Тримайте в домі п'ять коробок для радості

У таку коробку варто складати те, що нам би дуже хотілося зберегти.

Запитаймо себе: "Чи захочу я про це згадати, потримати в руках, розказати комусь через 5, 10, 30... років?".

Деякі речі варто підписати назвою події, датою чи вказати, від кого ми її отримали.

У коробках моїх дітей є, наприклад, незвичайні камінці з поїздок, квитки в театр, монети інших країни, шкільні щоденники, малюнки, які рука не піднімається викинути, перший телефон і навіть перша шкільна форма...

Як щодо об'ємних виробів ручної роботи, які хочеться зберегти, але бракує місця, і припадають пилюкою чи втрачають естетичний вигляд? Ми їх фотографуємо, і ці роздруковані фото можна теж зберігати в такій коробці.

Коробка спогадів дорослого чи подружжя – то теж прекрасна нагода час від часу ТОРКНУТИСЯ свого минулого у прямому значенні цього слова.

Її я придумала ще тоді, коли мої діти були малими, коли потрібно було навчити їх класти речі на місце, прибирати і дбати про затишок в домі.

Очевидно, що це довгий і непростий процес. Та щось хотілося зробити з тим, що викликало в дітей найбурхливіші емоції – прохання чи нагадування прибрати ЗАРАЗ, ВЖЕ, В ЦЮ МИТЬ, ТЕРМІНОВО, НЕГАЙНО. А, як всі батьки погодяться, миті бувають різні...

Та й нам, дорослим, зізнаймося, не завжди хочеться при поверненні в дім розвішати одяг, розкласти усі придбані речі на місця і покласти парасолю або рукавички там, де належить. Часом треба зробити паузу, відпочити, а тоді усе складати.

[BANNER1]

Тому якось я взяла коробку середнього розміру і поставила її в дитячу кімнату. "Це коробка-мегаполіс. Знайомтеся, – пояснила я. ­– Як і у великому місті, тут можуть жити які завгодно речі. Але! Ввечері, до сну їх треба повернути на місце".

І це спрацювало! В коробку-мегаполіс відправлялися папірці, які треба було перебрати, "але не зараз"; іграшки, що потребували часу на сортування тощо.

Часом там жив одяг, але той, що не потребував прасування. Бо після кількох разів перепрасовування чогось із "мегаполісу", діти втомилися й вирішили дещо зразу вішати в шафу.

Коробка-мегаполіс допомогла досягти чистоти й порядку на робочому столі, килимку, ліжку. І з часом виселилася з кімнати.

На зміну їй дотепер з’являються шухляда чи поличка-мегаполіс Ну, щоб дозволити собі інколи прибрати "але не зараз".

Туди можна кидати невеличкі папірці з текстом "Сьогодні я вдячний за...", чи просто намистинки або ж квасолинки-подяки.

Така коробка може бути особистою чи сімейною, вічною чи тижневою, – але те, що вона стане прекрасним антидепресантом, можу гарантувати на 100%, адже це чудова можливість в дуже приємний спосіб підводити підсумки, і щоразу знаходити позитив в тому, що нас оточує.

Її можна зробити у вигляді поштової скриньки чи просто коробки з кришкою.

У ній живуть листи чи записки один одному, цукерки з підписами чи дрібні дарунки.

Особливо корисною вона буде для листування подружжя чи підлітка з батьками. Коли словам передують емоції...

[BANNER2]

У таку коробку можна покласти не сказані, а написано-сказані слова. Які точно прочитають і почують. Як кажуть, папір усе стерпить.

А ще доречно біля коробки-пошти покласти багато роздрукованих папірців з текстом "Кому" і "Дякую за...", "Прошу, будь ласка..." або "Маю ось таку ідею...".

Так, вона призначена в пергу чергу для дітей. Цей, споруджений маленькими руками, дім-затишок важливий для їхнього самозаспокоєння, усамітнення й повернення собі відчуття безпеки.

Звісно, таку коробку може замінити простір під столом і покривало, але можна присвятити день і створити разом з малечею спеціальний будиночок з коробки.