміхаючись, запитав:

– А, пам'ятайте, муху?

– Яку муху. Це, що, чиєсь прізвище?

– Та ні. Я про справжню муху!

– Не пам'ятаю, – відповів я і вийшов. Потім згадав цю історію...

Одного разу, підійшовши до аудиторії, я почув, як учні лаються, обзиваючи один одного непристойними словами.

– Це що за Содом і Гоморра?! – крикнув я, входячи в клас.

Шум затих, але деякі хлопці продовжували потихеньку лаятися.

– А ми знаємо, що таке Содом і Гоморра. Нам це всі вчителі на уроках говорять, – залунали голоси.

– Так? Ну, тоді скажіть мені, які однакові літери, що стоять поруч, є в цих двох словах,

Це був один з прийомів, які я часто застосовував, коли потрібно було чимось зацікавити учнів.

– Ом, ом! – закричали з місць.

– Які ви розумні та кмітливі (це теж був прийом)! Ну, ось і тема нашого уроку, якраз, про відомого фізика Ома.

Так ми плавно перейшли до уроку. Наостанок я вирішив провести виховну роботу.

– Хлопці, ось ви обзиваєте один одного непристойними словами. Це погано! Своє ставлення до людини, яка вам не подобається, можна висловити іншими словами, ну, наприклад: – "А на тебе муха сіла!".

Цим ви нічого начебто образливого не сказали, але душу відвели. Не всі відразу зрозуміли сенс цих слів. Однак розумники роз'яснили іншим, куди сідають мухи.

Це було моєю фатальною помилкою. Сам того не підозрюючи, я дав молодикам потужну психологічну зброю.

Якби ж я знав про наслідки моєї "виховної" роботи!

Не відкладаючи на потім, діти почали "саджати" один на одного мух. Дзвінок сповістив про закінчення уроку. Мої слухачі розбіглися по училищу, і почалася ланцюгова реакція.

Ця муха стала "перелітати" з вуст в уста, з причини і без причини.

Оскільки в класах мух не було, діти почали зображати дзижчання цих комах. Вчителі не могли зрозуміти, в чому справа. Але майбутній робітничий клас пояснив, у чому суть "приземлення" мух.

Дізнавшись, хто автор цього вислову, всі викладачі ополчилися проти мене. Особливо лютував завуч – завзятий охоронець дисципліни в училищі.

Дійшли чутки і до директора. Викликав до себе в кабінет.

– Чому ви навчаєте дітей!? Яка муха вас вкусила!? – почав він.

– Ну, ось, бачите, і ви про муху згадали, – відповів я, ледь стримуючись від сміху.

Пояснивши йому, за яких обставин я дав дітям раду, як не застосовувати лайливі слова, ми дійшли спільної згоди, що нічого кримінального в цьому немає.

Більш того, загальна успішність по училищу зросла. Варто було вчителю тільки подумати про негативну позначку в журналі, як в класі відразу ж "з'являлися мухи".

А якому вчителеві хотілося б виявити на собі посадочний майданчик для комахи? Покращилися відносини між учнями та вчителями. Не було слів "геть із класу!" та інших грубощів, яких допускали деякі викладачі.

Життя в училищі пішло своїм ходом. Але іноді поява справжніх комах в класі захоплювала молодь і вони із задоволенням починали за ними полювати. Вчителям же довго доводилося втихомирювати ловців, але тільки добрими словами.

***

До речі. У мене є пропозиція, як лаятися фахівцям.

Щоб тобі ні дна, ні покришки! – Бондар.

Щоб тобі пусто було! – Доміношник.

Щоб тебе чорти забрали! – Поліцейський.

Щоб ти так жив! – Лікар – реаніматор.

Щоб ти жив на одну зарплату! – Нормувальник.

Щоб тобі поприщало! – Лікар – дерматолог.

Щоб тобі світ замакітрився! – Гончар.

Щоб ти колом став! – Математик.

Щоб тебе понесло за вітряками! – Мірошник.

Щоб тебе дощ намочив! – Синоптик.

Щоб ти зарплату не отримував! – Касир.

Щоб у тебе не просихало! – Маляр.

Щоб тобі не судилося! – Адвокат.

Данило Кармінський, пенсіонер, для УП.Життя

Титульне фото: evgdemidova/Depositphotos