Принципи конструктивного діалогу в соціальних медіа

569
26 липня 2020

Діалог в інтернеті суттєво відрізняється від живого – тут учасники або поверхнево знайомі, або не знають одне одного взагалі, а сама особистість зі своїми якостями стає непомітною або стирається повністю.

Останнім часом багато хто скаржиться на марність інтернет-дискусій, кажуть: "Вони забирають багато сил і не досягають жодного результату".

Саме тому я вирішила поговорити докладніше про те, чим відрізняється деструктивна полеміка від конструктивної дискусії, і чи можливий узагалі конструктив в соцмережах.

Філософ Мартін Бубер говорить про два основних сполучних принципи в діалозі: "Я-Воно" і "Я-Ти".

Відмінності між цими принципами яскраво проявляються в сучасних диспутах у соціальних мережах.

Коли ми комунікуємо в рамках моделі "Я-Воно", ми розглядаємо співрозмовника не як декого, а як дещо.

"Я-Воно" (сюди ж входить Він або Вона) – це позиція відчуження, де ми не намагаємося побачити особистість у співрозмовникові, і в його аргументах не прагнемо знайти якусь цінність.

Ми хочемо перемогти в діалозі, самоствердитися, поборотися, і робимо це зовсім не з метою досягнення консенсусу.

У цифрову епоху буває складно розібратися, чи справді відповідають заявлені наміри людей їх реальним цілям.

Здається, людина прийшла в дискусію, щоб допомогти собі та іншим розібратися в суті проблеми, а в дійсності вона може переслідувати зовсім інші цілі.

Давайте розберемося, про які приховані цілі може йти мова.

1. Озвучується думка або рефлексія, не звертаючись ні до кого конкретно.

Прихована мета тут – висловитися, полегшити душу.

Можливо, автор навіть не потребує відповіді або підтримки, він пише або залишає коментар лише для себе самого.

2. Відповідь адресується конкретній людині з конкретною тональністю, в залежності від тону і висловлювання співрозмовника(ці).

В цьому випадку чітко зчитується погляд на іншого саме як на опонента.

Метою є спілкування саме з цим конкретним співрозмовником чи співрозмовницею і тут можливі переходи на особистості і маніпулятивні висловлювання.

3. Людина відповідає з метою справити враження на читачів.

Як в дебатах, незалежно від того, кому відповідаєш, завданням є переконати не конкретну людину, а третю сторону, що спостерігає за діалогом.

4. Відповідь адресується не особисто автору посту, який підняв проблему тут і зараз, а умовному Канту або Арістотелю, ідеї яких лежать в основі даного діалогу.

Мета тут – дискусія з "невидимим" автором ідеї, а не з реальними опонентами.

Співрозмовник(ця) тримається максимально відсторонено як від живих опонентів, так і від реальних аргументів.

Усі ми знаємо, яким токсичним може бути мережеве спілкування.

Достатньо подивитись коментарі під будь-якою політичною новиною чи повідомленням про соціальну проблему – і стає страшно, в якому суспільстві ми живемо.

Чи ця агресія узагалі властива нашим співгромадян(кам)?

Чи стає можливою через те, що люди не бачать своїх – насправді живих – співрозмовників і забувають про емпатію та елементарні правила ввічливості?

Як дискутувати у соцмережах з повагою до співрозмовник(ів), та зберігаючи власні нерви?

Варто запам'ятати важливе розрізнення:

1. Завдання полеміки – затвердити себе у заздалегідь обраній позиції.

2. Метою дискусії є пошук істини, заради вирішення проблеми.

3. Всі інші форми можна віднести до мережевих суперечок.

Під час ведення дискусії немає мети перемогти або підім'яти під себе супротивника. Дискусант(ка) підбирає аргументи, в яких немає прихованих образ, переходів на особистості чи маніпуляцій.

Якщо ви бачите бажання зачепити співрозмовників або виставити їх позицію в найгіршому світлі – перед вами полеміст або просто сперечальник.

Дискусія ведеться на підгрунті взаємної поваги і бажання дізнатися нове, краще зрозуміти питання, вирішити проблему.

Метою дискусії є не конфлікт, а співпраця. Вона є проявом поваги до опонентів полягає в тому, щоб обговорювати аргументи, свідчення, але не самих опонентів.

Істина під час діалогу народжується тоді, коли "Не Я" перетворюється в "Ти", коли ми перестаємо відмежовуватися від співрозмовників, а навпаки наближаємося до них.

Діалог "Я-Ти" несе в собі рівнозначність, а не пошук користі та вигоди.

Важливо ставитися до людини в діалозі як до цілісної особистості, а не розглядати її як набір якихось умовних властивостей, робити зусилля, щоб виводити опонента у своїй голові зі стану "Воно" та перетворити його узагальнений образ в конкретну особистість – в "Ти".

Виходячи з вищесказаного, ми можемо говорити про два варіанти комунікації, один з яких веде до конструктивної дискусії, а інший – до полеміки чи суперечок.

1. Бачити в опонентах насамперед особистості, а не набір ворожих переконань.  

2. Бачити проблему і предмет обговорення, відсторонюючись від співрозмовників, особистості яких в такому разі не мають жодного значення, а отже і цінність їхніх висловлювань є вкрай низькою.

Безумовно, добре підготовлений в аргументах оратор має більше шансів на перемогу, якщо за мету ставиться виглядати красивими у суперечці.

Однак в такому випадку виникає питання, для чого потрібен такий діалог: зрозуміти щось нове чи затвердити свою значимість в перетягуванні канату?

У англійських дебатах (policy debates) використовується метод переконання не самої особистості, а третьої сторони.

Яскраві персонажі інтернет-дебатів використовують саме ці методи – пишуть пафосними гаслами, метою яких є зібрати більше лайків і оплесків.

Людина пише не відповідаючи співрозмовнику(ці), а наче постійно хизується та озирається на те, як виглядає збоку.

На жаль в мережевому спілкуванні важко опиратися на англійські дебати як на взірцевий приклад, адже ефективні дебати можуть відбуватися лише за попередньо узгодженими правилами та між опонентами, що мають приблизно однаковий рівень знань.

В українському Facebook є групи, де в модераторських правилах є принципи конструктивної дискусії.

В таких групах, зокрема у проекті ресурсу "Гендер в Деталях" є спільнота "Фемінізм в Деталях", де можна тренуватися відстоювати свою позицію, керуючись принципом поважного діалогу.  

Важливо вміти ставити правильні питання, володіти аргументами, постійно стежити за своєю поведінкою, не переходити на особистості.

Тут потрібно донести до співрозмовників важливість проблеми, пояснити її причину, запропонувати засоби виправлення і підкреслити переваги запропонованого варіанту.

Якщо інша людина в діалозі вносить додаткові конструктивні думки, варто поповнити ними аргументаційний ряд, що точно надихне на цікаві питання або пошук нових рішень.

Марина Лук’янова, виконавчий директор ГО "Євроатлантичний курс", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Mikado767/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Сваріться правильно: 9 порад психолога, як при цьому не нашкодити стосункам

Ця фраза допоможе припинити подружню суперечку: експерти

7 причин, через які сваряться пари у перший рік спільного життя

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua