Все, що ви НЕ хотіли знати про рубки лісу в Чорнобилі

3859
27 квітня 2021

Існує таке уявлення, що Чорнобильська зона відчуження – це напівлегендарна територія, де людська діяльність майже зупинилася, а серед смертельно небезпечних лісів вільно бігають вовки, ведмеді та малочисельні сталкери.

Важко уявити, що протягом останніх двох років держава офіційно зрубала у зоні майже 80 тисяч кубометрів деревини, яка роз’їхалася по всій Україні, а також була експортована в Китай та Європейський союз.

І що частина цієї деревини отримана незаконно, а частина, що ще більш дивно, – абсолютно законно. І що жодного контролю за тим, наскільки радіаційно забруднена чорнобильська деревина, не проводиться.

Як так сталося?

Давайте розбиратися.

Почнемо з історії. 1992 рік. Радіаційно-забруднені ділянки площею більше двохсот тисяч гектарів передаються в управління спеціальному органу – Адміністрації зони відчуження.

Фактично, Чорнобильська зона відчуження (ЧЗВ) стає такою собі державою в державі, адже на цій території порядки зовсім інші, ніж на решті території України.

З плином часу керівництво ЧЗВ змінює свою назву, аж доки в 2011 році не утворюється Державне агентство з управління зоною відчуження (ДАЗВ), яке управляє зоною і понині.

Межі Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ)

Що таке ЧЗВ зараз?

Це не просто тисячі гектарів закинутих територій. Насправді, на території зони ведеться достатньо активна діяльність. Будуються сховища відпрацьованого ядерного палива та відповідна інфраструктура, ведуться роботи на самій атомній електростанції, планується відновлення залізничної колії між Черніговом та Овручем, а також побудова "зелених" електростанцій тощо.

Місто Чорнобиль (не плутати з Прип’яттю) нагадує типовий український райцентр років так десять тому: купа людей та машин, готелі та магазини.

Що натякає на особливий статус міста, так це відсутність дітей і собак. А також реклами. Перші враження від Чорнобиля різко контрастують з уявленнями про безлюдність, закинутість та вовків на вулицях.

Гриль-бар у Чорнобилі

Звісно, така активна діяльність відбувається не по всій зоні. Як мінімум тому, що переважна її частина вкрита лісами. Хотілося б сказати, що як раз там нічого і не відбувається – але це також буде неправдою.

Як і багато інших державних агентств в Україні, ДАЗВ – це своєрідна парасолька, яка об’єднує багато інших структур, що пов’язані з Чорнобилем.

Одна з таких організацій у підпорядкуванні ДАЗВ – це державне спеціалізоване підприємство "Північна Пуща", яке займається управлінням лісами зони на площі понад 240 тисяч гектарів. Колись "Північна Пуща" також мала інші назви. Наприклад, "Чорнобильліс". Потім – "Чорнобильська Пуща". Чому відмовилися від згадки Чорнобиля у назві? Певно, щоб зокрема зайвий раз не лякати покупців деревини.

Так, ми нічого не плутаємо – ліс з чорнобильської зони офіційно рубається, продається та купується. Як ви могли здогадатися, мова не йде про "чорних лісорубів" – доволі важко непомітно зрубати кількадесят тисяч кубів деревини за два роки. Саме "Північна Пуща" рубає та продає ліс.

Міст, що веде до контори ДСП "Північна Пуща" у Чорнобилі (будівля у правій частині фото)

Давайте з цього моменту більш детально.

На офіційному сайті ДАЗВ є цікава інформація щодо того, навіщо взагалі потрібне ДСП "Північна Пуща". Серед красивих фраз про "збереження" та "відтворення" природних комплексів приховалася ще одна мета діяльності – "використання лісових ресурсів для отримання прибутку".

Власне, українське законодавство не забороняє рубати чорнобильський ліс (і не тільки чорнобильський, у нас в принципі НЕ заборонені рубки лісу).

ДСП "Північна Пуща", як і будь-який український лісгосп, має свій менеджмент-план (матеріали лісовпорядкування), погоджений Міністерством захисту довкілля. Все цілком офіційно, а самі матеріали лісовпорядкування передбачають проведення "Північною Пущею" сотень гектарів рубок щорічно.

А що за рубки?

Дізнатися про проведені рубки зовсім не важко. На кожну рубку в Україні має видаватися дозвіл – лісорубний квиток.

Останні кілька років усі лісорубні квитки офіційно доступні на одному ресурсі. Серед іншого, є там і документи по "Північній Пущі".

Згідно з лісорубними квитками, з початку 2020 року чорнобильські лісівники проводили три основні види рубок.

Санітарні рубки

Як вибіркові, коли вирубуються лише окремі дерева, так і суцільні, коли на лісовій ділянці рубають усі дерева.

З початку 2020 року суцільними санітарними рубками "Північна Пуща" зрубала близько 134 гектарів лісу. Ще 21 гектар був пройдений вибірковими санітарними рубками.

Згідно з українським законодавством, санітарні рубки проводяться у двох основних випадках:

  • щоб попередити поширення у лісах "шкідників", "хвороб" та інших негативних явищ;
  • щоб оперативно зрубати пошкоджену вітром чи пожежею деревину, доки вона не почала гнити та втрачати свою вартість.

Саме ці причини і використовуються лісівниками "Північної Пущі" для обґрунтування санітарних рубок.

Значна частина суцільних санітарних рубок проводяться там, де ліс дійсно горів. Певно, що багато хто пам’ятає масштабні пожежі у зоні 2015 та 2020 років. Тоді згоріли десятки тисяч гектарів лісів. Немало з них були потім зрубані суцільними санітарними рубками.

Окрім того, "Північна Пуща" вибірково вилучає з лісів дерева, що начебто має на меті попередити поширення "шкідників" та вилучити сухостій, який може горіти.

Дерева, відведені до суцільної санітарної рубки

Чи є з цими рубками якісь проблеми?

Це ж Україна, звісно, що проблеми є. Перша з них – доцільність санітарних рубок.

Почнемо з вирубки сухих дерев вибірковими "санітарками". Як спосіб попередити поширення шкідників – це абсолютно недоцільно, адже у сухих, мертвих деревах жодні шкідники вже не живуть.

Як спосіб попередити пожежі, санітарні рубки також не надто ефективні. Прибрати увесь сухостій на площі в сотні тисяч гектарів абсолютно нереально. Прибрати усі дерева, пошкоджені пожежами – також.

Такі санітарні рубки (як вибіркові, так і суцільні) лише марнують час та ресурси, необхідні для дійсно ефективних протипожежних заходів.

При цьому варто згадати, що значна частина чорнобильських лісів – це штучні сосняки, створені людиною. Такі екосистеми, як і будь-які інші штучні, не надто добре себе почувають без людського догляду.

У перегущених штучних лісах сосна починає масово всихати, створюючи значну протипожежну небезпеку через накопичення сухої деревини.

До того ж, сосна в принципі горить набагато краще за листяні види дерев (дуб, береза, осика тощо).

Замість того, аби залишити штучні соснові горільники під природне поновлення – щоб згорілі ділянки природно заліснилися березою чи осикою, а не тільки сосною – "Північна Пуща" знову висаджує сосну рядочками.

Інакше кажучи, чорнобильські лісівники чомусь не вчаться на помилках минулого та знову закладають пожежну бомбу сповільненої дії. І ця сосна рядочками ще й не безкоштовна, на відміну від природного поновлення.

Маленькі сосни, висаджені на місці суцільної санітарної рубки

Матеріали лісовпорядкування "Північної Пущі" передбачають протягом 2016-2026 років проведення недоцільних санітарних рубок на площі понад триста гектарів щорічно. На щастя, чорнобильським лісівникам банально не вистачає ресурсів для проведення усього запланованого обсягу рубок.

Написане вище не значить, що усі санітарні рубки у ЧЗВ є недоцільними. Цілком ймовірно, що вибіркове вилучення сухостою навколо автомобільних доріг – основних центрів виникнення пожеж – дійсно дозволило б попередити масштабні загоряння.

Однак такі вибіркові санітарні рубки ДСП "Північна Пуща" не надто цікавлять. Зокрема, тому що вони не є прибутковими.

Друга проблема санітарних рубок в зоні – це їх законність. На перший погляд може здатися, що все нормально – на санітарні рубки є дозвільні документи, все офіційно.

Але не зовсім. З початку 2020 року санітарні рубки в Чорнобилі грубо порушують ряд вимог законодавства, тобто є незаконними. Масштаб таких порушень – як у Карпатах, які завжди на слуху.

Незаконні санітарні рубки у Корогодському лісництві сумарною площею більше 100 гектарів

Для прикладу, на супутниковому зображенні вище – величезна суцільна санітарна рубка, яка була проведена у 2020-2021 роках зовсім поряд з легендарною "Дугою". Сумарна площа обох ділянок – більше ста гектарів.

У 2021 році планується вирубка сусідніх ділянок, тобто сумарна площа рубки стане чи не вдвічі більшою.

Аналогічні за площею суцільні рубки можна побачити хіба що в тропіках або в глухій тайзі. До того ж, вони є незаконними.

Та ж сама гігантська незаконна санітарна рубка, вигляд із землі

Перше порушення – це те, що частина дерев на ділянках, де проводилися ці санітарні рубки, не була смертельно пошкоджена пожежами.

Сосна має достатньо товсту кору і не надто інтенсивна низова пожежа (як в цьому випадку) не несе їй загрози. Вирубка таких дерев – порушення вимог законодавства, але порушення фінансово вигідне.

Друге порушення – це те, що для будь-якої суцільної санітарної рубки площею більше одного гектара необхідно проходити спеціальну процедуру оцінки впливу на довкілля. Яку, у випадку санітарних рубок 2020-2021 років, "Північна Пуща" не проходила.

Іншими словами, у чорнобильських лісівників відсутній один з дозвільних документів, який видається Міністерством захисту довкілля. Це порушення навіть зафіксувала Держекоінспекція, нарахувавши, хоча і не з першого разу, близько 15 мільйонів гривень збитків.

Цікаво, що проведення санітарних рубок без оцінки впливу на довкілля підіймалося навіть на засіданні "екологічного" комітету Верховної ради ще наприкінці 2020 року.

Тоді на вірогідному порушенні наголосили депутати, голова ДАЗВ прийняв інформацію до уваги, однак ніщо не завадило "Північній Пущі" потім незаконно дорубати усі ділянки. І навіть запланувати нові рубки!

Життєздатний ліс, відведений до суцільної санітарної рубки як такий,
що безповоротно пошкоджений пожежею

Тобто ще раз: більшість санітарних рубок на території зони є недоцільними та часто – незаконними. Хоча на усі рубки і наявна більша частина або навіть усі необхідні документи.

Прохідні рубки

Певно, що цей вид рубок є найбільш дивним у випадку ЧЗВ.

Згідно із законодавством, "прохідні рубки призначені для збільшення приросту кращих дерев, підвищення товарності деревостанів та скорочення строків вирощування технічно стиглої деревини,   поліпшення складу, структури та підвищення стійкості деревостану".

Якщо говорити менш канцелярською мовою, то прохідні рубки – це вилучення "поганих" дерев, щоб "кращим" деревам було більше місця. Мета цієї рубки – підготувати ділянку лісу до подальшого повного вирубування.

З початку 2020 року "Північна Пуща" пройшла прохідними рубками майже 190 гектарів лісу. І абсолютно незрозуміло навіщо. Очевидно, що чорнобильські ліси не призначені для "вирощування технічно стиглої деревини". Вони не будуть рубатися рубками головного користування, які мають слідувати за прохідними рубками.

З точки зору доцільності, прохідні рубки у ЧЗВ є абсолютно безглуздими. Але, знову ж таки, проведення прохідних рубок є законним та дуже фінансово вигідним.

Розчищення смуг вздовж кордону

Територія зони межує з територією Білорусі. Чомусь чорнобильські лісівники вирішили, що прикордонна смуга потребує "розчищення". Навіщо – незрозуміло. Однак цим видом рубок з початку 2020 року "Північна Пуща" зрубала понад 15 гектарів лісу.

Окрім очевидної недоцільності, "розчищення смуг вздовж кордону" є ще і незаконним.

По-перше, українське законодавство взагалі не передбачає проведення такого виду рубок.

По-друге, прикордонна смуга є заповідною територією (про це трохи згодом) і проведення там будь-яких рубок потребує спеціального дозволу – "лімітів", які видаються Міністерством захисту довкілля.

Жодних "лімітів" на рубки біля кордону "Північна Пуща" у 2020 році не отримувала. У відповідь на наше звернення, Держекоінспекція провела перевірку і зафіксувала цей факт незаконної рубки.

Отже, бачимо, що міф про безлюдність лісів Чорнобильської зони не зовсім відповідає дійсності. З початку 2020 року ДСП "Північна Пуща" офіційно зрубала майже 84 тисячі кубометрів лісу.

Це десь 2800 фур з деревиною.

Майже 45 кілометрів фур, якщо поставити їх одна за одною.

Більшість з цієї деревини була отримана внаслідок абсолютно недоцільних рубок. А частково ще й незаконних, що було офіційно підтверджено Держекоінспекцією (посилання на документ – у кінці цієї статті).

Зокрема, за підрахунками екоінспекторів, незаконно було зрубано 16638 дерев!

А що ж радіація?

Певно, у вас вже давно назріло таке питання. Чи раптово не рубають радіоактивний ліс?

Дуже вірогідно, що саме так і відбувається. Наразі значна частина території ЧЗВ забруднена радіоактивними ізотопами стронцію та цезію. Які, зокрема, накопичуються у деревині.

Українське законодавство встановлює чіткі показники допустимого радіаційного забруднення деревини чи продуктів з неї.

Ну, не дуже чіткі. З певних причин детальні цифри вказують лише для забруднення радіоактивним ізотопом цезію ((137)Cs), а для радіоактивного стронцію ((90)Sr) норматив встановлений лише для паливної деревини (дров).

Однак у випадку спалювання радіоактивно-забрудненої деревини ризики є набагато вищими, ніж у випадку її використання для будівництва. Адже під час спалювання радіоактивні елементи виділяються у повітря разом з димом.

Чорнобильська АЕС цієї зими

У межах ЧЗВ діє документ, який встановлює правила визначення радіоактивного забруднення деревини. Цікаво, що назва документу – "Тимчасове положення…". Згідно з цим положенням, вимірювання рівня радіаційного забруднення деревини проводиться двома шляхами.

Перший з них – радіометричний контроль. Це коли деревину перевіряють дистанційно, за допомогою спеціальних приладів-радіометрів.

Згідно з "Тимчасовим положенням…", перевіряти мають ділянку лісу до рубки, стоячі дерева, а також вже зрубані дерева. Проблема в тому, що радіометричний контроль дозволяє виявити лише дуже забруднену деревину, вміст радіонуклідів в якій може значно перевищувати безпечні рівні. І то у випадку, що такий контроль дійсно проводиться.

Другий метод – це лабораторний аналіз. Цей метод набагато точніший і дорожчий. Але і тут є проблема. Згідно з "Положенням…", для лабораторного аналізу деревини відбирають лише дві проби на один гектар суцільної рубки.

Якщо ж рубка вибіркова, то дві проби беруть аж на п’ять гектарів. Враховуючи, що забрудненість двох сусідніх дерев може відрізнятися на порядок, ефективність лабораторного аналізу залишається сумнівною.

На площі в один гектар лісу можуть розташовуватися як умовно "чисті" дерева, так і дуже забруднені. Очевидно, що відбір лише двох проб не дає змоги упевнитися у безпечності усієї деревини.

ТАКОЖ ВАС ЗАЦІКАВИТЬ: Ліс у смартфоні: як незаконні рубки стають законними

Питання також в тому, хто проводить лабораторний аналіз. У випадку чорнобильської деревини це ДСП "Екоцентр" – ще одне підприємство у підпорядкуванні ДАЗВ.

До того ж, роботу "Екоцентру" оплачує сама "Північна Пуща". Ще раз: лісівники платять за дослідження, у ході яких вирішується, чи зможуть вони продавати деревину. Конфлікт інтересів, чи не так?

Тобто навіть якщо усі умови виявлення радіаційно-забрудненої деревини у Чорнобильській зоні виконуються, то і це не може гарантувати результату. Чи дійсно виконуються навіть такі вимоги – питання відкрите, особливо щодо радіометричного контролю.

Більше того, візьмемо приклад масштабних санітарних рубок у Корогодському лісництві, про які йшла мова вище.

Залежно від рівня радіаційного забруднення, уся територія ЧЗВ умовно поділена на три зони. Санітарні рубки у Корогодському лісництві проводяться між зонами 2 та 3 – найбільш забрудненими.

Якщо до пожеж така територія вважалася радіаційно-небезпечною, то як так сталося, що сотні гектарів лісу виявилися нормальними після пожежі?

Що маємо у сухому залишку?

Державне підприємство "Північна Пуща" замість збереження чорнобильських лісів займається недоцільними та незаконними рубками, а отримана деревина не проходить належного радіаційного контролю. Чудово. Але і це не все.

А куди йде деревина?

Переконані, що саме це питання виникло у вас зараз. Нагадаємо, що це як мінімум 84 тисячі кубометрів з початку 2020 року.

Відповідь проста: чорнобильська деревина переважно мандрує за кордони зони.

Ми кажемо "переважно", бо ще у 2017 році у межах ЧЗВ відкрили спеціальну установку (інсинератор) для спалювання найбільш забрудненої деревини. Її максимальна потужність не перевищує 10 тисяч кубометрів на рік.

Скільки деревини реально спалюється в інсинераторі – невідомо. Певно, що не надто багато, адже витрачати кошти на вирубку деревини, яку потім можна тільки спалити, не має бути цікавим для "Північної Пущі".

Частина деревини також використовується всередині зони для певних будівельних або інших потреб (наприклад, опалення).

Лісовоз на пункті пропуску "Діброва"

Проте, за інформацією самої "Північної Пущі", як мінімум 46 тисяч кубометрів деревини у 2020 році все ж виїхали за межі зони відчуження.

Їхніми покупцями є абсолютно різноманітні фірми та ФОПи, великі та малі.

Географія також широка – чорнобильська деревина потрапляє до покупців у Коростені, Малині, Києві, Дніпрі та інших місцях.

Якщо вам цікаво, хто саме купує чорнобильську деревину – ось за цим посиланням є перелік ЄДРПОУ покупців деревини "Північної Пущі".

Цікаво, що ще декілька місяців тому за посиланням можна було знайти ЄДРПОУ одного великого заводу у Коростені, але потім ця інформація дивним чином зникла. Також варто зважати, що частина таких покупців є лише посередниками, які перепродають деревину далі.

Офіційні дані про експорт "Північною Пущею" деревини

Більше того, чорнобильска деревина мандрує і за межі України. Зокрема, в Китай, Естонію, Латвію, Молдову, Кіпр, Німеччину, Польщу та купу інших країн. Експортуються значні обсяги, мова йде про десятки тисяч кубометрів.

Чи проводять закордонні та українські покупці радіаційний контроль? Чи просто довіряють заявам "Північної Пущі" про безпечність продукції?

Питання також залишається відкритим. Як ми вже з’ясували вище, просте вимірювання радіометром не дає відповіді на питання про безпечність деревини.

По факту: державне підприємство "Північна Пуща" займається недоцільними та незаконними рубками, а отримана деревина не проходить належного радіаційного контролю та потрапляє на ринки України та світу. Ще більш чудово. Але і це не все, про що варто сказати.

А що за межами зони?

З ризиками потрапляння радіаційно забрудненої деревини за межі зони розібралися. А як щодо лісів, які безпосередньо межують з ЧЗВ, але не входять до її складу?

Для прикладу, з Чорнобильською зоною межують території колишнього Іванківського району, де лісами управляє ДП "Іванківське лісове господарство" (Іванківський лісгосп).

Проведені у 2015-19 роках наукові дослідження демонструють, що 75% зразків деревини з Іванківського лісгоспу перевищували встановлені для паливної деревини показники вмісту радіоактивного стронцію.

Порівняно з ЧЗВ, радіаційний контроль на суміжних із зоною територіях – відсутній. Тобто забруднена паливна деревина може походити не тільки з Чорнобильської зони відчуження, а і з суміжних територій.

Окрім Іванківського лісгоспу, це також Поліський лісгосп на Київщині. А ще колишні Овруцький та Народицький райони Житомирської області, у яких зокрема працюють Народицький та Овруцький спецлісгоспи. Усі вони межують з ЧЗВ та знаходяться на суттєво забрудненій території, про що навіть свідчить префікс "спец" у назві двох житомирських підприємств.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ ЛІСУ: Як насправді виглядають санітарні рубки в Карпатах

Ризики великі. Наприклад, вже не перший рік поряд з Іванковим працює теплоелектростанція, яка використовує для отримання електроенергії дрова.

Минулого року аналогічна теплоелектростанція була відкрита біля Овруча.

Обидві ТЕС працюють в тому числі на дровах з місцевих лісгоспів. Обидва підприємства заявляють, що уся деревина проходить належний радіологічний контроль. Дуже хочеться сподіватися, що це дійсно так.

Однак чи контролює хтось безпечність дров, які використовуються для опалення місцевим населенням? Чи контролюється безпечність іншої лісопродукції?

Питання відкриті.

А що лісові пожежі?

Говорячи про рубки в чорнобильських лісах, неможливо також оминути тему лісових пожеж.

У 2020 році мешканці Київської області вдосталь надихалися димом палаючих лісів ЧЗВ. Лише за офіційними даними, площа пожеж 2020 року у ЧЗВ склала щонайменше 11 тисяч гектарів.

Звісно, можна багато говорити про підпали. Але є ще декілька моментів, про які майже не згадують у ЗМІ.

Горільники минулих років у ЧЗВ

Одним із завдань ДСП "Північна Пуща" є попередження та ліквідація пожеж. Для цього у менеджмент-плані підприємства навіть є окремий розділ, присвячений пожежам. Здебільшого, у цьому розділі не передбачено нічого ефективного.

Про недоцільність більшості санітарних рубок для попередження пожеж ми вже говорили. А зараз згадаємо про ще одну річ – протипожежні розриви.

Протипожежний розрив (у випадку "Північної Пущі") – це вирубка смуги лісу шириною 100 метрів. Такі смуги, за задумом, мають тягнутися у багатьох частинах ЧЗВ, начебто створюючи бар’єр для поширення вогню.

Згідно з матеріалами лісовпорядкування, за період з 2016 по 2026 рік "Північна Пуща" має створити 164 кілометри (!!!) протипожежних розривів. Інакше кажучи, безповоротно зрубати майже 1600 гектарів лісу.

Чи допомагає це у боротьбі з пожежами?

Як ви вже могли здогадатися, не зовсім.

По-перше, до 2016 року в ЧЗВ вже створили більше ста кілометрів таких протипожежних розривів. Але для ефективного їх функціонування просто вирубати ліс – мало. Необхідно постійно очищувати сам протипожежний розрив від горючих матеріалів.

На жаль, це малоприбуткове завдання не надто цікавить "Північну Пущу". Багато протипожежних розривів виглядають так, як на фото нижче – захаращені кущами та порубковими рештками. Навряд чи вони стануть суттєвою перепоною для пожежі.

Протипожежний розрив на трасі "Чорнобиль-Дитятки", захаращений кущами
та порубковими рештками

По-друге, важливо також те, де саме створюються протипожежні розриви. У 2019 році команда американських, українських та білоруських науковців опублікувала дослідження, у якому змодельоване найбільш ефективне розташування протипожежних розривів у Чорнобильській зоні.

Як ви вже могли здогадатися, наукові дані кардинально відрізняються від протипожежних розривів, запроектованих матеріалами лісовпорядкування.

Виглядає, ніби "Північна Пуща" свідомо проектує розриви там, де вони будуть малоефективними, зате пройдуть через найбільш вартісні з точки зору продажу деревини ліси.

Для прикладу, створення пожежних розривів серед кущів "Північна Пуща" відкладає у довгий ящик, хоча окремі такі розриви і передбачені документами, адже кущі можуть слугувати сходинкою між низовою та катастрофічною верховою пожежею. Дійсно, що ж заробиш на продажі кущів.

ВАРТО ЗНАТИ: 4 речі, які може зробити кожен, щоб допомогти зберегти ліс

Але найголовніше, що у "Північної Пущі" майже не передбачено адекватних заходів з попередження поширення пожеж.

Для прикладу, лише мінімально розчищаються просіки у лісах, необхідні для оперативного під’їзду пожежної техніки. Не створюють протипожежні розриви там, де вони були б найбільш ефективні. Не відбувається докорінна зміна усієї протипожежної системи, малоефективність якої усі ми спостерігали у 2020 році.

Нагадаємо також, що на ділянках суцільних санітарних рубок "Північна Пуща" знову висаджує сосну рядочками, яка вже через 5-10 років може згоріти знову.

У персональному спілкуванні лісівники ЧЗВ також зазначали, що планують на окремих ділянках разом з сосною висаджувати червоний дуб – інвазійний північноамериканський вид, який повністю витісняє українські види дерев.

Сумно, що неефективність протипожежної системи "Північної Пущі" не є чимось новим.

Повідомлення екологів про вірогідність нових масштабних пожеж у ЧЗВ з’являлися ще декілька років тому, однак ДАЗВ та інші органи влади успішно ігнорували усі пропозиції.

У сухому залишку: найвірогідніше, що пожежі 2020 року не стануть унікальним явищем, а жителі навколишніх регіонів ще матимуть чимало шансів вдосталь надихатись чорнобильським димом.

А що ж заповідник?

Переважна частина Чорнобильської зони відчуження, окрім прилягаючих до Прип’яті ділянок, входить до складу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Ця величезна природоохоронна територія була створена ще у 2016 році і має у штаті купу науковців.

Але землекористувачем чорнобильських лісів все одно залишається "Північна Пуща". Як так сталося?

Для того, аби Чорнобильський заповідник став повноцінним користувачем та охоронцем чорнобильських лісів, необхідно, щоб ця структура отримала землю від "Північної Пущі". Інакше кажучи, необхідним є затвердження проекту землеустрою.

У березні 2021 року, після багатомісячного затягування процесу, Державне агентство з управління зоною відчуження нарешті погодило заповіднику землеустрій. Якщо будуть отримані усі подальші погодження, то з часом саме заповідник, а не "Північна Пуща", буде вирішувати долю більшості чорнобильських лісів. Що є надзвичайно позитивним кроком.

Однак десятикілометрова зона навколо Прип’яті – одна з найбільш радіоактивно-забруднених – і надалі лишатиметься за "Північною Пущею", з усіма описаними вище наслідками.

Незаконна санітарна рубка неподалік "Дуги" площею більше ста гектарів

І що з цим робити?

Чорнобильська зона відчуження – це дійсно унікальна у світовому масштабі територія. Мало де вдається побачити, як змінені людиною землі поступово повертаються до свого природного стану.

На нашу думку, головною задачею управління зоною відчуження є як раз зберегти природність процесів, які в ній протікають, а також – забезпечити безпеку населення.

Зокрема:

🌳  Відмовитися від недоцільних рубок

Чи може Україна, як держава, дозволити собі не заробляти на чорнобильській деревині? Думаємо, що це не проблема.

🌳  Забезпечити належну систему контролю за радіаційним забрудненням деревини

Дві лабораторні проби на один гектар суцільної рубки – це смішно. Навряд чи хтось захоче собі дрова або меблі із забрудненої деревини, однак саме це з високою вірогідністю відбувається зараз.

Без належного контролю, який необхідно встановити у співпраці з науковцями, жодна колода не має потрапляти за межі зони відчуження.

Окрема розмова – це території, прилеглі до зони відчуження, в яких контролю немає взагалі. Чи здатна держава убезпечити громадян від використання забрудненої деревини?

🌳  Впровадити сучасну систему протипожежного захисту

Створення недоцільних протипожежних розривів – це прямий шлях до ще більш масштабних пожеж, ніж у 2020 році.

В Україні та закордоном є фахівці, обізнані із сучасними методами боротьби з пожежами. З методами, направленими на попередження та локалізацію пожежі, а не її гасіння "в лоб".

Чому ж замість сучасної системи протипожежного захисту ми маємо радянсько-корупційні протипожежні розриви?

🌳  Забезпечити належне фінансування Чорнобильського заповідника та "Північної Пущі"

Важко уявити, що протипожежні заходи у межах Чорнобильської зони можна впровадити безкоштовно.

Ще важче уявити, що заповідник або "Північна Пуща" будуть їх впроваджувати за принципами самоокупності, тобто "що заробили – те і вклали".

Власне, саме таку ситуацію ми і бачимо зараз – в умовах недостатнього фінансування "Північна Пуща" заробляє на недоцільних, але прибуткових рубках.

Чи зацікавлені громадяни України в тому, аби ліси зони були недоторканими, а пожежі в них не були аж надто масштабними?

Думаємо, так. Тоді де необхідне фінансування?

🌳  Забезпечити повноцінну роботу Чорнобильського заповідника

Ми переконані, що працівники заповідника набагато краще дбатимуть про ліси зони, ніж ДСП "Північна Пуща".

Тим не менше, вже майже п’ять років заповідник не має ні території, ні проекту організації. Невже так важко забезпечити розробку цих документів для настільки важливої та небезпечної території?

Наразі усі питання вище залишаються без конкретної відповіді.

Країна відзначає сумні 35-ті роковини Чорнобильської трагедії.

Керівництво держави взяло участь в офіційних заходах і ще раз підкреслило важливість якісного управління Зоною.

В той же час з "чорного входу" із зони виїжджатимуть лісовози з потенційно забрудненою деревиною, а лісівники "Північної Пущі" з нетерпінням чекатимуть від’їзду чиновників, аби продовжити недоцільні та незаконні рубки.

Заручниками такої ситуації залишаються усі українці.

Єгор Гриник, біолог, ГО "Українська природоохоронна група", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Всі світлини надані автором

Вас також може зацікавити:

Чому в Україні потрібно створити "Смарагдову мережу" і що це таке

Пилові бурі, смог та пожежі: в чому причина екологічних катастроф України

Побачити екологічну кризу: 10 мистецьких творів про те, як руйнується наша планета 

Екологічний діагноз для України: рецепт оздоровлення

Мислити екологічно: як Нью-Йорк, Ванкувер, Копенгаген та інші піклуються про чисте майбутнє

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua